Виворіт. Властивості тіл.

Вечір п’ятниці просрано намарно, як в принципі і усе життя)))
Тому пропоную тему для обговорення: Чи варто запитувати жінку, чи отримала вона оргазм? Питання здебільшого до жіночої половини аудиторії: чи часто ваші партнери запитують вас про це? Чи варто взагалі, на вашу думку, задавати таке запитання? Чи це недоречно? Цікавить досвід стосовно випадкових партнерів та стосовно постійних партнерів. Ну і чоловіки також звісно можуть долучитися: чи запитуєте ви жінок про це, особливо коли йдеться про перший/перші рази з новою партнеркою, коли ще це не очевидно. Да і взагалі: це буває колись очевидно для чоловіків?
Я ніколи не імітувала оргазм, тому що мені чесно кажучи лінь))) в молодості мені гордість не дозволяла, зараз я просто не бачу у цьому сенсу. Про те, що немає нічого крихкішого за чоловіче его, я уже згадувала))) І кажуть, подекуди, воно тріскається саме від відсутності оргазму у партнерші. Я не знаю, чи я згадувала, чи ні, що я кінчаю від фрікцій дай Одін один раз з трьох. Постійних партнерів я про це попереджала, але випадкових - не вважала за потрібне. Врешті решт випадкові партнери ніколи не цікавилися моїм оргазмом. Ну, майже ніколи, до минулої суботи))) Що власне кажучи і примусило мене замислитися: а може я все ж поводжуся неправильно?)))
Короче, цікаво було би почитати у коментарях, хто що про це думає)))

І тому я нічого не сказала, а поцілувала його натомість. Він був такий обережний в свої ласках, і добре зчитував мої реакції, а я весь час думала: «Боже, який же він милий! Він занадто милий для мене! І чому я хочу нахабну хтиву сволоту - Демона, - а не хочу цього милого хлопчика???». Поки я так думала, милий хлопчик почав робити мені куні, - також дуже мило і ніжно, і навіть (невже я скажу це???) - і він робив це навіть краще, ніж Демон. Демон лизав занадто активно, і весь час оголяв капюшон клітора, через що вплив був занадто агресивним. Цей же милий хлопчик усе робив, як треба. Потім він захотів мені вставити, і мені довелося нагадати про презервативи. (Нелюбов місцевих до кондомів - тема, яку я мушу винести на окреме обговорення іншим разом). Він був не в захваті, але не сперечався, одягнув гандон, і довго і досить добре мене трахав, поки я дивилася у стелю і думала: ну чому ж я така дура/сука і чим же я незадоволена??? Він приємно пах, він класно трахав, він дійсно старався - але мені все було не так. В процесі ще раз нагадав про те, що без кондому йому подобається більше - але я була непохитна. (А от з Демоном у нас жодного разу не виникало таких дурних розмов! Він надягав презерватив мовчки і без будь яких нагадувань з мого боку! Але там були свої причини, звісно….). Коли він закінчив (я навіть не намагалася, хоча мені було дійсно приємно) - і ми нарешті зібралися спати, мій новий знайомий трохи спантеличив мене, сказавши: «Я взагалі не звик спати разом з жінками». Мене це здивувало, я запитала: «Ти ніколи не жив разом з кимось/не був одружений???». Він відповів, що був одружений, але 12 років тому. Я запитала за його вік, і виявилося, що ми ровесники. Більше я ні про що не хотіла розмовляти, тому що забагато випила, сильно стомилася, і насправді хотіла лише спати. Але він не збрехав: спати разом він дійсно не звик та не умів, і мені було дуже не зручно усю ніч. (І тут я теж згадала, як же мило і солодко ми спали з тих, хто розбив моє серце, і як нам було дуже зручно завжди, де б ми не спали).

Мій новий знайомий прокинувся дуже рано, а я була похмільна і сонна, і єдине, чого мені хотілося, це щоб він звалив та дав мені поспати. Але він почав робити мені куні (і помітно було, що йому самому цей процес приносить неабияке задоволення). Поступово і я збудилася і почала кайфувати. Перед пенетрацією знову довелося нагадувати, аби він одягнув кондом. Але трахав він класно, і довго, і я нарешті змогла відключити мозок (точніше мозок сам відключився з перепою та від браку сну) - і я дійсно кайфанула! Після того, як хлопець кінчив, він запитав мене, чи я сама досягла оргазму??? Та-да-да-дам!!! Прозвучали барабани в мої голові! ВПЕРШЕ за усе моє довге та активне статеве життя чоловік запитав мене, чи досягла я оргазму!!!!!!!!!!!! (Це також окрема тема, але про неї я теж напишу якось потім). Так-так, це дійсно було вперше в моєму житті, і я подумала, що це дуже люб’язно з його боку поцікавитись - але я промовчала. (Зараз думаю - а що як раптом він дійсно діяв не щиро, а реально по якійсь методичці??? Тоді і запитання явно з неї ж).
Не хотілося поводитися як сука, і причин поки не було, тому я змусила себе встати з ліжка, зварити нам каву, приготувати сніданок, і ми ще пару годин снідали та розмовляли. Хлопець подякував за секс, сказав, що все було чудово та йому дуже сподобалося, та ще раз запитав, чи отримала я оргазм. Я чесно відповіла, що сама не знаю точно, напевно що ні, але не варто засмучуватися, тому що я дійсно отримала велике задоволення. Ми обмінялися номерами телефонів, поцілувалися на прощання та я провела його до траси.

І я би могла абсолютно щиро завершити цю історію словами: це був хороший секс, аби не одне маленьке «але»… Хлопець дійсно милий. І секс був дійсно хороший. Просто я в полоні МОРОКУ, який не дає мені думати ні про що інше і ні про кого іншого. Так буває. Сподіваюся, це мине…

