Срав пес, гуділи бджоли 🇺🇦

Бля, я забігалась і забула, вибачте, якщо хто доєднувався. Наступного разу якщо я так облапошусь -- пінгайте в особисті, а?

Третій #тиждень2025

Підзабила хуйця на одну з робіт заради власної саніті. Роблю рівно на рівні "нікого не блочити тасками".
На другій зате нарощую обсяги.
Зірвала психами шлунок. Пішла плямами нервового дерматиту та маю голову, що чешеться так, ніби там блохи весілля святкують.
Замовила голові догляд для шкіри, перейшла з кави на чай, вимикаю нахуй всі ноути, коли не працюю.
Почалось навчання по 3д.
Витратила єбєйші гроші на благоустрій квартири. І трошки охуєвші гроші на себе. І на донати. Не такі, як на благоустрій, але більші, ніж на себе.
Говорила з різними колегами про різне на всяких 121. Заїбись всьо.
Вписалась в важливі кар'єрі курси, але там початок аж в березні, на щастя.
Домовилась за поїздку, заглохла. Поміняла аккум в машині, ну й діагностику зробили.
Привезли скарб - пароочисник, але поки не мацала.
Почала читати книжку по документації. Складно. Побачила її ціну (бо я її з онлайн бібліотеки галери взяла) - охуїла, треба дочитати.
Одужала собі живіт.
Продовжили родиною в складні рішення, які частково вже анігілювались, якісь скоро реалізуються, якісь до кінця весни -- нєрвотрьопка, вапщемта з цими горизонтами планування.
Побувала на кладовищі в померлого чоловіка та інших членів родини. Побувала в лікарні в живих хворих членів родини. Підтримувала живих майже здорових членів родини.
Багато думала про своє невдашество і те, шо єдине, шо я з цим можу робити -- хуярити далі.
Підстрибувала від балістики.
Частково обмінялась назад з подругою книгами, якими вперше мінялись рік тому.
Гладила чужих рудого і чорного котів. Чорно-білого не гладила.
Зробила першу домашку по блендеру. Сподіваюсь, мені хоч 4 з 10 дадуть, це бляха складніше, ніж я собі думала.
Збирали одного друга на виїзд.
Донатили іншим.
Пароочисник на момент останньої версії тексту вже мацала -- ахуєнний.

Дуже отетіх мамкіних операторів хочеться їбалами об уламок пріложить і на виправні роботи по прибиранням завалів.

Нє ну і так не спала, нєхуй в починать, чо.

Багато думала вночі за ці роки загалом і за життя своє, що дійшло вже половини.

Висновки якісь невтішні.
Ну тобто жалітись поки гріх -- якість життя зараз і 6 та 10 років тому -- це дві дуже різні якості життя. Навіть порівняти зараз і три роки тому -- і видно, що працювали ми з Вульфом не дарма.

Просто унило якось, що за відчуттями віддано якось непропорційно сил і це так в цілого покоління за якимись виключеннями.

Багато рішень в голові зараз, якоїсь комбінаторики. Плани останніх останніх місяців зриваються один за одним. Не певна чи то на гірше чи все ж на краще, але нерви оголені. І обстріл балістикою чомусь ніхуя не вспокаює, я навіть їбу чому.

Плюсів в моєму житті багато (ціла коробка батарейок). Досягнень багато. Подарунків долі багато.
Але мріялось і хотілось більшого. Можливо навіть моглось би більше, але сталась війна і пішли поправки одна за одною.

Якби оце в нову гру та з цим персонажем...ух я би задала всім перцю. А тут шось якось безбожно відстаю від сервера і донатів не хватає.

І не спиться. І аура мігренозна під аспіріном і золмігреном все не може ні к умним ні к красівим.

І рішень приймати багато ближнім часом.
Одне за іншим.

Великі апельсинки до великих. Малі до малих.

Ви як?

Краще і не сказати

Після відбою це щас було внєзапно.

Шість років.
Вдвічі більше без тебе, ніж з тобою. Серед твоїх речей, з твоєю родиною.

Без кількох годин шість років тому не стало Ларса.
За цей час багато змінилось.
Думаю інколи, як би було, якби зараз був живий. Важко, легко. Не знаю. Беззмістовно додумувати за мертвих, особливо в роки змін.
Інакше було б.
Щаслива мати підтримку. Щаслива мати чоловіка, який розуміє мій біль за Ларсом і не конкурує із тим, хто вже не відповість.
Сильна підставляти плече його батькам.
Горда не просрати все, що робили разом.
Скучила.
Як завжди, добрих тобі доріг і вільних вітрів.

