Хроніка Центриста ✙

ЧАСТИНА 4

Зеленський вже привітав Трампа, назвавши його перемогу «переконливим результатом та чітким лідерством». Ну правильно! Протокол дотримано, слова сказано, та головне - дії, а з цим не дуже…

Не дуже передовсім тому, що Зеленський, як і Трамп, любить «врубати мачо». Однак, на моє глибоке переконання - у Трампа досвіду в «мачізмі» більше, та і взагалі - за ним більше чого хочеш, чим не може похвалитися Зеленський. Під час передвиборчої кампанії, Трамп неодноразово називав Зеленського «найкращим продавцем у світі, який приїзжає до США, говорить з Байденом, а потім їде з десятками мільярдів доларів». Значить, Трамп прекрасно розуміє, з ким матиме справу, тим паче, що Трамп і сам прекрасний торговець - його повернення у Білий Дім тому підтвердження. В період до інавгурації - вони зідзвоняться. Вони поговорять. І від цієї розмови буде залежати дуже багато чого. Більше того, Трамп в цей період може і до Києва приїхати, тим більше що він погодився на дану пропозицію Зеленського після їхньої останньої зустрічі в США цьогоріч.

Трамп може висунути ряд на перший погляд ультимативних вимог, і від того, як відчує і як відреагує Зеленський - залежатиме, без перебільшення доля України. Тому, радив би Зеленському і всьому його Офісу на чолі з Єрмаком - «потужно» задуматись, що, як і коли говорити, про що питати і як відповідати.

Що стосується Путіна… Думаю, Кремль зараз спробує піти на випередження і першим висуне вимоги новообраному Президенту США. Ва-Банк, так би мовити, підкріплений навіть ескалацією воєнних дій та посиленням кошмарення тилу. Що Путіну втрачати, за великим рахунком? Однак, якщо подивитися ширше, то може бути і так, що Кремль, в період «sede vacante» піде на деескалацію, щоб коли відбудеться розмова чи перша зустріч - до Путіна було менше претензій…

Підсумовуючи все сказане, зазначу: так, почався новий виток світової історії, і у нас, себто України як Держави, місця у першому ряду. Головне цими місцями не поступитися якомусь бидлу, що кричатиме про переплутані квитки і що це - його місця.

ЧАСТИНА 3

Для того, аби спробувати зрозуміти, яким чином Трамп виправлятиме помилки Байдена - треба знову зануритись в історію, тільки вже не у таку далеку, як з Ґровером Клівлендом і Бенджаміном Гаррісоном, а у недавню - у перше Президентство Трампа.

На посту Президента, в період 2016-2020, Трамп, якщо брати зовнішню політику, кидався з крайнощі у крайність: проводив зустрічі з Кім Чен Ином та Путіним з одного боку, з іншого залишаючись «лідером вільного світу», хоч і зовсім нестандартним, подекуди відверто хамовитим і тупим. Однак, у чому йому не можна було відмовити - так це у рішучості, а точніше у «мачізмі» в момент, коли це торкалося особисто його, його амбіцій, авторитету, а подекуди й родини. Та про це трохи згодом.

8.02.2018, неподалік сирійського селища Хішам, американські війська завдали удару по позиціях російсько-асадівської бронетанкової групи, знищивши близько 500 бойовиків, серед яких і дві сотні найманців ПВК «Ваґнер». Удар було завдано у відповідь на спробу атакувати штаб американських радників та Сирійських Демократичних Сил. От і все. Більше ніхто там нічого не пробував.

Ще епізод: 7.04.2017. З есмінця ВМС США «USS Ross», ракетами «Томагавк» було завдано удару по асадівській авіабазі «Шайрат», внаслідок чого було знищено понад 20 літаків та бозна скільки особового складу. Удар було завдано у відповідь на хімічну авіаційну атаку на місто Хан-Шейкун, підконтрольне повстанцям. І отут варто згадати про фактор сімʼї:

Річ у тім, що після атаки, стала зʼявлятися маса відео, на яких діти, що задихаються від газу, їх пробують поливати водою, але не всім це допомагає… Діти гинуть. Після цього, до Трампа прийшла його улюблена доця, Іванка, яка запитала: «Тату, невже ти нічого не можеш з цим зробити?»… Зміг. Одразу. Віддав наказ і зміг.

Коли він не був Президентом, згадайте його психоз стосовно китайської розвідувальної кулі, яка спокійно собі літала над США. Він там ледь не ядерною бомблю хотів по ній шандарахнуть: «Якби я був Президентом, то УХ!» - ну і все в такому ж дусі.

Тож, я думаю, що одразу ж, одразу ж після власної інавґурації, Трамп кинеться підтверджувати статус як мачо так і люблячого батька водночас. Прогнозую, що комусь, хто в цей момент, або радше ДО цього моменту не зрозуміє, хто повернувся в Овальний Кабінет - буде дуже боляче. При тому не Україні, не Ізраїлю і не Південній Кореї. Трамп повернеться у світову геополітику «з ноги», при тому обов’язково з кроків, на які боявся йти Байден. Стосовно нас, то він, наприклад, закриє над неокупованою частиною України небо. Вважайте це моїм прогнозом. Стосовно Ізраїлю - вдарить по Ірану. До речі, щодо Ізраїля варто сказати, що Трамп обома руками за Ізраїль бо член модерно-ортодоксальної єврейської общини Нью-Йорка, радник Дональда Трампа Джаред Кушнер - є ЧОЛОВІКОМ улюбленої доці Трампа, тієї самої Іванки, а значить і зятем старого/нового Президента США.

