Називатись кимось виходить лише коли практикуєш цю ідентичність. Ось так фехтуєш три роки, після переїзду припиняєш ходити так з місяць-півтора, і вже якось соромно стає себе називати фехтувальником. Я вже навіть не впевнений що я теорфізик, чи бодай науковець.
James Clear в Atomic Habits для формування звичок радить сформулювати ставлення до них як «Я людина, яка бігає вранці». Таким чином практикування звичок перетворюється на здійснювання своєї ідентичності, ба навіть новонабутої.
Певна ідентичність здійснюється ритуалами, як от релігійна. Це дозволяє посвяченому замати шкуру у грі, демонструючи з честю свою належність та віру у той набір виведених з емпіричних спостережень правил життя, покликаних зробити краще всім нам. Хоча набагато краще було б якби вони втілювали ті правила в життя замість послуговуватись ритуалами, які хоч і змушують пожертвувати ранком неділі, але натомість дають допамін від перебування у колі однодумців, тож така собі жертва.
Сьогодні 1000 ночей повномасштабного вторгнення і майже 11 років війни з рф, та століття боротьби за нашу ідентичність, яку росія у кожному своєму втіленні намагається знищити споконвіків. Мені пощастило народитись у переважно українськомовній області, тому я дуже не скоро зрозумію яких неймовірних зусиль приклали зросійщені щоб перейти на українську, попри найменування українськомовними їх спроб «суржиком» — найуспішнішим роснявим ІПСО. В той же час, я прикладаю трохи зусиль аби моя мова, мій діалект/говір/наріччя, мій ідіолект були живими, не зважаючи на спротив з боку власних передплатників, яким тільки неологізми і подавай. Люблю вас.
Як сказали двоє українських військових, один з яких пройшов крізь полон, на мітингу на честь Дня Відновлення Незалежности у Лондоні, «Легко казати що ти українець, і тяжко ним бути». І в той же час українцям дійсно тяжко, тому навіть здавалось би невеликі зусилля їх не варто знецінювати, бо хтозна скільки зусиль стоїть за навіть малою дією.
І тому сьогодні у тих, хто закордоном, є чудова можливість втілити свою українську ідентичність, вийшовши на мітинг і нагадавши іноземцям про війну в Європі, куди залучені азійські солдати. У Лондоні ця можливість надається навіть двічі:
пообіді та
ввечері. Не хочу вважати втілювання ідентичности кількісною характеристикою, бо це веде до дискусій про хто більше українець — теж втілення українськости.