Якщо маєте можливість -- не проходьте повз збори вдовам і вдівцям. Байдуже чи їх кохані на щиті як воїни чи в цивільному житті.
Знайдіть сили підтримати тих, хто лишився наодинці. Листом, монетою, присутністю на акції протесту.
Не звинувачуйте ніколи нікого за життєві вибори. Можуть кохати і обрати інше життя. Можуть кохати і нести це кохання до смерті. Можуть кохати втрачених і жити новими одночасно, і ніхто не має права судити.

Хах, культове "ви знайомі з Тедом?" тільки що набуло нових сенсів для мене 🤣


https://vm.tiktok.com/ZMkusgp4B/

Цацкой задоволена. #шопоголікветері

В якогось окр-щика чи просто чистюлі різниці з чи без пароочисника видно не буде.

Але нам тут в домогосподарстві не пощастило на наявність хоч когось, хто дбав би за чистоту регулярно, тому в нас пароочисник то тєма.


Минулого (позаминулого?) я брала якийсь ноунейм на розетці, він порався непогано, але був замалий та ще й не кращого пластика -- кілька опіків я мала від ненадійного кріплення. Тому, коли він вмер, я стала мріяти про керхер. І цей день настав.

Я брала не самий понтовий, але і не самий дешевий: SC 2 easy fix. В них існують суто пароочнисники попроще, це ж така собі пароочисна система, до якої можна докупити купу насадок -- в тому числі для підлоги, меблів та одягу.

Мене задавила жаба, тому я вирішила, що краще я зараз зекономлю 6+к і почекаю, поки машина буде остигати-нагріватись, щоб долити води -- плюс це ж такий класний запобіжник від гіперфокусу на прибиранні! Ну але насправді питання більше в грошах було.

Зате я змогла докупити насадку для одягу, наприклад. І хоч фотка До не вийшла і вам доведеться повірити на слово, але з чисткою одягу від шерсті він теж впорався. Неідеально, нелегко, але 50% зусиль і часу нам зекономить -- і це є щастя, білів мі. А протягом кількох місяців в домі нарешті з'являться зручні шафи для повсякденного і верхнього одягу, і тоді чистити одяг завчасно буде мати сенс. Бо зараз як почистив, так на ньому коти і полежали, не дуже прикольно.

В першу чергу я помила підлогу на кухні. Там як раз були плями, які ми випадково поставили ще в понеділок, але принципово не мили в очікуванні. Там пиво, чай, щось схоже на кров. Ну і просто в рельєфі лінолеуму три тонни говна. Насадка на швабру була дефолтна, м'яко-середня, і вона витерла всьо, окрім прям зовсім глибин складок -- то я ще потім докуплю жорсткішу ганчірку. Ну і просто ганчірок докуплю, щоб кожній зоні своя була. Мені сподобалось. Ще й ручка досить довга, тому мені не треба було спину гнути, це важливо.

Замріялась про парову швабро-пилисос, але вона ~25к, тому поки кілька років обійдусь окремо пилососом (чи віником, чо уж, бо пилосос десь пройобан в глибинах однокімнатної квартири поки що) і окремо пароочисником.

Мікрохвильовку, як ви бачили, ми без колпака використовуємо, тому там були нашарування із майже доісторичних часів, хоча самому агрегату роки може два. Пар впорався не 100% ідеально, треба б додати хімії, щоб до чистоти було зовсім, але я вважаю, що пароочисник себе тут виправдав.

Ще мила гранітний фартух. Вульф готує з досить великою кількістю олії і не завжди з кришками і завжди без витяжки, хєхє, шо теж наросло на граніті вже майже живим шаром. Пар знову таки не на 100%, треба б трохи м'якого абразиву додати (або заїбатись щіткою), але я б сказала, що 80% жиру зі стін змив. Далі я заїбалась. Треба буде днями фіналізувати і засобом для граніту обробити.

Підсумовуючи. Пароочисник - не панацея і не всім він треба. Нам був треба, я розуміла після тестового ноунейма на шо очікувати і я повністю задоволена. Можна вітати