Активна фаза бойових дій завершується (неважливо як і з яких причин, це знаходиться за межами моделювання економічних сценаріїв).
Зупинка бойових дій запускає в Україні виборчі процеси. Суспільство фінансово та емоційно виснажене. Зростає запит на популістів, як «лівого» так і «правого» спрямування, і політики цим користуються. Ймовірність приходу до влади популістів дуже висока.Частина воєнних видатків направляється на соціальну допомогу, щоб «купити» підтримку населення. З іншого боку, відкривається перспектива оновлення правлячих еліт, перезавантаження держапарату, зміни парадигми управління державою.
Зупинка бойових дій призводить до скорочення європейських програм допомоги українським біженцям. Частина населення, що не працевлаштовані, змушені повертатись в Україну та розраховують на державну підтримку тут. Це створює додаткове навантаження на бюджет, вимагає переформатування видатків та збільшення соціальної складової (що у свою чергу є проінфляційним фактором).
Незважаючи на завершення активної фази бойових дій, існує високий ризик продовження обмеження на виїзд для чоловіків з метою стримування відтоку населення. Це неминуче призведе до зростання соціальної напруги у суспільстві. Водночас за умови зняття обмежень і відсутності позитивних сигналів з боку державної політики, є висока ймовірність продовження відтоку населення. Правлячі еліти опиняються перед непростим вибором.
Внаслідок зупинки активних бойових дій тисячі людей повертаються з фронту, в т.ч. з інвалідністю, ПТСР тощо. Вони потребують реінтеграції в соціально-економічну активність, в ланцюжки створення доданої вартості. Це складний процес перебудови. У багатьох випадках для них мають бути створені спеціальні умови, наприклад цифрові робочі місця (віддалена робота), програми реінтеграції та ресоціалізації. Це потребує фінансового та організаційного ресурсу, але якщо процес пройде успішно, то це дозволить:
суттєво знизити навантаження на державний бюджет у наступні роки;
поповнити ринок праці робочою силою, а отже знизити інфляційний тиск;
знизити ризики, пов’язані з безпекою та політичною дестабілізацією в країні.
Відбувається переформатування бюджету. Через зупинку бойових дій скорочуються військові видатки, внаслідок чого зменшується дефіцит бюджету. Частина військових видатків спрямовується на фінансування соціальної сфери. Бюджет залишається дефіцитним, однак Мінфіну потрібно менше зовнішньої допомоги для його фінансування.
Незважаючи на зупинку бойових дій та зменшення військового навантаження на бюджет, відбувається заплановане в 2024 році підвищення податків (це сильний тренд, яким ми вже йдемо, і ми не бачимо передумов для його розвороту в 2025 році).
Міжнародна фінансова «допомога» у 2025 році надходить у запланованому обсязі (38 млрд дол), проте змінюється формат її використання. Значною мірою кошти направляються на конкретні проєкти: інфраструктурні, енергетичні тощо. Вони концентруються «в руках» західних компаній, які відкривають в Україні представництва для освоєння цієї допомоги. Українські компанії виступають для них головним чином субпідрядниками.
Для залучення міжнародних компаній до відбудови в Україні, на вимогу міжнародних донорів, створюється механізм боротьби з корупцією з метою забезпечення прозорості використання коштів.
Що стосується військової допомоги, вона продовжується, проте, як і раніше, Захід намагається максимально завантажити власну промисловість, поставляючи Україні готову продукцію, боєприпаси, іноді застарілі. Значні кошти направляються на розмінування території України, у т.ч. на поставки машин, обладнання для розмінування.
Головна мотивація партнерів продовжувати підтримувати Україну — це макростабільність і безпека в регіоні, забезпечення виконання Україною своїх зобов’язань перед зовнішніми кредиторами, стримування РФ і реалізація стратегії протидії РФ.
Зупинка бойових дій запускає в Україні виборчі процеси. Суспільство фінансово та емоційно виснажене. Зростає запит на популістів, як «лівого» так і «правого» спрямування, і політики цим користуються. Ймовірність приходу до влади популістів дуже висока.Частина воєнних видатків направляється на соціальну допомогу, щоб «купити» підтримку населення. З іншого боку, відкривається перспектива оновлення правлячих еліт, перезавантаження держапарату, зміни парадигми управління державою.
Зупинка бойових дій призводить до скорочення європейських програм допомоги українським біженцям. Частина населення, що не працевлаштовані, змушені повертатись в Україну та розраховують на державну підтримку тут. Це створює додаткове навантаження на бюджет, вимагає переформатування видатків та збільшення соціальної складової (що у свою чергу є проінфляційним фактором).
Незважаючи на завершення активної фази бойових дій, існує високий ризик продовження обмеження на виїзд для чоловіків з метою стримування відтоку населення. Це неминуче призведе до зростання соціальної напруги у суспільстві. Водночас за умови зняття обмежень і відсутності позитивних сигналів з боку державної політики, є висока ймовірність продовження відтоку населення. Правлячі еліти опиняються перед непростим вибором.
Внаслідок зупинки активних бойових дій тисячі людей повертаються з фронту, в т.ч. з інвалідністю, ПТСР тощо. Вони потребують реінтеграції в соціально-економічну активність, в ланцюжки створення доданої вартості. Це складний процес перебудови. У багатьох випадках для них мають бути створені спеціальні умови, наприклад цифрові робочі місця (віддалена робота), програми реінтеграції та ресоціалізації. Це потребує фінансового та організаційного ресурсу, але якщо процес пройде успішно, то це дозволить:
суттєво знизити навантаження на державний бюджет у наступні роки;
поповнити ринок праці робочою силою, а отже знизити інфляційний тиск;
знизити ризики, пов’язані з безпекою та політичною дестабілізацією в країні.
Відбувається переформатування бюджету. Через зупинку бойових дій скорочуються військові видатки, внаслідок чого зменшується дефіцит бюджету. Частина військових видатків спрямовується на фінансування соціальної сфери. Бюджет залишається дефіцитним, однак Мінфіну потрібно менше зовнішньої допомоги для його фінансування.
Незважаючи на зупинку бойових дій та зменшення військового навантаження на бюджет, відбувається заплановане в 2024 році підвищення податків (це сильний тренд, яким ми вже йдемо, і ми не бачимо передумов для його розвороту в 2025 році).
Міжнародна фінансова «допомога» у 2025 році надходить у запланованому обсязі (38 млрд дол), проте змінюється формат її використання. Значною мірою кошти направляються на конкретні проєкти: інфраструктурні, енергетичні тощо. Вони концентруються «в руках» західних компаній, які відкривають в Україні представництва для освоєння цієї допомоги. Українські компанії виступають для них головним чином субпідрядниками.
Для залучення міжнародних компаній до відбудови в Україні, на вимогу міжнародних донорів, створюється механізм боротьби з корупцією з метою забезпечення прозорості використання коштів.
Що стосується військової допомоги, вона продовжується, проте, як і раніше, Захід намагається максимально завантажити власну промисловість, поставляючи Україні готову продукцію, боєприпаси, іноді застарілі. Значні кошти направляються на розмінування території України, у т.ч. на поставки машин, обладнання для розмінування.
Головна мотивація партнерів продовжувати підтримувати Україну — це макростабільність і безпека в регіоні, забезпечення виконання Україною своїх зобов’язань перед зовнішніми кредиторами, стримування РФ і реалізація стратегії протидії РФ.