вчора не могли сильно багато сказати – були на побаченні з мистецтвом.
це був один із тих днів, коли мистецтво відгукується в тобі так сильно, що годі стримати емоції. я нарешті побачили свою улюблену картину —
“Німфа і сатир” Кабанеля.крім цього, я побачили роботи, які для мене багато значать. Не так давно я
писали про
“Саломею” Гюстава Моро — цей гіпнотичний, небезпечний і прекрасний водночас образ. сьогодні ж переді мною була
“Ерігона, або осінь” — ніжна, сповнена символізму, з тією ж тонкою еротикою, що робить його стиль впізнаваним.
також я побачили
“Парламент у Лондоні” Моне (насправді, в музеї було дуже багато Моне), де туман розчиняє архітектуру, залишаючи лише відчуття світла, і
“Корови” ван Гога — зворушливу данину майстрам минулого.
цей день нагадав мені, чому мистецтво має таку силу: воно говорить з нами мовою, яку ми не завжди можемо пояснити, але точно розуміємо.