#діалог_з_тренером
Покоління…
Все частіше чую навколо себе фрази “50-річні дядьки (іноді діди)”, проте забарвлення цієї фрази бувають настільки кардинально різними, що вирішив задатись питанням:
То, хто вони 50-річні?
Це ті, хто народились і зростали в радянському союзі.
Це ті, хто дітьми пережив аварію на Чорнобильській АЕС
Це ті, хто зустрів Незалежність України в доволі свідомому віці.
Це ті, хто бачив розвал радянського союзу.
Це ті, хто вчив спочатку одну історію, а потім усвідомив, що там мало правди і треба шукати інші джерела (хоча не всі)
Це ті, хто пережив всі економічні кризи, рублі, купони, гривні.
Це ті, хто під час епідемії КОВІДу були на межі зони ризику за віком, але ту межу так і не перетнули.
Це ті, хто взяв зброю в руки, щоб не довелось їхнім дітям, але серед нашого покоління вже є і ті, хто поховав своїх Героїв, синів та доньок.
Це ті … і тут може бути ще безліч власних варіантів.
Я також є частиною цього покоління, яке розділилось на декілька племін.
Частина з нас змінила свій світогляд, переставши бути дітьми совка, та стали чоловіками, жінками України.
Інші продовжують мріяти. та ностальгувати про ті часи, коли було… (тут також в кожного своє було)
Пісня нашої молодості каже: “...війна, справа молодих, ліки, проти зморшок”, так міг написати лише той, хто не був на війні, бо війна старить всіх, як зовнішньо, так і внутрішньо.
50- річні дядьки не залітають в посадки, але саме вони часто їх потім тримають.
Вони навряд повально засвоять ФПВ та купу інших новітніх засобів ураження ворога.
50-річні дядьки швидше втомлюються і повільніше відновлюються, але "хорохоряться", бо ми ще не підстаркуваті, а “середнього віку”
Вони сором'язливо одягають окуляри, щоб прочитати дрібний текст, але знімають їх, коли треба цілитись з автомата.
Та є 50-річні діди, які “забили” на себе і самостійно перевелись в клан людей похилого віку. “ Я занадто старий, для цього дірьма”, це їхня улюблена фраза, але чомусь він не старий для бухла та і достатньо розібрався в гаджетах, щоб писати ностальгічні коментарі в групах на кшталт “назад в срср”. То сокріше звучить, як відмовка, яка підкріплюється назвами десятків діагнозів хвороб, які носять в собі.
І цього допису не буде в інстаграм, бо 50+ зазвичай там не дуже активні, ФБ - наша платформа.
І кожен в цьому дописі прочитає те, що прочитає.
Але так хочеться щоб в переліку того, що ми пережили були пункти:
Це вони виборювали Перемогу над rаshкою та гарно її відсвяткували.
Це вони виховали дітей та онуків, які побудували оновлену, щасливу, заможну, Соборну і Незалежну Українську Державу.
п/с на фото 50+ тому, хто зліва, дівчинка справа трохи … поважнішого віку.
Покоління…
Все частіше чую навколо себе фрази “50-річні дядьки (іноді діди)”, проте забарвлення цієї фрази бувають настільки кардинально різними, що вирішив задатись питанням:
То, хто вони 50-річні?
Це ті, хто народились і зростали в радянському союзі.
Це ті, хто дітьми пережив аварію на Чорнобильській АЕС
Це ті, хто зустрів Незалежність України в доволі свідомому віці.
Це ті, хто бачив розвал радянського союзу.
Це ті, хто вчив спочатку одну історію, а потім усвідомив, що там мало правди і треба шукати інші джерела (хоча не всі)
Це ті, хто пережив всі економічні кризи, рублі, купони, гривні.
Це ті, хто під час епідемії КОВІДу були на межі зони ризику за віком, але ту межу так і не перетнули.
Це ті, хто взяв зброю в руки, щоб не довелось їхнім дітям, але серед нашого покоління вже є і ті, хто поховав своїх Героїв, синів та доньок.
Це ті … і тут може бути ще безліч власних варіантів.
Я також є частиною цього покоління, яке розділилось на декілька племін.
Частина з нас змінила свій світогляд, переставши бути дітьми совка, та стали чоловіками, жінками України.
Інші продовжують мріяти. та ностальгувати про ті часи, коли було… (тут також в кожного своє було)
Пісня нашої молодості каже: “...війна, справа молодих, ліки, проти зморшок”, так міг написати лише той, хто не був на війні, бо війна старить всіх, як зовнішньо, так і внутрішньо.
50- річні дядьки не залітають в посадки, але саме вони часто їх потім тримають.
Вони навряд повально засвоять ФПВ та купу інших новітніх засобів ураження ворога.
50-річні дядьки швидше втомлюються і повільніше відновлюються, але "хорохоряться", бо ми ще не підстаркуваті, а “середнього віку”
Вони сором'язливо одягають окуляри, щоб прочитати дрібний текст, але знімають їх, коли треба цілитись з автомата.
Та є 50-річні діди, які “забили” на себе і самостійно перевелись в клан людей похилого віку. “ Я занадто старий, для цього дірьма”, це їхня улюблена фраза, але чомусь він не старий для бухла та і достатньо розібрався в гаджетах, щоб писати ностальгічні коментарі в групах на кшталт “назад в срср”. То сокріше звучить, як відмовка, яка підкріплюється назвами десятків діагнозів хвороб, які носять в собі.
І цього допису не буде в інстаграм, бо 50+ зазвичай там не дуже активні, ФБ - наша платформа.
І кожен в цьому дописі прочитає те, що прочитає.
Але так хочеться щоб в переліку того, що ми пережили були пункти:
Це вони виборювали Перемогу над rаshкою та гарно її відсвяткували.
Це вони виховали дітей та онуків, які побудували оновлену, щасливу, заможну, Соборну і Незалежну Українську Державу.
п/с на фото 50+ тому, хто зліва, дівчинка справа трохи … поважнішого віку.