Так от, далі все пройшло просто як по методичці: хлопець нахилився до мене і запитав, що я п’ю і чи можна мене пригостити. Після чого замовив собі ще пива, а мені ще джина з тоніком; задав мене стандартний набір запитань: звідки я, як довго я тут, чим я тут займаюся, як мені подобається країна. Обговорили політичну ситуації, висловив підтримку Україні, поговорили трохи про їх політику, він розповів про свою роботу. Потім пересіли від бару за столик, де не так гучно волала музика, він замовив ще, і тут стало помітно, що він не те, щоб соромиться, але явно не нахабніє. Аби трохи його розкріпостити, я потягла його танцювати (так, там є маленький танц-пол, де любителі рокової музики можуть трохи пострибати). За танцями він мене навіть не лапав, торкаючись дуже делікатно. Я вирішила, що він дійсно милий. Тому коли ми повернулися за столик, замовили ще по напою (ось це до речі було уже зайвим, я була і без цього вже достатньо п’яною), він уже осмілів так, що почав гладити мої коліна, - я сама запитала його: «Ну що, до тебе чи до мене???». І тут як часто трапляється, виявилося, що він живе не один, а з другом, тому їхати вирішили до мене. Я не скажу, що я була від цього в захваті, тому що я все ще не люблю приводити чоловіків до себе: у мене завжди бардак та бордель, розкидані речі, а по куткам клубочиться пил. Але хлопець був дійсно милим.
Але коли ми нарешті опинилися в моїй квартирі, мені різко стало сумно. Я згадала за свого Демона, і настрій стрімко зіпсувався. Я стояла і курила у відкрите вікно. Мій новий знайомий відразу ж помітив зміну мого настрою (за що йому спасибі, я люблю людей з розвиненою емпатією), і запитав, що сталося. І тут я ледь втрималася від того, аби не сказати правду: що я люблю свого Демона, і що він мудак, але не зважаючи на все це, я не можу його забути, що я думаю про нього щодня, і по-справжньому хочу лише його, і що я не знаю, коли цей МОРОК мине, і чи мине взагалі. Я уже майже відкрила рот, аби сказати всю цю хуйню, але обернулася, побачила погляд свого нового знайомого, і вчасно закрила рот. Я подумала: ось стоїть переді мною хлопець, і він милий, і він не поводить себе як мудак, і я не помітила за вечір жодного тривожного дзвіночка (а їх зазвичай до десятка буває одразу ж!), він просто зняв дівчину в барі, аби зайнятися сексом, і він не грузить мене своїми проблемами (а вони у нього є, як у всіх), і він не згадує своїх колишніх, які розбили серце йому (а вони у нього ж теж мабуть є!) - то якого біса я буду грузити його своїм лайном, і псувати йому настрій та ніч??? Він же ні в чому не винен, я сама погодилася поїхати з ним.

Але час іде, надії на стосунки з ним у мене немає жодної, (забігаючи наперед - хоча ми уже знову зустрічалися, але звісно знову розсталися). Тому вчора, після важкого вихідного дня, проведеного за плетінням маскувальних сіток, перебуваючи в депресивно-піднесеному настрої, я все ж вирішила поїхати ввечері (фактично уже вночі) кудись розвіятися. Розвіятися я зазвичай їзджу в один і той же бар у місті, лише через те, що це рок-бар. Ну люблю я рок.
Я не була впевнена до останнього, що я хочу кудись їхати, і вагалася, чи не краще буле мені просто курнути трави і подрочити в своєму ліжечку вдома. Але раптом я зрозуміла, що скучила за хтивими чоловічими поглядами в свій бік. Тож я вирішила, що просто поїду випити і покрасуватися перед мужиками, а далі може мені пощастить, і я поїду спати одна. Я надягла одне зі своїх «самих блядських плать». У мене багато суконь, але більшість із них просто красиві, але не відверто-блядські. Але є парочка таких, які я надягаю у випадках, коли хочу, аби всі чоловіки звернули на мене увагу, аби було здалеку ще видно, що я сьогодні «блядь у пошуках пригод». Яскраво-синього кольору (електрик), коротке, трикотажне, облягаюче/тісне, з дуже глибоким декольте, до нього я маю в комплекті ліфичик з пуш-апом в стилі «цицьки наголо!» і яке чудово підкреслює фігуру. Цицьки я до слушного моменту прикрила джинсовою курточкою, доповнила образ яскраво-червоними лакованими босоніжками на високій танкетці, аби ніхто не оминув увагою те, що ноги у мене стрункі - і ось тобі блядь готова до полювання)))
Коли я приїхала в бар, там була чудова атмосфера: відразу дві великі чоловічі компанії святкували «мальчишник», тому до бару було не проштовхнутися. Але я все ж таки проштовхнулася досить нахабно, зайнявши чийсь чужий стільчик, і замовила собі джин-тонік. Праворуч сидів симпатичний, але нічим не примітний хлопець, який був там не з друзями, а один, і по ньому було відверто помітно, що він сумує/скучає. Я швидко оцінила його: обличчя симпатичне, зріст та статура теж нічого так (соррі, каюся, але в якості статевих партнерів я віддаю перевагу чоловікам струнким та високим, це не обов’язково має бути качок, але зайва вага у чоловіка особисто для мене - відштовхуючий фактор), а головне - красиві руки з довгими тонкими пальцями та виразними венами - оце прям мій фетіш)))
Чоловіків було купа, але так, як я не впевнена була, чи я дійсно хочу когось зняти, то я не посміхалася нікому та не пускала бісики, а просто пила свій джин, лише періодично оглядаючи зал. Троє чоловіків ліворуч, які явно прийшли туди когось зняти, спершу звернули на мене увагу, посунувши мені попільничку, але я їх проігнорувала. З компаніями завжди більше мороки, ніж з одинаками. Тож я просто сиділа і пила свій коктель, але в якийсь момент мені стало жарко і я зняла куртку, після чого хлопець праворуч почав роздивлятися мене відверто-зацікавлено.
Як я уже писала раніше: правила зйому плюс/мінус однакові у будь-якому куточку планети. Тут, де я живу, з цим навіть простіше, ніж вдома. Ніхто ні від кого не приховує, для чого ми усі тут зібралися. Ні жінки, ні чоловіки навіть не вдають з себе «я не такая, я жду травмая». Тобто, звісно, і тут в барах трапляються люди, які дійсно зайшли просто випити, і навіть самі. Але тих, які зайшли «не просто випити» - їх видно відразу, і це мені подобається - дуже важко промахнутися.

Про поганий хороший секс, або як забути колишнього

Колись давно, ще на початку нашого знайомства з моїм колишнім (назву його напевне якось, аби не плутатися далі, наприклад Демоном))), ми розмовляли про мій переїзд закордон. Я розказувала, що народилася і ціле своє життя прожила в одному й тому ж місті України, тобто що ця еміграція стала для мене взагалі першим великим переїздом за усе моє життя (до того я переїздила лише в межах рідного міста), і що я страшно скучаю за домівкою. Демону моя туга була незрозуміла, тому що він поїхав з рідного міста відразу після школи, і він усе своє доросле життя переїздив з країни в країну (у зв’язку з роботою), і ні за чим не сумує, йому подобається кочове життя. Потім я сказала, що місто, де я живу зараз, загалом красиве, затишне, але все одно - це не N (назва мого рідного міста). Тоді він відповів: «Жодне інше місто - це не N. Але заміни інколи працюють». Я запам’ятала цей діалог тому, що мені вбачався в цій фразі подвійний сенс, тобто я інтуїтивно відчувала, що я для свого Демона теж - лише заміна…
Був іще один цікавий діалог, який відбувся майже перед новим роком, коли я попередила Демона, що поїду у відпустку додому на цілих три тижні. Це було за день до того, як він сказав мені, що одружений. Тоді я ще перебувала у блаженному незнанні, але я уже задумувалася про те, чи трахатиме мій Демон інших, поки я буду у від’їзді. Все ж таки три тижні - довгий термін. Я думала про це, але я не наважувалася заговорити про це першою, тим паче я не наважувалася ставити йому якісь умови або просто прямо попросити його не трахати інших поки я буду у від’їзді. Наче відчувши мій настрій, він сам завів розмову на цю тему, в притаманній йому іронічно-цинічній манері. Я з усіх сил намагалася відповідати цій манері розмови, тому написала щось на зразок: «Ти можеш трахати кого захочеш, це твоє юридичне право». (Так, це такий збочений спосіб показати свою «байдужість» і «незалежність», так часто роблять дурні жінки типу мене). Тоді він відповів: «Звісно, але як щодо моралі і совісті?». Я відповіла риторичним запитанням: «А що стосовно моралі?». На що він відписав: «Те, що я маю на щось юридичне право, не означає, що я повинен це робити».


