Практика ~ Фабрічевой ☘

☕️ Світ не є ідеальним місцем. Він не пропонує нам всезагального щастя чи усмішок на кожному обличчі. Немає світу, де всі здорові, де дітей ніколи не покидають і де не точаться війни, немає брехні та зради, болю і страху.

Однак, так само не існує світу без краси, любові та щастя, без правди, співчуття та милосердя. Немає місця без надії, пристрасті і душі.

Світ, у якому є лише одна сторона: позитивна або негативна, — нереальний і неповний. Він позбавлений гармонії. Усе, що однобічне, не є правдою.

Чи живемо ми в найкращі часи? — Ні. 
Чи відсутні труднощі? — Ні. 
Чи закінчилися війни? — Ні. 
Чи завершилася криза? — Ні.

Нам іноді буває страшно, боляче і незрозуміло. Однак ми продовжуємо жити, любити, прагнути чогось більшого. Жити життям - сміятися і плакати, вірити і сподіватися.
І хоча світ не ідеальний, ми знаходимо силу в наших почуттях і досвіді.
Саме це робить життя справжнім і значущим. Щодня ми будуємо свій маленький світ, наповнюючи його добротою, стійкістю та надією. Адже навіть серед труднощів ми здатні творити і знаходити красу, любов і гармонію. Бо прагнімо зробити світ кращим своїми щирими зусиллями і вірою в краще майбутнє.
...

Стабільного понеділка, друзі!

Весна приходить тихо, несучи у кишенях перші теплі промені, запах мокрої землі та передчуття змін. Вона ніколи не питає дозволу, не доводить свою цінність і не чекає визнання. Просто приходить.

А разом із нею—8 березня. Свято, яке встигло пройти довгий шлях від боротьби за права жінок до «ось тобі тюльпан, іди святкуй». День, коли у повітрі вирує коктейль із компліментів, кон’юнктурної галантності та банального нерозуміння, що жінки гідні поваги не лише раз на рік і не лише за красиві очі.

Колись це був день про боротьбу. Про рівність у праві голосу, про оплату праці, про можливість бути собою без «ти ж дівчинка». І хоч сьогодні вже не 1908 рік і багатьма правами ми користуємось за замовчуванням, досі залишаються кути, де жінку слухають лише тому, що вона «мила», а не тому, що вона розумна.

Але годі про серйозне. Весна все ж прийшла. І 8 березня—це ще й про вдячність. Не за те, що жінки можуть поєднувати кар’єру, сім’ю, емоційний інтелект і вміння знаходити речі у самих несподіваних місцях. А просто за те, що вони є.

І, звісно, сьогодні неможливо не говорити про жінок України—тих, хто проходить крізь страхіття війни, хто волонтерить, хто боронить країну на передовій, хто підтримує інших, хто створює неймовірні проєкти, спрямовані на відбудову історичної справедливості та соціальної взаємоповаги. Їхня сила, мудрість і відданість—це не просто героїзм. Це те, що тримає світ.

Тож сьогодні без поблажливих привітань, без обов’язкових ролей і кліше. Просто з вдячністю та повагою. І нехай ця весна принесе жінкам саме те, що вони самі для себе обирають.

А квіти? Квіти можна просто так. Як і повагу. Без календаря, без нагадувань і без «особливих приводів».

*я замість квітів приймаю реакції на допис, як знак взаємоповаги у великій кількості 💕

Вітаю, друзі!,
у когось до кави кекс, у когось цигарка, у когось дайджест новин , а у мене для вас - цікавий допис ☕️
...

Фанаберія: синдром завеликої корони

Є люди, для яких фанаберія – не просто слово, а життєва стратегія. Вони не ходять – вони ширяють над світом. Не говорять – проголошують маніфести. Не п’ють каву – здійснюють ритуал богині статусу.

