А вам доводилося стикатися з дискримінацією жінок у Церкві?
«Коли ми служили в жіночому монастирі в Полтаві, був у нас один священик-монах, який міг і грубе слово сказати, особливо щодо зовнішнього вигляду. Звичайно, це порушення особистих кордонів. Але коли тобі 19 років, і ти приїхала після консерваторії в монастир, то думаєш, що, напевно, й справді, така погана, раз роблять зауваження.
Він говорив подібне й іншим людям, і, звісно, згодом владика повпливав, і його прибрали з монастиря.
***
Мою музику скачували й публікували в російських нотних збірках і підписували чомусь не Юлія Петренко, а Юрій Петренко, Ю.Петренко. При цьому ніколи на мій сайт не посилалися. Ми писали листи в Петербург, у Москву, але ніхто не відповідав».
І разом із тим:
«Але більше я ніколи не стикалася з тим, щоб жінок у Церкві принижували. Ми служимо зараз у Німеччині, і коли я запитала чоловіка, на честь кого назвемо нашу парафію в Гальберштадті, він відповів: «Давайте на честь Святих жон-мироносиць». Бо першими нашими парафіянками були жінки з дітьми, чоловіки яких воюють у ЗСУ, а вони, подібно до жінок-мироносиць, моляться за перемогу і за здоров’я своїх чоловіків та їхніх побратимів».
***
Чимало важливих тем порушує наша сьогоднішня героїня.
А від себе зауважимо: приниження, так, уже майже не зустрічається, але й субʼєктності жінки в Церкві поки що не-ма-є.
Ми робимо Діалог.ТУТ, і весь час до нас запитання: хто за вами стоїть.
Поки за жінкою ніхто не стоїть, її в церковному, переважно чоловічому, середовищі не сприймають🤫
«Коли ми служили в жіночому монастирі в Полтаві, був у нас один священик-монах, який міг і грубе слово сказати, особливо щодо зовнішнього вигляду. Звичайно, це порушення особистих кордонів. Але коли тобі 19 років, і ти приїхала після консерваторії в монастир, то думаєш, що, напевно, й справді, така погана, раз роблять зауваження.
Він говорив подібне й іншим людям, і, звісно, згодом владика повпливав, і його прибрали з монастиря.
***
Мою музику скачували й публікували в російських нотних збірках і підписували чомусь не Юлія Петренко, а Юрій Петренко, Ю.Петренко. При цьому ніколи на мій сайт не посилалися. Ми писали листи в Петербург, у Москву, але ніхто не відповідав».
І разом із тим:
«Але більше я ніколи не стикалася з тим, щоб жінок у Церкві принижували. Ми служимо зараз у Німеччині, і коли я запитала чоловіка, на честь кого назвемо нашу парафію в Гальберштадті, він відповів: «Давайте на честь Святих жон-мироносиць». Бо першими нашими парафіянками були жінки з дітьми, чоловіки яких воюють у ЗСУ, а вони, подібно до жінок-мироносиць, моляться за перемогу і за здоров’я своїх чоловіків та їхніх побратимів».
***
Чимало важливих тем порушує наша сьогоднішня героїня.
А від себе зауважимо: приниження, так, уже майже не зустрічається, але й субʼєктності жінки в Церкві поки що не-ма-є.
Ми робимо Діалог.ТУТ, і весь час до нас запитання: хто за вами стоїть.
Поки за жінкою ніхто не стоїть, її в церковному, переважно чоловічому, середовищі не сприймають🤫