Після [першого] розставання з ним, я довго навіть не дивилася в сторону інших чоловіків. Ну, тобто, дивилася, звісно, але уже абсолютно без ентузіазму. Подумки порівнювала усіх з ним - і чітко усвідомлювала, що все не те, і все не так.
Сексу при цьому хотілося по-старому. Але при переході від абстрактного «я хочу сексу», до більш конкретного розгляду когось з оточуючих чоловіків в ролі теоретичного статевого партнера я кожен раз відчувала одне й те саме. Пам’ятаю, одного дня я реально ходила по умовному «заводу», де я працюю, з думкою: «Кому би відсмоктати??». Обійшовши усі відділи, і зустрівши кожного з чоловіків, яких я вважала симпатичними, я уявила собі гіпотетичний міньет комусь із них, я усвідомила: «Ні, я не хочу смоктати нікому іншому, я хочу смоктати лише Демону». На цьому я на деякий час і заспокоїлася: не шукала, не знайомилася, не трахалася з іншими чоловіками. Більше того - коли я навіть припускала собі таку можливість - я відчувала себе зрадницею. Мені хотілося зберігати йому вірність. (Двічі ха! Вірність одруженому чоловікові, який спокійнісінько і без жодних напевне докорів сумління зраджував дружині з мною, а зараз єбеться з дружиною, поки я тут страждаю!)
Я насправді нічого не знаю про кохання і навіть не впевнена, що я можу кохати в принципі, але для мене оце «я навіть в думках не хочу сексу ні з ким іншим - хочу тільки з ним» - таке у мене в житті (тричі ха!) трапилося вперше.

Вчора. Пізній вечір, мені на роботу рано, тому я уже майже сплю. Приходить повідомлення на месенджер від мого знайомого (назвемо його Ігор) з волонтерської організації: «Привіт, як справи? А ти давно переїхала в А!??». Та ну шо ж ти будеш робити, блядь!!! Я звісно роблю вигляд, що не розумію, про що мова, сама швиденько приховую анкету, і думаю собі: «Ну що за трясця! Не дадуть спокійно поєбатися!!!».
Пояснення про знайомого: він українець, віку 40+, не одружений (з його слів, не перевіряла), різноробочий/періодично безробітний, час від часу допомагає нам на волонтерці. Вперше мене побачивши він відразу почав до мене підкочувати, але там відразу було очевидно, що цікавлю його не я конкретно, але чоловік просто шукає жінку, з ким би знімати разом житло/вести спільний бюджет бажано з вигодою для себе, хто йому там готуватиме/прибиратиме ну і кого періодично можна трахнути. При чому секс в цьому списку далеко не на першому місці, головне бажання спільного побуту, тому що як не крути, а разом виживати простіше. Це серед місцевих заробітчан-чоловіків дуже популярна тема, мені раніше уже двічі робили (прямо чи завуальовано) такі пропозиції, при цьому у багатьох з цих чоловіків вдома дружина з дітьми, але тут хочеться ще одну «польову/вахтову» дружину мати.
Я загалом нічого не маю проти, кожен виживає, як уміє.
В той день я запрацювалася на волонтерці, ми з Ігорем залишилися удвох, він приніс пляшку мартіні, запропонував її розпити, я погодилася. Але далі (можете прогортати!) - нічого не було. За перші ж пів-години спілкування я збагнула, що до чого, але мені було з ним так нудно і нецікаво, от прям зовсім нудно, що я допила мартіні, попрощалася, і пішла додому, попросивши мене не проводжати. Надалі я його не те, щоб уникала, але наодинці з ним більше не залишалася.
І ось він побачив мою анкету на сайті і вирішив мені написати. Для чого? навіщо? хз!
Що мені з цим робити, як реагувати - хз! В анкеті очевидно мої досить не скромні фото (не нюдси, але все ж) ну і опис шось типу «шукаю з ким гарно та цікаво провести час».

Я шалено вдячна долі, що я народилася в цьому сторіччі. Уявила себе народженою десь у 17-18 віці наприкад - і що би я там робила зі своїм лібідо і характером???))) Я би не вижила)))
Заговорила з якимось чоловіком на вулиці - на наступний день про це знало би все місто! Передала потенційному коханцю записку через служницю - вона прочитала, всім подружкам розпатякала! Коханець передав відповідь, призначив зустріч у парку в дальній альтанці - записку перехопили, прочитали, донесли моєму батькові! Я прийшла на зустріч, усіма правдами і неправдами вислизнувши з дому - не встиг би мій потенційний коханець навіть ручку мені поцілувати - нас застукали мої/його батьки! Скандал, репутація спаплюжена, нас розлучають, мене відправляють в монастир/видають заміж за колегу батька, 50 річного штатного радника з червоним носом, подагрою та імпотенцією. Мого коханого посилають служити на Кавказ...
Живу лише надією на зустріч, обдумую плани втечі, але потім до мене доходять чутки, що мого любчика убито в бою - я напиваюся миш’яку/кидаюся під потяг - життя закінчено - а мені ще й 25-ти немає, я за все життя навіть не поєбалася нормально!!! Фуууууух!!!!!!!!!!
Я собі вчора ввечері все це як науявляла - мене в холодний піт кинуло, аж трусити почало)))

Потім отямилася, згадала, хто я і де я, подякувала Фреї за те, що я народилася в кінці 20-го, і все ще жива у 21-му сторіччі. Подумала, що найгірше, чим мені загрожує моя статева поведінка зараз - це лише репутаційні втрати - видихнула і розслабилася.
Дякую усім попередницям, які боролися за права жінок на вільне статеве життя, і вічна слава розробникам надійних і доступних контрацепційних засобів - за те, що я можу єбатися в своє задоволення без усіх цих зайвих ускладнень)))
Амінь)))

Те саме і зі статевим життям: я шифруюся з усіх сил, але періодично проколююсь, або просто так виходить, що хтось бачить/дізнається про мене щось, що я намагалася приховати. Наприклад місто, де я живу, дуже маленьке в порівнянні з моїм рідним, і я мимоволі постійно десь стикаюся там зі знайомими. А найгірше, що українська діаспора тут маленька, і в ній взагалі усі всіх знають!
Так в нашій волонтерській спільності усі знають, що я не заміжня/не маю чоловіка, і наші старші кумушки періодично дають мені непрохані поради на тему «як мені з кимось познайомитися» і так далі.
Нещодавно, коли ми прогулювалися обійнявшись з моїм коханцем/статевим партнером - ми зустріли мою соратницю по волонтерській діяльності. Це було неприємно для мене, тому що офіційно то я «самотня». По-факту я теж самотня, я просто не хочу пояснювати усім, що «самотня» не дорівнює «ні з ким не єбуся».
Ось це «я самотня, але я єбуся з чоловіками» - воно взагалі дуже погано вкладається в голові у людей! Що у чоловіків, що у жінок, що старших, що моїх ровесників. Для них «не заміжня/ні з ким не зустрічаюся» - автоматично дорівнює тому, що у мене немає і не повинно бути сексу. Бо який же може бути секс поза шлюбом/стосунками??? Це ж БЛЯДСТВО!
А я не умію, не хочу, і не вважаю за потрібне їм щось пояснювати і у чомусь переконувати.

