колись давно у моєму житті стався момент, коли я почула від своєї матері, що моє життя не має жодного сенсу
це судження ґрунтувалося на тому, що, навчаючись на п’ятому курсі університету, я вирішила не продовжувати стажування в салоні краси на посаді адміністратора, бо зрозуміла, що ця робота мені не підходить, і натомість обрала навчання в аспірантурі, адже щиро цього прагнула
моя «провина» полягала в тому, що я мріяла займатися тим, що приносило б мені задоволення, а не просто заробляти гроші й накопичувати робочий стаж, як того хотіла моя родина
на той час я була ще психологічно незрілою, тож не змогла сприйняти чужу думку об'єктивно й прийняла її за істину
результатом цього стало ще більше падіння моєї й без того низької самооцінки, а також — страх реалізовувати власну мрію, яку я зрештою просто покинула
мені знадобилося багато часу, щоб прийти до висновку, що
моє існування має бути змістовним лише для менетож порада: навіть якщо сенс вашого життя не зрозумілий найближчим людям, це не означає, що він неправильний!
завжди
обирайте себе!