Репост из: Nonbinary shelter 🏳️⚧️
#НБС_війна
Останнім часом у моєму чаті сталося декілька розмов, яких я не очікував. Говорили про те, що російська мова не належить росіянам. А ще про те, що політика - це все брудні справи дядь у костюмах, а ми, прості люди, цілком можемо бути поза нею.
Не очікував я таких розмов на другий рік повномасштабної, десятий рік поточної і хрін знає який рік антиколоніальної війни з росією. Але, на диво, такі люди все ще існують у числі будь-якої спільноти. В контексті скандалу з КиївПрайдом і Днем пам’яті жертв голодоморів (фестиваль таки перенесли) також чув багато висловлювань, що доїбалися саме до КП через гомофобію.
Я, однак, не думаю, що десятки ЛГБТІК+ людей, які коментували під постами КП про фестиваль, робили це через гомофобію. Я - точно ні. Я робив це через йобану втому від аполітичності і культурної безграмотності. Я ненавиджу себе за те, що колись підтримував ідею аполітичності, хотів бути “гражданіном міра” і дружив з росіянами. Так, паралельно плакав над документалками про Голодомор і розповідями бабусі, і дружив з росіянами. Допомагав пораненим і читав Акуніна (ех, романтіка російской арістократіі!!). Ходив на Майдани і принципово говорив і записував відео в тікток російською, бо всі ЛГБТІК+ люди постсовєтского пространства - братья і сьостри.
А виявилося шо ніхуя подобного. І мені соромно за те, яким дурним і наївним я був більшу частину свого життя. І я реагую агресивно на тих, хто досі такі, бо це - мій особистий сором і біль.
Не можна ігнорувати політику, інакше політика почне ігнорувати тебе і твої права. Не можна бути поза політикою, поки існують імперії. Не можна забувати про своє, коли твоє знищують прямо зараз.
З початку повномасштабного вторгнення я постійно дивлюся культурні продукти про деколонізацію і новітню історію Україні від “Суспільного”, проект “Довга війна” від Ґрунт, ефіри Тетяни Микитенко (так, є з нею проблемки, але контент цінний) і ходжу на всі можливі лекції і фестивалі, де говорять про наше. І вам раджу то робити в тій мірі, яка вам доступна. Бо імперія спочатку вбиває мізки. Якщо у вас мізки на місці, то є шанс залишитися в живих.
Подивіться сьогодні документалки про Голодомори, задонатьте і запаліть свічку.
Останнім часом у моєму чаті сталося декілька розмов, яких я не очікував. Говорили про те, що російська мова не належить росіянам. А ще про те, що політика - це все брудні справи дядь у костюмах, а ми, прості люди, цілком можемо бути поза нею.
Не очікував я таких розмов на другий рік повномасштабної, десятий рік поточної і хрін знає який рік антиколоніальної війни з росією. Але, на диво, такі люди все ще існують у числі будь-якої спільноти. В контексті скандалу з КиївПрайдом і Днем пам’яті жертв голодоморів (фестиваль таки перенесли) також чув багато висловлювань, що доїбалися саме до КП через гомофобію.
Я, однак, не думаю, що десятки ЛГБТІК+ людей, які коментували під постами КП про фестиваль, робили це через гомофобію. Я - точно ні. Я робив це через йобану втому від аполітичності і культурної безграмотності. Я ненавиджу себе за те, що колись підтримував ідею аполітичності, хотів бути “гражданіном міра” і дружив з росіянами. Так, паралельно плакав над документалками про Голодомор і розповідями бабусі, і дружив з росіянами. Допомагав пораненим і читав Акуніна (ех, романтіка російской арістократіі!!). Ходив на Майдани і принципово говорив і записував відео в тікток російською, бо всі ЛГБТІК+ люди постсовєтского пространства - братья і сьостри.
А виявилося шо ніхуя подобного. І мені соромно за те, яким дурним і наївним я був більшу частину свого життя. І я реагую агресивно на тих, хто досі такі, бо це - мій особистий сором і біль.
Не можна ігнорувати політику, інакше політика почне ігнорувати тебе і твої права. Не можна бути поза політикою, поки існують імперії. Не можна забувати про своє, коли твоє знищують прямо зараз.
З початку повномасштабного вторгнення я постійно дивлюся культурні продукти про деколонізацію і новітню історію Україні від “Суспільного”, проект “Довга війна” від Ґрунт, ефіри Тетяни Микитенко (так, є з нею проблемки, але контент цінний) і ходжу на всі можливі лекції і фестивалі, де говорять про наше. І вам раджу то робити в тій мірі, яка вам доступна. Бо імперія спочатку вбиває мізки. Якщо у вас мізки на місці, то є шанс залишитися в живих.
Подивіться сьогодні документалки про Голодомори, задонатьте і запаліть свічку.