Повторюся, місто, де я живу - це таке собі село з інфраструктурою. Але за великим рахунком тут два «градо-утворюючих» підприємства, маленька щільна українська діаспора і взагалі я називаю його «fucking small village for fucking» (так я одного разу назвала його в розмові зі своїм найкращим коханцем). Коли я дізналася, що три з моїх колишніх статевих партнерів працюють на одному ж з цих градоутворюючих підприємств - я зрозуміла, що ареал єблі треба розширювати. Тому я змінила в застосунку для дейтингу своє реальне місце проживання на інше, сусіднє але відносно велике (разів у вісім більше, ніж моє). Мені там подобається, воно знаходиться недалеко, я туди періодично навідуюся. Назвемо це місто «А!». Я то наївно сподівалася, що це допоможе мені уникнути небажаних повторюванних контактів з колишніми. Але не так сталося, як гадалося.

Про анонімність в мережі і в житті та право на таємницю

Я майстер спорту по «мимовільній де-анонімізації». От серйоно!
Все, що я хочу приховати - рано чи пізно випливає назовні)))
Не знаю, як би пояснив це Фройд - можливо у мене є підсвідома тяга до ексгібіціонізму, і я спеціально роблю все так, аби «розкрится»?????? Звучить правдоподібно, тому що це пояснює, чому я то чатом «випадково» помилюся, присилаючи нюдси не тому, кому планувалося, то особистий щоденник «забуду» на видному місці (було неодноразово у підлітковомі віці), то на робочому компі залишу відкритими всі «провокативні» вкладки, то ще щось. Можливо це один із проявів мого потягу до саморуйнації, бо об’єктивно моя «забудькуватість» завжди виходила мені боком, приводячи до неприємних наслідків різного ступеня тяжкості.

При цьому формально я - параноїчка, яка дуже опікується своєю анонімністю та усіма своїми таємницями. Я єдина, кого я знаю, у кого вдома є шухлядки в столі/комоді, які закриваються на ключ (попри те, що я жила одна, але це «від» гостей та «від» тих, хто має ключі від моєї квартири на екстренні випадки). У мене крім того є замки в міжкімнатних дверях (і я вважаю це абсолютною необхідністю), ну і так далі. У мене купа сімкарт для реєстарції, кожна зі своїм призначенням: окремо для банків, окремо для реєстрації на різних офіційних сервісах на кшталт постачальника комунальних послуг чи кабінета лікаря, окремо для роботи, для особистого спілкування, для реєстрації на сайтах знайомств ну і так далі. Кількість моїх мейлів для різних цілей я взагалі уже не пам’ятаю. Але шпигуни проколюються на дрібницях, тому я періодично плутаю номери, самі телефони (як прилади), помиляюся чатами, називаю партнерів іменами інших/колишніх, ну і так далі. Мій стомлений хронічно зайобаний мозок періодично «збоїть» плавлячись від перевантажень, і я «палюся» по-повній. Із таких останніх неприємних моментів: тут, де я зараз живу, не те, що не прийнято обговорювати зарплати свою та колег, а це навіть якоюсь мірою таємниця. Але я примудрилася роздрукувати на робочому принтері (бо вдома я принтера не маю) свої зарплатні листки (бо мені там треба було розібратися з нарахуваннями), але я забула їх забрати додому, а залишила принтері. Мої колеги/сусіди по кабінету що прийшли наступного дня раніше за мене звісно їх побачили та прочитали. Не смертельно, але неприємно, я досі злюся на себе.

А ще моєму житті часто траплялися якісь феєричні збіги обставин, які можна «копіювати» в сценарії
голлівудських мелодрами майже без змін. Із того, що траплялося ще вдома і давно: 1) я випадково познайомилася з колишнім моєї знайомої і почала з ним мутити; 2) дві пари моїх подруг, яких я ніколи не знайомила між собою, які лише чули про існування одне одних - познайомилися між собою випадково, але в той же день з’ясували, що у них спільного; 3) на мене виходили якісь люди, яким щось було від мене потрібно, знаходячи мої контакти навіть не через треті, а через п’яті руки. І це попри те, що я народилася і жила у місті з кількамільйонним населенням.

На молодших курсах інституту я товаришувала з одним своїм одногрупником, який на той момент був у тривалих стосунках. Він був зовнішньо схожий на Антоніо Бандераса, і у нього була купа рис, які мене страшенно бісили. Серед них була самозакоханість, схильність до понтів і пафосу, яка проявлялася не лише у зовнішньому вигляді (він був готом, і вбирався відповідно дуже театрально навіть в повсякденному житті) але й у поведінці, емоційна неврівноваженість. Ми розходилися в ключових світоглядних моментах, в тому числі і у поглядах на стосунки. Я абсолютно чудово усвідомлювала, що він аж ніяк не підходить мені для стосунків, навіть теоретично.
Але нас єднала любов до пошлих жартів та чорного гумору, певної музики, до жінок і до субкультури готів не в останню чергу. Ми проводили багато часу разом, в основному щоправда за завданнями з вищої математики))) І от моя мати зробила з цього висновки і якось запитала мене з надривом у голосі: «Ти що, закохалася у *Антоніо*???». На що я їй абсолютно чесно відповіла: «Ні, але я його хочу». Моя мати була шокована. Вона все намагалася щось допитатися в мене і ніяк не хотіла збагнути, що я - 18-річна дівчинка, - можу когось просто хотіти, але не любити/не бути закоханою. Тоді у мене закралася перша підозра, що існує категорія жінок (ну, або людей загалом), які не розрізняють статевий потяг від любові, і напевне називають закоханністю все підряд, що відчувають внизу живота))))

Передчуваю, що цим постом я відкрию скриньку Пандори, але цікаво було би почитати в коментарях, як це працює у інших людей.

Так-с.
Вирішила добити тему про лібідо і вотетовот всьо, поки маю трохи вільного часу та натхнення.
Частина друга.

