Дар’я Андрєєва – фізична терапевтка з 12-річним досвідом. Тривалий час вона працювала у Маріуполі. «У 2022 році, коли почалася повномасштабна війна, ми буквально жили в лікарні. У нас більше не було часу займатися реабілітацією – кожен із нас боровся за життя поранених з усіх своїх сил», – згадує Дар’я.
Виїхавши з Маріуполя, вона влаштувалася у Запоріжжі: «Це було найближче місто, куди я змогла дістатися, і там одразу, не роздумуючи, я пішла працювати у лікарню, щоб продовжувати допомагати людям».
Тепер Дар’я працює з «Лікарями без кордонів» у Черкасах, у проєкті ранньої реабілітації для поранених на війні.
Улюблена справа, каже Дар’я, надихає та надає їй сили. «Я жодного разу не пошкодувала, що обрала саме цю професію – як би важко інколи не було».
📸© Юлія Трофімова/MSF
Виїхавши з Маріуполя, вона влаштувалася у Запоріжжі: «Це було найближче місто, куди я змогла дістатися, і там одразу, не роздумуючи, я пішла працювати у лікарню, щоб продовжувати допомагати людям».
Тепер Дар’я працює з «Лікарями без кордонів» у Черкасах, у проєкті ранньої реабілітації для поранених на війні.
«Травми, з якими ми тут стикаємося, різноманітні: мінно-вибухові, вогнепальні, ампутації. Рання реабілітація починається з моменту травми», – пояснює Дар’я.
Улюблена справа, каже Дар’я, надихає та надає їй сили. «Я жодного разу не пошкодувала, що обрала саме цю професію – як би важко інколи не було».
📸© Юлія Трофімова/MSF