А ще обвалить ціни на нафту. Він з Саудами в хороших. «Тільки-но поговорив із саудівським королем Салманом і пояснив йому, що через потрясіння і безпорадність в Ірані та Венесуелі я прошу Саудівську Аравію збільшити виробництво нафти. Можливо на 2 млн барелів», - це 30.06.2018. А 4.04., себто в розпал нинішньої передвиборчої кампанії, Трамп мав розмову з наслідним Принцем Саудівської Аравії Мохамедом Бін Салманом. Сьогодні Трамп зателефонував Салману одним з перших

Та головною інтригою станом на сьогодні є те, що до 20.01.2025 робитиме «почесний Папа» - Джо Байден. До 20.01.2025 він Президент США, тому цікаво, чи не захоче Джо викинути щось «таке». Чи не захоче грюкнути дверима? Будемо бачити. В наступній, заключній частині - поговоримо про те, як діятимуть Україна та РФ в світлі обрання Трампа Президентом. 👇🏻

ЧАСТИНА 2

Після історичного екскурсу та розбору причин поразки Харріс, в цій частині волів би поговорити про наслідки. Наслідки правління адміністрації Байдена/Харріс не тільки для США, а й для України та світу.

На зовнішньополітичному полі, давайте чесно, станом на 6.11.2024 - все дуже погано. Не дивлячись на мою особисту симпатію до Держсекретаря Блінкена - дипломатичний корпус США провалив цілу низку тактичних, а головне стратегічних завдань.

Почнемо з того, що Директор ЦРУ Бернс та радник Байдена Салліван не просто постійно «деескаліровалі» - вони взяли на себе частину ЗОБОВʼЯЗАНЬ, щодо правил ведення війни. Себто, автоматично звʼязавши руки нам для повноцінної оборони та атак. Паралельно з цим, Байден, заручившись підтримкою свого «Санчо Панса» Олафа Шольца, разом з Путіним, (він з одного боку, Путін з іншого), допоміг політично розколоти Європу, адже Шольц регулярно виступав проти будь-яких сміливих та необхідних ініціатив, як з боку України так і з боку інших європейських Держав, а Путін «годував грудьми» Орбана і Фіцо, які виступали блокіраторами на етапі, якщо все ж всі інші країни доходили до спільного знаменника.

Дивна, ДУЖЕ дивна історія з Ленд-Лізом та грішми з Президентського фонду, непереконливі відмови щодо ударів американською зброєю вглиб російської території, затягування поставок, які коштували життя тисяч наших Воїнів, нерішучість та несвоєчасність у питанні санкцій…

Можна довго перераховувати все, що стосується нас, але глобальна політика - це не тільки ми. В глобальній політиці, Джо припустився найбільшої помилки не у питанні війни РФ проти України, хоча вона з війною повʼязана. Він вирішив ділити світ з головним бенефіціаром цієї війни - китайським диктатором Сі Цзиньпіном, з волі, а то й з прямої вказівки якого і почалася повномасштабна війна 24.02.2022…

І що в підсумку? А в підсумку, Китай сколотив і очолив альянс диктатур, Сучасну Вісь Зла, до якої, окрім нього, входять: РФ, Іран, КНДР, Білорусь, Сирія, а також різноманітні терористичні організації та африканські хунти. Паралельно з цим, Сі став активно працювати з країнами Середнього Сходу, такими як ОАЕ, Катар та Саудівська Аравія, а також із Бразилією, країнами Маґрибу і ПАР. З Президентом Бразилії Лулою да Сілва, Сі навіть написав спільний альтернативний «мирний план», які тепер активно піарить, проштовхує та пхає країнам Глобального Півдня, які «втомились від американської гегемонії та тяжіють до нового світового центру впливу»…

У підсумку, РФ продовжує в Україні кровопролитну війну, Іран однією рукою постачає Росії ударні дрони, а іншою, разом зі своїми проксі, на кшталт ХАМАС, Хезболли та хуситів Ємена - атакує Ізраїль, КНДР де-факто вступила у війну на боці РФ, Білорусь продовжує слугувати фактором «лякучки», чим змушує Україну тримати солідну частину власних військ вздовж спільного кордону, а з мешканців країн Африки, (Малі, Буркіна-Фасо та Нігер), вже створено «Африканський корпус», бойовики якого також присутні на фронтах в Україні…

До речі, щодо Ізраїлю: а хіба не Адміністрація Байдена допустила 7.10.2023? Ізраїль, на відміну від України, МАЄ статус ключового союзника США поза НАТО? І що ж було зроблено у Вашинґтоні для того, щоб не допустити тої кривавої різанини, катувань і згвалтувань, які торік побачив увесь світ…? Вона допустила. Як і ганебну втечу з Афганістана, яка призвела до повернення до влади Талібана і багато чого ще…

Підсумовуючи цю частину аналізу, я, далебі, сильно стримую себе від зайвих емоцій, а лише констатую - байденові стайні на геополітичному напрямку доведеться розгрібати якщо і не довго, то точно закатавши рукави і до сьомого поту. А от яким чином? Спробую спрогнозувати у наступній частині. 👇🏻

ЧАСТИНА 1

У своєму календарі на поточний рік, я ПРОПИСАВ період жовтень-грудень так: «Вибори в Штатах, подальша картина світу».