Фанаберія – це коли всередині пустка, а зверху – золотий лак із претензією на чисте золото. Це мистецтво створювати ілюзію вагомості, поки світ терпляче грає роль декорацій. Це вміння завищувати власну значущість, боятися загубитися серед звичайних смертних і, компенсаторно, виставляти себе сонцем, навколо якого всі мають обертатися.

Але якщо придивитися – під блиском часто ховається тривожний тремор. Бо коли ти справді впевнений у собі, навіщо тобі вся ця вистава?

Психологія каже: за фанаберією часто стоїть глибока тривога. Це ніби взяти дитину, яку ніхто не хвалив, і дати їй мікрофон та мундир імператора.

Тож якщо зустрінете людину, яка бачить себе на троні, а всіх інших – як підданих, не поспішайте злитися. Можливо, вона просто загралася у власний спосіб захисту від реальності.

Або просто візьміть попкорн і спостерігайте.

---

FYI
Фанаберія — слово польського походження, що означає пихатість, гонор, зверхність або манірність. В українській мові його вживають рідко, частіше в розмовному чи жартівливому контексті – коли йдеться про людей, які люблять вихвалятися, перебільшувати свою важливість або демонструвати нехарактерну для себе вишуканість.

...

☕️ Dоброго ранку, друзі!
Ловить, цікавинку під каву 👇
...

Якщо в мові немає слова "мир", то чи можливий справжній мир?

У міжнародній політиці слова вирішують усе. Але що, якщо в мовах сторін саме слово "мир" означає різні речі?

В одному з етерів Віталія Портникова я почула цікаву думку: в арабській мові немає слова, що позначає мир у нашому розумінні. Я перевірила – і це справді пояснює багато історичних казусів.

✔️ Арабська:

▫️Салям (سلام) – гармонія, спокій, але не юридичний мир.
▫️Сульх (صلح) або Худна (هدنة) – перемир’я, тимчасове припинення війни.


✔️ Англійська:

▫️Peace – мир, стабільність.
▫️Truce / Ceasefire / Armistice – перемир’я, припинення вогню.


✔️ Іврит:

▫️Shalom (שלום) – "мир", але як загальний стан благополуччя.
▫️Hafskat esh (הפסקת אש) – перемир’я, букв. "припинення вогню".
▫️Sulcha (סולחה) – примирення, але не юридичний мир.


Один мовний нюанс – і ось уже міжнародні угоди набувають різного сенсу.

Коли арабські країни підписують мирний договір, наприклад, з Ізраїлем чи США, вони можуть трактувати його не як "мир назавжди", а як перепочинок перед можливим переглядом домовленостей.

У європейській традиції мир – це крапка у війні. В арабській – це кома, після якої може бути продовження.

Тому багато угод, які на Заході оголошують "історичним миром", на Близькому Сході сприймаються як тимчасовий тактичний хід. Бо якщо в мові немає слова, що означає "остаточний мир", то немає і такого способу мислення.

Мова формує бачення світу. Дипломати можуть підписати будь-які папери, але якщо концепти "мир" і "перемир’я" розходяться – війна не закінчується. Вона просто змінює форму.

Іноді знання лексичних відмінностей може допомогти скласти вдалу угоду

Одна з ключових рекомендацій у рамках нульової толерантності до насильства для потенційного агресора звучить так:

Не прикидайтеся "вірним другом", щоб заслужити довіру людини, яку ви маєте намір пограбувати, побити чи зґвалтувати.
Якщо ви боїтеся, що можете "випадково" напасти на когось, носіть із собою свисток. Ви можете дати його людині, яка перебуває поруч, щоб вона могла свиснути в разі загрози та привернути увагу оточення, отримавши допомогу

.

Війна — легалізоване насильство

▪️ вона має "потворне обличчя" і завжди руйнує життя.

▪️ агресором (ґвалтівником) є той, хто вторгається на чужу територію, нехтуючи іншими способами вирішення конфлікту (якщо такий взагалі був).

Далі все підпорядковується простій логічній формулі:

"Якби... не..."

