Далекого 1955 року Василь Симоненко написав ці рядки:

"За нашу землю, дорогу й кохану,
Я рад прийнять на себе всі вогні."

Сьогодні ми стали свідками того, як українці власними тілами спиняють ворожий вогонь. Щоб знову, як і наші предки, захистити рідну землю.

Справа захисту України — священна. Проте за кожною втратою побратимів та посестер ми відчуваємо гіркий біль, гнів, жагу помсти.

Ми не можемо повернути тих, хто поліг в бою, даруючи нам дорогоцінний час. Але ми зобов'язані Перемогти і покарати російського агресора! Це буде найкраще вшанування тих, хто на щиті.

Вічна слава та вічна пам'ять загиблим за Україну!

Борімося до Перемоги! За всіх наших!