Омелян Тарнавський

Трамп не збирається «приєднувати» Канаду і Гренландію та повертати Панамський канал під контроль США.

Це радше символічна геополітична риторика у контексті ревізіоністських дій і замислів окремих держав, зокрема кремлівської хунти.

І натяк на те, що спроба повернення до певних історичних моментів призведе до хаосу у всьому світі.

Це також спрямовано і на посилення позицій США та самого Трампа на глобальній арені — чіткий сигнал про те, що політика буде жорсткою, тому краще не зловживати нинішньою стриманістю Америки, бо переглянути можна і спірні території рф.

📍Трамп вимагає від європейських країн збільшити допомогу Україні.

📍Трамп вимагатиме від країн-членів НАТО збільшити витрати на оборону до 5% ВВП.

Дві вкрай позитивні і фантастичні новини, хоча їх намагаються подавати суперечливо.

Перша — про те, що Україна захищає Європу і цивілізований світ, тож справедливо було б, якби підтримка була масштабнішою. І так, це раціонально для США, зокрема тому, що Україна — частина європейського континенту, а не американського.

Друга. Перед НАТО стоять серйозні виклики, організація має бути готовою до них, готовою захищатися і дійсно відповідати засадам — колективної безпеки. Як це забезпечити без збільшення фінансування оборонних бюджетів країн-членів? І чому це найбільше мають покривати США? Риторично.

Ідеї Трампа цілком логічні і адекватні. Якщо їх вдасться втілити, це передбачатиме значне посилення Альянсу і поштовх до ще більшої підтримки України.

Після розмови із Трампом у канцлера Німеччини Олафа Шольца

склалося враження, що він так само, як і ми, переконаний, що зупинити війну вдасться лише за умови, якщо Україна буде сильною у військовому плані.

Також він додав, що путін вже зазнав невдачі в Україні.

Він хотів підкорити всю Україну і встановити маріонетковий режим, він хотів запобігти подальшому зближенню з ЄС і послабити все НАТО. І сьогодні: НАТО має двох нових членів — Швецію та Фінляндію…Україна є консолідованою нацією і знаходиться на шляху до ЄС. Вона має сильну армію, оснащену нами, яка героїчно захищає себе від військ путіна. Тепер мова йде про створення основи для справедливого та сталого миру.

Христос народився!

Усім бажаю міцного здоровʼя, родинного затишку і миру у вільній, незалежній та успішній Україні!

Війна закінчиться у 2025 році. Або завершивши її мирними переговорами, або знищивши одну з ворогуючих сторін.

, — угорський премʼєр-міністр Віктор Орбан.

З другим «або» він дещо перебільшив для перспектив саме 2025 року.

Але у цьому контексті зазначу, що у разі відсутності мирного процесу у 2025 році шанс виходу на нього зʼявиться не скоро. Відтак може йтися про роки тягучої і виснажливої війни. Це, звісно, найбільш ризиковано саме для України. Тому що втома наших партнерів від війни лише збільшуватиметься, до влади можуть приходити менш лояльні до України партії і політики, які спекулюватимуть щодо підтримки нашої держави, популістично здобуваючи політичні дивіденди. А зміст, темп і обсяг постачання зброї навряд чи зміняться. Водночас московія більш підготовлена до тривалого протистояння, це потрібно обʼєктивно і реалістично сприймати.

Тому зараз я в очікуванні подальших рішень Трампа, які зміцнять наші позиції. Позаяк наразі можливість істотно змінити статус-кво на полі бою перед потенційними переговорами залежить від нього і його команди. Його рішення ж впливатимуть і на позиціонування інших партнерів.

Що робить путін у відповідь на наріжну ідею Трампа в ході передвиборчої кампанії і після перемоги — зупинити війну і встановити мир: залучає війська Північної Кореї, вперше застосовує нову балістичну ракету, пропонує провести дуель з ще одним її використанням і не відступає від своїх вимог, озвучуючи тези про готовність йти на компроміси, але без компромісів.

🎥Відео

Всі ці погрози, шантаж і ультиматуми волею-неволею гниди спрямовані насамперед на Трампа.

путінська хунта обрала шлях залякування і демонстрації сили, вочевидь будучи впевненою, що це на нього вплине.

Гадаю, точно вплине. Але послідовна реакція кремлю не сподобається.

Бо Трамп вже чітко окреслив модель своєї поведінки і концепцію досягнення мети — мир через силу (силу США, а не росії).

Своєю пропозицією провести дуель путін кинув персональний виклик президенту США. І Трамп її неодмінно прийме.

Усвідомлюючи важливість перебування Трампа на боці України, для нас така цинічна і водночас дебільна поведінка путінської хунти певною мірою вигідна (прошу сприймати виключно у призмі геополітичного реалізму, а не етичних норм). Тому що завдяки цьому новий президент США і його команда на своєму досвіді пересвідчуються у тім, що путін — реальний кретин. Потурати йому вони аж ніяк не будуть.

Ба більше, оскільки йдеться вже й про міжособистісну «дуель» між путіним і Трампом, думаю, лідер США занадто егоїстичний і самозакоханий, щоб у ній програти. А перелічені характеристики підсилює ще й фон глобального лідерства (як США, так і самого Трампа), відчуття якого йому до вподоби.

Значно паскуднішою була б для нас ситуація, якби після перемоги Трампа московські мандавошки раптово припинили обстріли України і повністю змінили риторику, вдавши із себе овечок у вовчій шкурі (саме в такому формулюванні). Це було б дуже хитро і грамотно з їх боку.

Але добре, що вони ідіоти.

путін заявив, що Зеленський нелегітимний, тож з ним підписувати якісь документи не буде. Хіба що з головою ВРУ, якщо такий момент настане.

А для того, щоб побачити чи зібʼє якась західна система ППО їх балістичну ракету «арєшнік» запропонував провести експеримент і запустити її на Київ, щоб побачити, що буде.

Зеленський назвав путіна старим фантазером і «довб*й*бом», а його кремлівську шайку відморозками.

Єрмак обізвав його «старим божевільним кретином».

З цим, звісно, не посперечаєшся. Окрім всього іншого, він ще й гнида.

Але це емоції. Вони допустимі для багатьох, але не для всіх. Залежить від посади.

На мій погляд, в публічній державній риториці у нас має бути сильна не ірраціональна, а раціональна, прагматична, ретельно виважена сторона. Тоді наші дії складно спрогнозувати, а емоції — неможливо вивчити. Краще бути непередбачуваними. Від цього ми виграємо, а ворог втрачає.

Вважаю, що ми не маємо змагатися з гнидою у дурних заявах. Натомість чітко і фахово множити його на нуль. Це називається дипломатією.

Загалом, розумію, що підвищення ставок відбувається не лише на фронті, а й у риториці. Це виклик і для Дональда Трампа. Тому що це все відбувається саме перед його інавгурацією і на тлі його ідеї завершити війну. Це дещо ускладнює йому пошук оптимального формату для діалогу.

Тож на фоні божевільних московитів нам варто бути розумнішими, щоб цим схиляти на свій бік тих, хто вагається чи сумнівається. Всупереч усім труднощам, які нас спіткають, і ненависті до потвор. Це особливо актуально саме зараз, коли новий президент США, від якого залежить багато чого і навіть наша подальша доля, ось-ось обійме свою посаду.

Від заперечення до згоди.

Під час зустріч Макрон і Зеленський

продовжили опрацювання ініціативи Президента Макрона щодо присутності в Україні сил, які можуть сприяти стабілізації на шляху до миру.