Якби Росія не розпочала агресію проти України у 2014 році та не розгорнула повномасштабне вторгнення у 2022-му

Україна могла б зосередитися на економічному розвитку, соціальній стабільності та інтеграції до ЄС.
Не було б жахливих втрат - сотень тисяч життів, окупованих територій і величезних витрат на оборону.

Європа не зіткнулася б із енергетичною кризою, не була б змушена витрачати мільярди євро на підтримку України та посилення власної безпеки. Політична ситуація в ЄС залишалася б стабільнішою.

США не довелося б переорієнтовувати свою геополітику на стримування Росії, а їхні ресурси могли б іти на внутрішній розвиток та протистояння з Китаєм.

Російська агресія стала одним із найпотужніших дестабілізуючих чинників сучасного світу.
Війна завдала Україні колосальних людських та економічних втрат, проте водночас зміцнила нашу націю.
Відсутність цієї війни означала б стабільніше майбутнє для всіх, але зараз нам доводиться долати її наслідки з величезними зусиллями.

болюча реальність, яку маємо - тому що рф розпочала цю війну

Доброго вечора, друзі.
А я до вас з цікавим матеріалом 👇
---

Як виграти партію в покер на геополітичному столі?

Світова політика інколи нагадує групову терапію, де всі вдають, що контролюють ситуацію. Але є одна стратегія, яка ламає всі правила гри — "Теорія божевільного".

🃏 Уявіть покерний стіл. У вас не найкращі карти, але ви ведете себе так, ніби готові піти ва-банк будь-якої миті. Чи ризикне суперник перебити вашу ставку?
Звучить як стратегія для казино? А ось Річард Ніксон (37-й президент США) використовував її в політиці.

🔴 Теорія божевільного: як налякати ворога своєю "неадекватністю"
Цю стратегію сформулював Деніел Елсберг, аналітик RAND Corporation і консультант Пентагону (той самий, що злив Pentagon Papers — секретні документи про війну у В'єтнамі).

⚡️ Суть стратегії:
Якщо лідер країни здається трохи "божевільним" і непередбачуваним, це дає йому перевагу в переговорах та конфліктах.
⚡️ База — психологія страху:
Якщо противник не розуміє, що ви зробите, він починає діяти обережніше.
---

💣 Ядерне стримування через хаотичність
Це класична тактика покеру: гравець робить нелогічні ставки, щоб заплутати опонентів.
У часи холодної війни США грали саме так: Радянський Союз і Китай серйозно побоювалися, що Ніксон може віддати наказ про застосування ядерної зброї, навіть якщо це виглядало божевільно. І саме цей страх стримував радянських стратегів.
---

🎭 Переговори з позиції хаосу
Ця стратегія працює не лише у війнах, а й у дипломатії. Якщо створити імідж "неконтрольованого" гравця, супротивники можуть швидше поступитися.
Коли ви зустрічаєте на своєму шляху "психа" – агресора у стосунках, диктатора в політиці, маніпулятора в переговорах – це працює.

😳 Але чи дійсно вони непередбачувані? Чи це добре спланований хід?
---

😈 "Несправжня неадекватність" як маніпуляція
Ця тактика знайома всім, хто працював із токсичними особистостями. Людина, яка демонструє непередбачувану агресію чи "емоційну нестабільність", часто змушує оточення поступатися.
Це не обов’язково психопатія — це усвідомлений інструмент.

Як це працює:

▫️ Різкі, нелогічні погрози, щоб викликати страх, а не спротив ("Якщо ви не підете на поступки, я натисну на кнопку")
▫️Нестандартні рішення (раптове вторгнення, зміна союзників)
▫️Показова емоційність у критичних ситуаціях (вороги не розуміють, чи це маніпуляція, чи реальна лють)
---

🔻 Ніксон — гравець у "божевільну гру"
війна у В'єтнамі: Ніксон хотів, щоб у Ханої й Москві вірили: "Цей хлопець може влаштувати ядерний апокаліпсис у будь-який момент!"
Холодна війна. Така ж стратегія працювала під час переговорів із СРСР щодо ядерного роззброєння.
---

Але довго вдавати "божевільного" неможливо

▫️Якщо переграти, союзники втратять довіру.
▫️Якщо противник не злякається, він може завдати удару першим.

