3 роки тому Московія висунула США і їх союзникам ультиматум - або ви обнуляєте Європейську архітектуру безпеки до налаштувань зразка початку1997 року, або Москва починає велику війну проти України.

Блеф не вдався (може і не очікували в Кремлі, що вдасться), і як наслідок до кінця підходить 3-й рік повномасштабної агресії Московії проти України.

При цьому бойові дії лише унаочнили політичні моменти очевидні і до 24.02.22.
Перш за все те, що Москва недостатньо сильна для радикальної ревізії Європейського порядку на свою користь, однак, достатньо сильна, щоб генерувати проблеми і ризики для відповідного порядку.
В той час як США і їх союзники і далі не хочуть/не можуть (чого більше важко сказати) змусити Москву остаточно і безповортно прийняти наявний порядок, включно із тим, що Україна і її суверенітет із точки зору свободи вибору вектору зовнішньої політики це доконана реальність. Хоча при цьому США і їх союзники готові виділяти ресурси, щоб не дати Московії реалізувати свої плани. А ми посеред цього всього із усіма наслідками для нас як держави і нації.

Єдине, що така війна і такі жертви призвели до подальшої радикалізації позицій як України так і нашого противника. Україна більше не хоче бути сірою зоною за рахунок безпеки і інтересів якої будувалася Європейська система безпеки, де намагалися таки знайти певну модель співіснування з Московією. В той час Московія так обставляє свою позицію і так вибудовує аргументацію/ідеологію, що їх безпека і подальше існування України як функціонуючої країни несумісні.

Це от та політична реальність із якою має працювати Дональд Трамп і його команда із 20.01.2025.