Так стається, що їй випадає палити мости.
Бог у неї спеку і сталь помістив,
і коли бракне кисню,
вона згадує мамине : "Донечко, перерости" - повертатися пізно.

Їй здається, що тісно і нікуди рости,
що життя - божевільня або монастир,
що немає ні віри, ні сенсу, ні сил,
тільки тризна.

Вона звикла ділитися на голоси:
розуміти важливе, шукати у всьому плюси,
і казати, що небо над нею висить
завжди чисте.

Та коли в ній стрічаються Батько і Син,
вона просить, що Батько її захистив,
щоб простив винуватцям - і він їм, здається, простив, як навмисно.

Вона вірить, що все було з тими і тим,
бо дорога - це часом палити мости
й розсипати намисто

— Таня - Марія Литвинюк

Підпишись 👉 Цитати 🇺🇦