⚡️ Якщо в покері вам не вірять, вас перебивають ставкою. Якщо в політиці — розпочинають агресивні дії, не чекаючи вашого ходу.

Буває і так, що маніпулятор настільки заграється у власну роль, що сам починає вірити у власний спектакль.
⚡️Ніксон втратив контроль не лише над міжнародною політикою, а й над собою.
---

👀 Чи працює ця стратегія сьогодні?
Згадайте міжнародну політику останніх років.
▫️Дехто досі грає у цю гру.
▫️Дехто навіть занадто ризикує.

Що робити, якщо це використовують проти вас?
▫️Не реагувати емоційно. Маніпулятор живе за рахунок ваших реакцій.
▫️Дивитися на дії, а не на слова. Чи є реальні підтвердження його погроз?
▫️Розуміти, що страх — це зброя. Як тільки ви це визнаєте, вона втрачає силу.

😳 Але ось головне питання: а що, якщо всі гравці в цій партії божевільні?

#ТеоріяБожевільного

(с) Марія Фабрічева
[якщо будете брати текст, не забудьте вказати автора]

https://www.fabricheva.com.ua/news/articles/teoriya-bozhevilnogo-pohodzhennya-praktika-ta-kritichnij-analiz

22.02.2022 я написала допис про те, що важкі часи змушують нас робити екзистенційний вибір: «Роби, що повинен(а), і нехай буде, що буде».

Я писала про те, що в непрості часи хочеться зробити щось важливе, потрібне, своєчасне.

Хочеться бути частиною своєї Країни, свого народу, своєї історії та досвіду.

Хочеться повернути собі контроль, зберігати зв’язки, стійкість і віру. А ще — повернутися до «старої доброї рутини», де є місце комфорту та відчуттю безпеки.

Я ще не знала, що наступні три роки — я, як і багато хто з вас, — продовжуватиму робити те, що вмію найкраще, щоб вижити, вистояти й щодня вкладати свою частку в опір агресору.

24.02.2022 я прокинулася від вибухів у центрі столиці й довго дивилася у вікно на шалений затор із тисяч автівок.

24.02.2025 я прокинулася від звуку годинника. І це точно привід сказати ДЯКУЮ.

Дякую тим, хто три роки поспіль на передовій боронить нашу землю.

Тим, хто прийняв страшний удар на себе.

Тим, хто щодня виборює нашу свободу та цінності.

Вшанувати вічною пам’яттю тих, хто поклав своє життя, навіки ставши Героєм цієї страшної війни, — заради того, щоб інші могли жити.

Побажати здоров’я та сил тим, хто зараз проходить реабілітацію після поранень.

Висловити повагу тим, чий внесок у захист країни ми поки що не бачимо в новинах, але обов’язково дізнаємося — і будемо пишатися.

...

Ці три роки багато чого показали й багато чому навчили.

Рвалися зв’язки, змінювалися цінності.

Боліло все — від жаху та безпорадності.

І все тремтіло — від гордості та натхнення.

Сьогодні я хочу сказати вам, друзі, ДЯКУЮ.

І нагадати: ви неймовірні. Сильні, красиві, щедрі, невтомні Люди.

Для мене було честю підтримувати вас, спілкуватися у прямих ефірах і "діставати" вас психологічними вправами.

Дякую моїй найкращій у світі родині та моїм шаленим подругам. (Не те щоб я нам цього бажала, але раз уже так сталося, додамо у мемуари спогади про те, як ми переживали ці часи. А згадати є що!)

24.02.2025

Тримаємо зв’язки.