Помітьте, що не «нова», а «подальша». І я виявився правий. Правий тому, що у випадку перемоги Харріс - політика США, в першу чергу по відношенню до України, кардинально не змінилася б, а у випадку перемоги Трампа, (яка сьогодні відбулася) - «це ж було вже» (с). Трамп вже був Президентом США під час війни в Україні, при тому, був при двох наших Президентах - Порошенку та Зеленському. Тож, поки не вдаючись до хитросплетінь нашої внутрішньої політики, можна сміливо повторити - «це ж було вже».

Для США, історія повторного Президентства не нова теж. Так, вона майже унікальна, але не нова. Річ у тім, що 22-й Президент США Ґровер Клівленд, поступившись на виборах опоненту, Бенджаміну Харрісону, на наступних виборах «відігрався» і став 24-м Президентом США. Гаррісон програв Клівленду тому, що провалив внутрішню економічну політику, зате при ньому, федеральні витрати вперше в історії США сягнули мільярда доларів, а він був Президентом у 1889-1893рр., себто на той час мільярд доларів - космічні кошти.

Ми, спостерігаючи та вболіваючи на виборах в США, частенько забуваємо, що окрім того, що «Штати мають допомогти Україні/Ізраїлю/Південній Кореї» - Штати, передовсім, мають допомагати собі. От деякі люди в Україні мали сумніви, що Трамп переможе у Техасі… Я навіть не реагував. І справа не в тому, що там Губернатор - сталий консервативний республіканець Тед Круз. Там Стіна! Там сотні тисяч нелегалів постійно намагаються прорватися до Штатів з Мексики, Ґватемали, Сальвадора, Коста-Ріки і так далі. Це внутрішня проблема Штатів? Внутрішня. Байден її ігнорував? Ігнорував. Ба більше: він сподівався на голоси мігрантів на виборах!

У нас, якщо Зеленський вдягнений не так - вой на всі соцмережі піднімається, а опозиція вправляється у влучних епітетах, а тут питання мігрантів, здешевлення робочих місць, а значить зниження зарплат, безробіття… Тамтешня опозиція, (тепер влада) - зреагувала на це, (НЕВАЖЛИВО за наш рахунок чи ні, бо спочатку внутрішні проблеми, а потім зовнішні), і все - «Техас наш», а з ним і 40 виборників.

А «Obamacare», реформа системи охорони здоровʼя США, ініційована Бараком Обамою у 2010-му році? Республіканці постійно грали на тому, що цю «соціалістичну» реформу потрібно скасувати, адже за турботою про пенсіонерів, бідних і зубожілих, яким пропонуються субсидії по медобслуговуванню - буде великий бюджетний дефіцит, а обовʼязкове медичне страхування для ВСІХ - це товар, який не повинен субсидіюватися, як і всі інші товари.

І таких внутрішніх проблем в Штатах безліч. А на це все, Адміністрація Байдена «натягнула» як зовнішню політику, із, зачасту, незрозумілими простим громадянам витратами та використаними ресурсами, так і морально-етичну складову.

Розумієте… Є звичайна Америка. Звичайнісінька. Пересічна. Не Аміши, не QANON, як антагоністи того, що буйним цвітом розквітло при Байдені. Звичайна. Який-небудь Джон Сміт, Мері Лу Сміт, та їх діти - Френкі і Лілі. Та вони останнім часом КІНО подивитись не можуть. Нормальне, пересічне кіно. Бо що? Бо памʼятаєте цей всесвітній регіт, коли якась афроамериканка обурилась, що в легендарному вже серіалі від НВО «Чорнобиль» - немає жодного афроамериканця? Нема, бо це історично вірно! Це вам не «Леді Болейн-афроамериканка», разом із «Русалонькою». Для Джона і Мері Лу це перебір. Як перебір і то, що воно мають пояснювати Френкі і Лілі про те, що є сотні гендерів, включно з «гелікоптером», і більшість з них - не мають нічого спільного зі статтю чи орієнтацією. Вони себе просто «позиціонують».

Я вже мовчу про погроми провідних університетів, гордості США, якимись осатанілими ліваками з криками «From the river to the sea - Palestine will be free». Спитай у них від якої річки до якого моря - не знають, зато погроми як влаштовувати - знають прекрасно.

Ну і на все це, так би мовити фінальним акордом, звісно наклалося фізичне і ментальне здоровʼя Байдена, та його запізніле рішення знятися з перегонів. На що розраховував? Чого тягнув…?

Читайте далі 👇🏻