Маю велику підозру, що думки, які я хочу озвучити, розділять моїх підписників на два табори, тому що я хочу розглянути питання механізмів виникнення статевого бажання, і застосувати класифікацію за дихотомічною ознакою)))
Так от: як же виникає статеве бажання і що є первинним, а що похідним: бажання чи об’єкт/суб’єкт бажання?
(Звучить майже як основне питання філософії: що первинне, ідея чи матерія?)))

Давним давно я була зареєстрована на одному з безлічі сайтів знайомств, який, з поміж інших, вигідно виділяла опція «ведення щоденника на сайті». Можливість постити короткі записи та залишати під ними коментарі робила цей сайт подібним до будь-якої соцмережі, але з акцентом саме на дейтінг, та допомагала людям знайомитися та створювати пари, на мою думку, набагато ефективніше, аніж усякі там «лайки», «матчі», «супер-лайки» та «отримати віп» чи «зробити подарунок». На жаль, ця чудова задумка напевне виявилася невигідною з комерційної точки зору, тому що спочатку власники просто закрили цю опцію, а потім і сам сайт викупив якийсь агломерат типу «мамби».
Але поки ця опція існувала, я активно тішила там свою графоманію, і звісно часто читала особливо цікаві дописи інших учасників. Так от, в одному із щоденників, в ході коментування зайшла мова про статевий потяг/статеве утримання тощо - одна учасниця задала запитання, яке в ході тієї дискусії було явно риторичним: «А що, хіба буває статевий потяг сам по собі, а не до конкретного чоловіка [людини]???». (І тут я підзависла…) Більшість коментаторок (відписалися майже одні жінки) повністю підтримали попереднього оратора, висловившись стосовно себе, що «так, саме так, статеве бажання у них не існує/не активне саме по собі, а «прокидається», коли у полі їх зору з’являється відповідний об’єкт/суб’єкт, в якого вони закохуються».
Я щиро намагалася примірити це на себе, але не змогла. Тобто, це як? Якщо навколо не було би жодного «достойного» кандидата, то мені і сексу би не хотілося взагалі?? Це було би напевне зручно, з практичної точки зору, але для мене це точно не працює.
(Пізніше я зустрілася з терміном «демісексуальність», і подумала, що може всі ті жінки, які в один голос стверджували, що хотіти можна лише конкретну людину - були демісексуалками.

Я можу розказати про себе (ну бо про інших не можу, упс) що у мене однозначно статеве бажання є «первородним». Воно існує у мене саме по собі, не залежно від наявності в моєму оточенні привабливих для мене осіб. Хоч на безлюдному острові, хоч в одиночній камері тюрми - мені хотітиметься сексу. Якщо поруч з’являється більш чи менш привабливий для мене суб’єкт, це бажання природньо фокусується на ньому. Якщо такого суб’єкту наразі немає, це бажання існує в фоновому/несфокусованому стані, або переходить в площину спогадів або в площину фантазій.

Я не знаю, як це працює у інших, але цікаво було би розібратися. Якщо згадати усі гендерні стереотипи, які я чула все своє життя і продовжую чути ще доволі часто, то там буде приблизно таке «чоловіки - примітивні створіння, для яких секс стоїть на першому місці, але вони чітко розділяють секс і любов, тому трахати можуть кого завгодно, а одружуватися на геть інших». Ну і звісно «жінки - натури складні, їх для того, аби зайнятися сексом/отримати від сексу задоволення, обов’язково потрібна емоційна близькість/любов/штамп в паспорті».
Якщо мислити подібними штампами, то я виходить чоловік, тому що розрізняти/відокремлювати любов/закоханість від просто статевого потягу я навчилася дуже рано. Тобто я не вважаю, що вони повинні бути відокремлені - навпаки, я все ще мрію зустріти людину, до якої відчуватиму і любов, і статевий потяг, і повагу, і ще купу позитивних почуттів - водночас. Але практика мого життя показала, що не відчувати статевий потяг до якихось людей, які мені приємні як особистості - і навпаки, відчувати його до тих, які мені очевидно не підходять на роль партнерів для життя - це для мене нормально.

Я не пам’ятаю, коли нас вирубило. І не пам’ятаю, коли ми продовжили - в той же день, чи уже на наступний. Але я пам’ятаю, що мій коханець вирішив зробити мені масаж, і яким чудовим був цитрусовий запах масажного масла. Він розминав мені кожен м’яз, розтягував кожне сухожилля, я ніколи ще так виразно не відчувала, з чого складається моя скелетно-м’язова система. Все, про що я могла думати в цей момент, було «О боже, який кайф!!!». Але я була би не я, якби мій мозок не отруювали думки на кшталт «Чорт, де він цьому навчився??? Такому не можливо навчитися самотужки, це майже професійний рівень!» і «Я не дотягую! Я не дотягую до його рівня! Терміново треба записатися на курси масажу, хоча би, для початку!».

Коли він закінчив з масажем, єдине, чого мені хотілося - спати. Але я заборонила собі засинати, я відчувала, що повинна якось віддячити людині, яка принесла мені стільки задоволення.
(Взагалі цей лейтмотив «я повинна віддячити» є одним з основних в моїй підсвідомості, і в цих стосунках теж зіграв зо мною злий жарт, але з іншого боку, - що таке любов, як не відчуття вдячності за принесене нам задоволення???).

Мій коханий стомлено лежав на спині, розкинувши руки. Я сіла скраю ліжка і почала розминати йому стопи (стопи у нього красиві, я милувалася, так що він помітив це і навіть запитав, чи я маю фут-фетіш), ікри, потім повільно піднімалася вище, обережно, ніжно цілувала внутрішню частину стегна, пах, мошонку, але умисно оминала торкатися члена, щоб не сполохати збудження, яке помалу наростало у ньому. Коли член уже трохи набух, тоді я взялася і за нього. Облизувала так, наче це моє улюблене фісташкове морозиво)) Дивно і парадоксально, що я довгий час перед нашою зустріччю не була фанаткою міньету, але Йому мені хотілося смоктати без перерви на рекламу)))
Він обрізаний, а крім цього у нього однозначно понижена чутливість, тому міньети завжди були лише «прелюдією». Він жодного разу не кінчив від міньету, і навіть не прагнув до цього. Мене це, загалом, влаштовувало. Тому що я люблю, коли чоловіки кінчають, «лежачи» на мені. Люблю відчувати вагу чоловічого тіла. Тому після того, як він кінчив, ще довго «валявся» на мені, не виймаючи з мене.

Коли ми прощалися наступного ранку, довго не могли націлуватися і розчепити обійми, - я уже абсолютно чітко усвідомлювала, що я пропала.