Віримо в ЗСУ, ППО, в себе та в маленькі дива, які обов’язково трапляються

Ця вправа допоможе вам структурувати думки та емоції

👇👇👇

Візьміть листок і ручку і дайте відповідь на наступні запитання:

1. Об'єктивний блок
Запишіть факт - те, що трапилося, без оцінок та інтерпретацій

2. Особисті переконання ( думки про себе, про інших, про ситуацію, що сталася)

• "Я думаю, це сталося, тому що...",
•  "Мені здається, що такі ситуації показують, що...",
• "Вважаю, з іншими такі ситуації трапляються / не трапляються тому що..."

3. Емоційне слідство (емоції та відчуття щодо ситуації)
• "Що я відчувала / відчував, коли це сталося?",
• "Які почуття були в тілі?"
• "Я злюсь тому що..."
• "Мені страшно, бо...."
• "Мені сумно, бо...."
• "Я маю надію на те, що...."


4. Чого не сталося?
Опишіть те, чого не сталося у цій ситуації (з вами, з іншими)

5. Що я хочу зробити у цій ситуації?

6. Що я можу зробити?  На що я можу вплинути?

7. За кого/за що я несу відповідальність?  / на що, кого я маю вплив

8. За що / за кого я не несу відповідальності? / на що, кого я не маю впливу

9. Як можу подбати про себе?
/пропишить план реальних дій на короткий відрізок часу/

Мені сьогодні "прилетіло", бо я не висловлюю свою позицію щодо всього, що відбувається останніми днями в ігфопросторі

По-перше, мені шкода, що хтось на мене сподівався, а я не виправдала очікувань (про те, ми наче не домовлялися, що я буду реагувати на всі події)
▫️іноді я (як будь яка жива людина) намагаюся розібратися та не потонути у вирі емоційно зарядженої інформації.
▫️іноді я просто зайнята роботою 🤷‍♀️ чи особистими-сімейними справами (про це я теж не пишу)

І так, я розумію, що висловити розчарування мені простіше і безпечніше (це ок)
..

По-друге, іноді, я висловлюю свою думку в досить вузькому колі, оскільки це не експертна точка зору, а просто особисті роздуми.

Я не політолог, не перемовник і не дипломат, тож, було б дивно, якби я розмірковувала та аналізувала всі політичні теми та ігри. Здебільшого, це призвело б лише до палкої-побутової дискусії, і виглядало б некомпетентно.

Я вірю у свою дорослу аудиторію і вважаю, що за три роки повномасштабного вторгнення ви (як і я) маєте свій чек-лист експертів і каналів, де можна знайти якісну, виважену аналітику.

Щодо моєї експертизи, я — психотерапевт, тому розуміюся на різних емоційних станах, маніпуляціях, "гачках" тощо.
Але про це я вже писала, тут у телеграм каналі і не раз роз'яснювала, давала вправи.

Ось деякі рекомендації:

1. У будь-якій незрозумілій ситуації, коли вас охоплюють емоції, відійдіть від комп'ютера або залиште телефон на 10-15 хвилин.
2. Спробуйте знизити емоції, пов’язані з активацією системи загроз. Їх небагато, і вам вони знайомі: гнів, страх, тривога, огида.

3. Іноді нас переповнюють емоції настільки, що ми не в змозі розділити фантазії і реальність; думки плутаються, а межі відповідальності, компетенції та особистих можливостей стираються.

▫️знизити емоції можна, лише визнаючи їх і промовляючи вголос те, що ви відчуваєте.

▫️поки ви на емоціях, вам важко думати раціонально, приймати рішення, аналізувати й робити висновки.

Це не тому, що з вами щось не так, а тому, що працюють системи, які відповідають за емоційні реакції на загрозу (реальну чи уявну), а системи мозку, що відповідають за критичне мислення, пригнічені. Тож з вами все в порядку, просто дайте собі час для заспокоєння.

4. Коли емоції знизяться та мине гостра реакція на розчарування, несправедливість або на інші тригери, можна перейти до знайомої вам вправи, яка допоможе активувати префронтальну кору та розділити факти від фантазії. (до речі, ця техніка є в атласі, який я залишила у відкритому доступі, але я її продублюю 👇👇👇)