Кажуть, найважча праця на світі – Богу молитися. Так, це справді так: ми готові будь-що робити, тільки не молитися. Найважче ввечері молитвослов розкрити: то треба телевізор подивитися, то новини почитати, то в будинку поприбирати, то те, то се. Тому що тоді ми матимемо виправдання: ось я втомився і Господь не спитає, якщо формально прочитаю. Лукавимо перед Богом. А це не молитва. Звичайно, з одного боку, добре, що людина змушує себе стати на читання правила. Сам цей його акт добрий, він спрямований до Бога, але чи  відбудеться зустріч з Богом під час читання вечірнього правила чи ні? Ось що важливе. Важливо, щоб серце розкрилося назустріч Богу, щоб людина відчула себе в присутності Божій, побачила себе грішною, захотіла виправитися, знову, знову і знову. Важливо захотіти наступного дня прожити краще, ніж попередній. Ось це і є духовне життя.