Тому я просто насолоджувалася тим, як мій коханець грається моїм тілом, перевертаючи мене, як ляльку. Ми просто співпали в своїх очікуваннях і вподобаннях, як дві частини пазлу, саме це і робило наш секс таким прекрасним. Я люблю дороге красиве взуття на підборах, а у нього явно фетіш на таке взуття, тому коли він навіть повністю мене роздягнув зверху, закинув мої ноги собі на плечі і почав мені як завжди ретельно вилизувати - то залишив на мені мої замшеві чобітки. Я трохи побоювалася, аби не смикнути мимоволі ногою в екстазі та не заїхати йому каблуком в обличчя - це могло би трохи зіпсувати момент, але все обійшлося.
(Краєчком мозку я подумала, що там на підлозі валяється його чудова червона краватка, і що було би непогано і її якось застосувати в нашій грі, але не стала нічого говорити вголос, аби не збити його і свій настрій).
Я була уже в напівпритомному стані від задоволення, коли він нарешті перейшов безпосередньо до акту пенетрації - зняв з мене нарешті мої чобітки, закинув мої ноги собі на плечі та увійшов. У мене коротка піхва, і його член для мене трохи задовгий, що завдавало мені дискомфорту перші хвилини, але дуже швидко я перестала звертати на це будь-яку увагу. Кайф повністю відключив мій мозок. У мене бувають різні види задоволення, яке я отримую від сексу. Буває задоволення гостре, стрімке, коли збудження швидко наростає і швидко розряджається оргазмом. Але на цей раз збудження і задоволення були повільними, - в таких випадках я не кінчаю, але кайф від процесу отримую шалений, і єдина думка, яка ще тримається в моїй порожній голові: «Будь ласка, продовжуй! Будь ласка, не виймай з мене хуй ні за яких обставин, ніколи його з мене не виймай!!!».
Не пам’ятаю, чи сказала я це вголос, чи лише подумала, але майже саме в цю мить він вийняв з мене член (Чооооорт! Ну чому??????), але засунув в мене пальці. І почав так активно дрочити мені пальцями, натискаючи на передню стінку вагіни, що це було просто НЕСТЕРПНО ПРИЄМНО. Тобто це було безумовно приємно, але і нестерпно водночас (наче зуд в уретрі, сексуальне задоволення і нестримні позиви до сечовипускання водночас). Я уже хотіла попросити його припинити, аж раптом я потекла. Самим реальним чином випустила з себе цівку рідини. Таке зо мною трапилося вперше в житті, але у мене не було часу зосередитися на своїх відчуттях та проаналізувати їх, тому що мій коханець уже увійшов в мене знову, щоб отримати свою долю задоволення. Кінчив він дуже бурхливо. Я взагалі люблю спостерігати, як чоловіки кінчають. Але мій коханець кінчав особливо видовищно, здригаючись усім тілом ще хвилини півтори після. Потім він пробурмотів щось типу «Ти мене убиваєш!» (Забігаючи наперед: навзаєм, любий, навзаєм!) і завалився на мокре від нашого поту ліжко, згрібши мене в обійми.
Я лежала в його обіймах абсолютно виснажена, і він запитав мене: в чому секрет і чому це так приємно, просто лежати разом??? Я відповіла: окситоцин. Він не знав, що таке окситоцин і я знайшла і показала йому якусь статтю на англійській про цей гормон і його роль у формуванні прихильностей. Я лежала на його грудях, я чула, як б’ється його серце, десь краєчком мозку я відзначала подумки, що все те, що мені спочатку не подобалося в його тілі (забагато волосся на грудях, вуха стирчать, пальці на руках короткуваті) - що все це мені уже подобається, от просто зараз, з цієї миті починаючи мені подобається в ньому ВСЕ. Я роздивлялася його закоханим поглядом, він дивився на мене таким самим поглядом, і я розуміла, що от нарешті цієї миті я і закохалася.

*В цей момент я була найщасливіщою за усе своє життя*

На відміну від першої зустрічі, яку я не планувала взагалі, до другого побачення я готувалася дуже ретельно. Я навіть прийшла на нього абсолютно тверезою. Він відразу взяв мене за руку і поцілував так, наче ми щосуботи так зустрічаємося. Ми зайшли випити в якесь досить людне місце, де до того ж гучно волала музика, але для мене це було і на краще. Не треба було багато говорити, бо все одно від хвилювання я не могла зв’язати і двох слів. Тому я просто сиділа навпроти і дивилася в його очі. В його зіницях грали бісики, і він посміхався такою ж божевільною посмішкою, як і в першу нашу ніч. На ньому була біла сорочка і червона краватка, мені подобалося на нього милуватися. Я почувалася дуже ніяково, він це зрозумів і посміхався з мене. Він взяв мою руку і почав повільно проводити пальцями по моєму зап’ястку, просуваючись вище. Від цих простих дій я шалено збудилася.
Я була одягнена в скромне бежеве плаття та тілесні панчохи. Не зважаючи на те, що я загалом не дуже люблю бежевий колір, це плаття мені дуже пасує, хоч і належить до категорії «скромняшних» (тобто скромних, але няшних). Крім того, воно досить коротке, а ноги у мене - одна з ключових привабливих ознак)))
Спочатку ми обговорювали якісь банальності, типу якому вину я віддаю перевагу, чи скільки у мене в гардеробі плать (спойлер: багато, дуже багато). Потім він запитував про такі речі, про які мене давно вже ніхто не питав: про мої хоббі, про мої плани та інше. Я сказала, що скоро буде мій поетичний вечір та запросила його прийти послухати.
Він весь час дивився на мене. Він дивився на мене, як кіт на новорічну гірлянду. Мені подобався цей його погляд. Повітря між нами іскрилося від передчуття бажаної близькості.
Ми не стали затримуватися в тій кав’ярні надовго, і скоро рушили до готелю неподалік.
Зайшовши в номер довго цілувалися при дверях. Я збиралася стати навколішки, але не встигла, тому що він взяв мене на руки, відніс у спальню і поклав на ліжко. Його пестощі були дуже повільними, як і в перший раз, але тепер я уже не квапилася, а просто насолоджувалася кожною миттю. Але щойно я захотіла зняти з себе принаймні взуття, він зупинив мої руки і сказав: «Ні-ні, це моя робота». Що ж! Я не стала сперечатися, а просто розслабилася і дала йому можливість зробити все самому, як він вважав за потрібне.

Я нікому ніколи у цьому не зізнавалася - але насправді мені подобається бути іграшкою для чоловіка у ліжку. Це абсолютно протирічить тому, як я взаємодію з чоловіками у повсякденному житті: я дружу, я ворогую, я завжди конкурую з чоловіками. Так історично склалося: я росла пацанкою, дружила переважно з хлопцями, училася в технічному вузі і я працюю інженером у переважно (вдома це було «абсолютно») чоловічому колективі. У мене ніколи не виникає бажання, щоб за мене вирішували мої проблеми (да ніхто ніколи цього і не робив і не робитиме), я ніколи не уміла і не хотіла користуватися «перевагами» своєї статі для вирішення якихось робочих питань. Я завжди позиціоную себе як ту саму «сильну і незалежну», але, shit. У ліжку я люблю, щоб мною гралися. Я вбираюся у плаття, корсети, панчохи і підбори, мені подобається дивитися на себе в дзеркало (особливо під час сексу), я люблю, коли домінує чоловік, і я люблю, коли моїм тілом користуються.
Ну, і звісно, не варто нікого обманювати: я досить таки лінива, і я дуже-дуже стомлююся від життя. Тому варіант коли чоловік робить все сам - це майже завжди ідеальний варіант для мене.

Я написала йому першою.
В неділю вранці ми задоволені одне одним розсталися на парковці перед готелем, і дорогою додому я обіцяла собі, що першою йому не писатиму. Але протрималася я рівно до середи, коли еротичні спогади повністю заволоділи мною і я не могла більше стримуватися, а в голові була лише одна думка «я хочу повторити! я хочу ще!». В середу ввечері я взяла вакуумник в одну руку, а телефон в іншу і подумала: «Якого, власне, біса???». Ну і написала. Щось типу: «Привіт, як справи? Я все ніяк не можу забути твій член у себе в роті. Може повторимо?».
Він відписав відразу ж: «А ти запам’ятала ще щось крім цього? сподіваюся, там були ще приємні моменти… », ну чи щось приблизно таке.
Далі розмова перейшла на обговорення цих моментів, ну тобто «що сподобалося/не сподобалося/що хотілося би повторити» і в руслі цієї розмови він написав дуже важливе для мене речення про те, що *секс - це не лише сам статевий акт/акт пенетрації, а весь комплект фізичних та емоційних взаємодій до, під час, між та після*. І ось таке визначення мені дуже сподобалося, і саме це було для мене ознакою, що я не помилилася у своєму «випадковому виборі» і ми дійсно дивимося на це питання схоже. (Тут ви собі поставте поміточку, питання свого сприйняття сексу/того, яку секс грає роль в моєму житті/які функції виконує - я обов’язково розгляну детально пізніше).


Перед другим побаченням з ним я хвилювалася, як інститутка перед випускним. Загалом, небезпідставно. По-перше, я боялася розчаруватися. По-друге, я боялася розчарувати.
Стосовно першого пункту: із власного багатого досвіду - часто траплялося так, що перший/випадковий секс був вау-ефект, але уже другий/запланований розчаровував повністю. Там де присутній адреналін і ефект новизни - я схильна не помічати/пробачати огріхи та промашки, але уже на другій зустрічі стає зрозуміло, що коханець дбає лише про себе/техніка на нулі/намагається знехтувати презервативами/як людина мудак/…/немає бажання розмовляти і домовлятися/ми просто не підходимо одне одному в сексі. Загалом перший хороший секс не дає жодної гарантії, що наступні рази теж будуть хороші.

Стосовно другого пункту - тут уже спрацювали мої власні таргани. Вся обстановка першої нашої зустрічі та вся Його поведінка справили на мене таке сильне враження, що я почала задумуватися «А чи дотягую я до його рівня???». І манікюр у мене не з салону (і той гігієнічний, без покриття), і тіло у мене не фітоняшне, і волосся у мене не піддається жодній укладці, і овал обличчя уже поплив, і зморшки, і плаття у мене «ноу-нейм» бренду, і сумочка стара, і взагалі, і взагалі, і взагалі… Одним словом весь набір стандартних жіночих загонів з приводу зовнішнього вигляду. Додайте до цього ще загони з приводу моєї поганої англійської…. (Я нормально читаю/пишу/говорю/розумію все, що стосується моєї роботи, але дуже погано знаю звичайну повсякденну лексику, і абсолютно не володію сучасним сленгом).

Так-с, кошенятка мої!

У мене тут намалювалася проблемка, з роду тих, які часто трапляються з людьми з паранойєю, або тих, що не догралися в дитинстві у шпигунів... Ну, себто у тих, у яких, як у мене, сто пятдесят сімок, кожна для окремої цілі, і тих, у яких крім параної ще й склероз походу прогресує...

Простими словами: я дуже довго забувала поповняти сімку, на яку зареєстровано телеграм, з аккаунту якого я і веду цей канал, і сталося те, що мало статися - цю сімку заблокували((((
Сама телега у мене поки що працює, але коли мій старий уже заблокований номер повернуть в базу мобільного оператора, сімку з цим номером хтось купить і захоче поставити собі тг - цей аккаунт і канал відповідно теж -автоматично буде знесено.
Маю щось придумати до того, як це сталося. Є простий спосіб перееєструвати аккаунт тг на інший номер, але для цього мені потрібна нова чиста сімка, українського оператора. Ось такими проблемами зайнята я в суботу ввечері.

А у вас як справи?))))

По-третє, і це напевне, найважливіше - питання в тому, як сприймати секс. Для мене секс - це хобі, це ЗАХОПЛИВА ГРА, це свято в решті решт!!! Я люблю секс-побачення, я ретельно до них готуюся, я вбираюся у свої найкращі сукні/білизну, для мене дуже важливо наявність красивого прибраного місця (обожнюю єбатися в дорогих готелях!!!), а найважливіше - відповідна атмосфера і достатня кількість вільного часу! Придумати «сценарій», підібрати образ, підготувати реквізит, - це все для мене дуже важливо в сексі!!! Таке моє сприйняття сексу дещо наближує мене до БДСМ культури (як я її бачу!) з усіма цими поняттями «сессія», «практика», «костюм», «реквізит» тощо. Я люблю такі атрибути/аксесуари, як панчохи, корсети, довгі рукавички, нашийники/чокери, тощо; на чоловіках я люблю бачити напульсники та ціпки. Коли я збираюся на побачення, я уже потроху збуджуюся, просто роздивляючись себе в дзеркало у відповідному вбранні)))
Я люблю не лише вібратори як механічні пристосування, що допомагають швидше досягти оргазму. Я люблю усі ці «штучки», які дозволяють доповнити/урізноманітнити сексуальну взаємодію між людьми. Все, чим можна «доповнити» член/язик/пальці. Мова йде саме про доповнення, а не про заміну: подрочити самій вдома, або коли тобі дрочить чоловік (а в цей час наприклад єбе тебе в рот) - це очевидно абсолютно різні речі для мене.
Але крім іграшок, призначених для генітального/анального використання, є ще купа всяких речей, які я полюбляю використовувати в процесі для взаємодії з іншими частинами тілами: лід, віск, пір’я, пензлики/фарби, напульсники/наручники, масажні/збуджуючі масла, зажими для сосків, ну і так далі, і так далі, і так далі… Я завжди намагаюся задіяти усі можливі органи відчуття/сприйняття у рамках статевої взаємодії.
Я люблю різні «сценарії» в залежності від настрою. Як я хочу, щоб мене сьогодні виєбали: розслаблено і ніжно, з масажем і ароматичними свічками, або жорстко, зі зв’язуванням і поркою. Але якби це не було, для мене головне, щоб це було довго, тривало, різноманітно, і ЕМОЦІНО ЗАРЯДЖЕНО.
Очевидно, що такий секс потребує відповідного місця, підготовки і часу.
Тому, підсумовуючи вищесказане: у мене скоріше звичайне середнє лібідо, просто для мене краще раз на тиждень потрахатися тричі за ніч з фантазією, аніж тричі поспіхом перед роботою/перед сном але кожен день.

Зовсім інше питання: як довго я можу обходитися взагалі без сексу. Зараз я уже не встигаю про це розказати, тому другу частину даної теми обіцяю висвітлити в наступному пості.

Я тут нарешті трохи розреблася з роботою, і згадала, що я колись обіцяла дати розгорнуту відповідь на коментар одного мого підписника. Відповідь вийшла занадто розгорнута, тому я вирішила її викласти окремим постом))
Питання було про різний рівень лібідо…


Частина перша.

Насправді я не вважаю, що у мене екстремально високе лібідо. Я би навіть сказала, що сексуальні можливості/потреби у мене скоріш за все абсолютно середньо-статистичний. Так, я багато думаю про секс і постійно його хочу, але це лише «від постійного недотраху». Я реально останні шість років живу в режимі постійного статевого голоду. Тому, так, - я багато думаю про секс. Але це не означає, що я реально займалася би сексом по три рази на день, якби у мене був постійний статевий партнер та технічна можливість.

По-перше, давайте розглянемо секс як різновид фізичної активності.
Я багато працюю. Переважно розумово, але частково і фізично, - і це дуже мене виснажує, тому насправді я майже ніколи не займалася сексом під час робочого тижня. Ну реально, який секс після 12-14-годинного робочого дня (а у мене такі дні часто…)??? а спати коли?))) Ні, звісно, якщо суто лягти на спинку і ноги розсунути - то я звісно можу))) але може статися як в анекдоті «будеш трахать - не буди», бо якщо я лежу на спині більше 5 хв - я як ноутбук, переходжу у сплячий режим автоматично. Тому коли я була заміжня, ми з чоловіком майже ніколи не трахалися по будням. Переважно по вихідним, ну і у відпустці звісно - і то, лише коли добре виспалися, а не тоді, коли наприклад, провели весь день на ногах в поході/не екскурсії і т.д.. Більшість моїх улюблених поз/позицій в сексі вимагають активних рухів, і на це не завжди вистачає в першу чергу фізичних сил. Звісно, можна і на боку в позі «ложечки»: обійтися мінімальними зусиллями, так би мовити. Але я люблю раком, по-офіцерськи (без поняття, як називається ця поза зараз, але в часи моєї молодості її називали саме так))), наїзницю, - і все таке інше, - пози в яких як мінімум один партнер має рухатися активно.
Тому часто бувало/буває так, що психоемоційне бажання сексу присутнє, але сил на його фізичну реалізацію немає жодних. Тоді мені простіше подрочити нашвидкуруч, якщо вже геть нетерпець, - і не заморочуватися.
Крім того - для мене вирішальним є питання не кількості статевих актів в одиницю часу, а їх тривалості/якості. У мене понижена чутливість, мені треба багато часу, щоб досягти оргазму від фрикцій, але при цьому я дуже люблю саме вагінальну стимуляцію → → → я люблю тривалі статеві акти, і повторювані статеві акти. Грубо кажучи, мені краще один раз 30 хвилин, аніж щодня по 10 хвилин. (А ще краще - рази три по 30 хвилин). Короткі «перепихончики» я не сприймаю взагалі. Для мене секс, що триває 5, 10, 15 хв - це просто «ні про що». Я не встигаю ні налаштуватися на секс, ні збудитися нормально, ні відчути задоволення. Це, між іншим, дуже корелює з моїм режимом харчування. Хтось любить легкі перекуси кожні дві години, а я люблю калорійні сніданки/обіди, багаті білками і жирами так, щоб хоча би годин шість про їжу не думати взагалі.

По-друге, якщо розглядати секс з точки зору психоемоційного бажання - див вище))) Психоемоційно я стомлююся на порядок більше, аніж фізично. Сексуальне збудження і задоволення - це теж робота мозку, на виконання якої потрібен ресурс. У мене нелінійне навантаження на роботі, і реально бувають тижні, коли ні про який секс в реальності навіть мови не йдеться. Просто як в тому старому анекдоті «чи задовольняє вас ваша робота?»))) Звісно технічно можна трахатися і в такому стані, але зазвичай це марна витрата решток своїх сил - ніякого кайфу я не отримаю. Коли збудження немає в голові - маніпуляції зі статевими органами не приносять справжнього задоволення. Колись я натрапила у Змійки на дуже вдалий вислів (щоправда там він використовувався у трохи іншому контексті) - «пизда відвалюється». Насправді у мене теж часто трапляється дисконект між головою і пиздою. Але частіше у формі «пизда не проти, але мозок зайнятий іншими задачами»))).

Почала учити німецьку.
Розваги заради, та на пам'ять про мого крайнього/дай бог не останнього/найкращого коханця.

Заучую відмінкові питання.
Давальному відмінку у німецькій мові відповідають запитання:
Wem? Wo? Wann?
Мозок тут же придумує мнемонічне речення-доповнення до цих слів.

Wem? Wo? Wann? - Geben einen Blowjob.

Дякую, підсвідомість. Я завжди знала, що у мене одні хуї на умі))


UPD:
Чомусь згадався старий, тупенький, нетолерантний анекдот на цю тему.

Син підходить до батьків і запитує:
- Що таке мінет?
Батьки в шоці, але робити нічого, мовляв, краще нехай від нас дізнається, ніж на вулиці. Батько киває матері. Вона:
- Ну, синку, це коли до рота беруть...
Батько схоплюється і дає матері тріщину:
– не беруть, а дають, дура – у нас син росте!


насправді я тут задумалася, чи дійсно вищенаведений приклад - це правильний переклад виразу "робити міньет".
Поки що я не вивчала окремо цю тему з німецької, тому якщо серед читачів є люди, що знають німецьку добре - буду вдячна за підказку/виправлення.

Люблю цю еволюцію, яку проходять чоловіки, які мало мене знають. Від "О, ти така скромна!" до "Блядь, я не вивожу твій темперамент, і взагалі, могла би бути і поскромніше".

Їжте, блін, що замовляли!!!

Підсумки року, кажете??
Ну-ну...

Це був хуйовий рік, а наступний, побоююсь, буде ще гірший.
Повний треш і піздець одним словом. Купа марно витрачених зусиль, часу і грошей. Я багато бухала, курила і трахалася. Перші два пункти - напевне найбільше, аніж будь коли у своєму житті.

Але все ж таки, що у підсумку?
Я не померла, і не поїхала кукухою остаточно.
Мій будинок цілий і неушкоджений, мої рідні і близькі, і мій кіт - усі живі і майже здорові.
Чого і вам бажаю в новому році.

Вірю в ЗСУ. Слава Україні.