Mykhailo Kukhar

Ось просто уявіть собі: ви стали інвестором українського банку. На тисячу гривень чи на мільйон гривень. Купили акцію на біржі. Не важливо. У банка виникли проблеми. Він пережив санацію. Але грошей вистачило щоб ррзрахуватися з усіма вкладниками та акціонерами. Але вам ваші гроші все рівно не повернуть. Тому що на час воєнного стану тепер просто мають право «по закону» просто відібрати у васааші гроші.

Ось такі правки поопонуються по удосконаленню роботи ФГВ. Внесені в парламент.

Автор закону — Данило Гетьманцев.

Ви скажете: хто б сумнівався?!

А я скажу: а давайте спитаємо — кому це вигідно?

Це були мої 8 аргументів Кухара проти законопроекту #13007, ще одного в переліку тих, що руйнують економічні права і саободи інвесторів і простих громадян, напередодні вже такого близького Миру та початку Плану Відновлення України.

Щиро ваш,

Михайло Кухар

PS: повний відеозапис корту - посилання нижче. Чекаю на ваші зауваження в коментарях тут та на ютюб.

КОРОТКИЙ ПІДСУМОК ПУБЛІЧНОЇ ДИСКУСІЇ ЩОДО ЗАКОНОПРОЕКТУ ПРО ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ НАСЕЛЕННЯ В БАНКАХ (8 СУБʼЄКТИВНИХ ТЕЗ КУХАРА):

Я вдячний всім 1,800 глядачам, що дивилися наш дискусійний корт!

З вашого дозволу, кілька основних тез, що стали абсолютно очевидними в ході дискусії:

1. Незалежність Фонда Гарантування Вкладів (ФГВ) важлива. Проте НБУ сьогодні контролює 3 з 5 членів Ради. Проте вихід очевидний — 8 чи 9 членів Нацради, включаючи незалежних директорів (по аналогії з держкомпаніями хоча б), включаючи представників банківських асоціацій, здатні були б зняти цю проблему.

2. ФГВ законодавчо хоче закріпити своє право писати для себе «правила» (по суті, підзаконні нормативні акти, правила та інструкції) що не підлягали б експертизі Мінюсту (т з «юстування») є не конституційним та не прийнятним! Ми ге можемо в себе плодити державні органи та компанії, що самі для себе пишуть правила, самі по ним діють, самі для себе право в суд.
Без дискусій. Інакше, якщо Мінюст всіх таких хитрих не перевірятиме на відповідність Конституції — скільки ще тоді захочуть скористатися цією уловкою? І де тоді опиняться наші права та свободи рорівняно з правами над нашими поавами та власністю бюрократів?

3. Норма про строк позивної давності 30 днів по оскарженню дій ФГВ (порівняно з конституційним споком в 3 роки) — є грубим порушенням прав кредиторів та вкладників.
У вас обікрали банківську ячайку в ліквідованому банку, а виинавіть не зналиипро це і пропустили строк 30 днів на позов чиискаргу — у вас біл ше немає права жалітися (див. наступний пункт про “приховування інформації”).
Чи у вас був кредит в банку що потрапив під санацію: вашу заставу продали без вашого відома за безцінь. А ви навіть не знали про це та не можете оскаржити дії фонду. Таких норм в принципі не може існувати…

4. Фонд хоче мати право на не публічність інформації про реалізацію майна та право не публікувати їх балансові звіти щоквартально. Тут просто без коментарів. (Див. п. 3)

5. Сьогодні ФГВ реалізує майно (банківські застави) на яких не яких конкурсних засдах, до котрих також чимало питань. Зміни до закону передбачають цого право одноосібно обирати виконавців без конкурсів по їх реалізації. Тут навіть коментувати нема чого: це просто тунель «корупційних можливостей».

6. Фонд (ФГВ), згідно поданим правкам до профільного Закону діє в інтересах лише дрібних вкладників… та самого себе. (Сума гарантування депозитів в банках України, як ви знаєте, була 200,000 грн, на час воєнного стану вона покриває всю суму вкладу, а після його відміни планується збільшити цю суму до 600,000 грн).

А як же КРЕДИТОРИ ТА АКЦІОНЕРИ БАНКА?
Кредитори — це підприємства, зо тримали там рахунки де могло бутиипонад 600,000 гривень. А акціонери — це ті самі іноземні та вітчизняні інвестори, котрих ми так закликаємо інвестувати в економіку України після Перемоги! І приймаємо норму Закону по котрій ФГВ взагалі не буде мати навіть підстав повернути їх інвестиції?

7. Висоги МВФ. Ми на корті детал но проговорили позицію Дорожньої карти МВФ щодо вдосконалення законодавства по Фонду. Меморандум котрого прямо посилається на «дорожню карту» вдосконалення законодавства по ФГВ. Ми прочитали цю «дорожню карту»: збалансування інтересів/ незалежність/ прозорість діяльності/ посилання повноважень. У мене склалося враження, що взяли з неї лише посилення повноважень, при чому розуміючи їх по-своєму, як повне виведення «правил» роботи фонду з усіма його корупційними ризиками, навіть з-під формального контролю Мінюсту по затвердженню цих правил.

З розумного плану «стримувань та противаг» що прописана в Дорожній карті МВФ взяли лише стримування і то утвувавши їх до абсолютизму…

8. «Перехідні положення на час військового стану». Взагалі не знаю як краще підібрати слова… акціонерам банків гроші можна взагалі не повертати.

КВІТЕНЬ. НА КОРДОНІ З УКРАЇНОЮ СТОЇТЬ БАГАТОКІЛОМЕТРОВА ЧЕРГА АВТІВОК. ДОВЖИНОЮ В ДВІ ДОБИ. НА ВЇЗД В УКРАЇНУ…

Всі повертаються в Україну.

Деякі з них ще не знають чому…

Деякі просто давно не бачили Україну у них давно відкладені справи…

Дехто вже встиг повернутися – в ресторанах Львова та Києва знову немає вільних столиків – середній український бізнес, що вижив у Європі ці три роки, налагодив експортні поставки – що знаходився переважно в Європі щоб забезпечити власну мобільність по перельотам між європейськими столицями та підписання експортних контрактів, -- їде нарешті в Україну щоб перевірити як працюють «домашні офіси», котрі вони підтримували тією самою експортною виручкою з Європи та зі всього світу…
На кордоні черги…

Багатьох допитують, не у всіх «в порядку» документи на «виїзд», «шлях» та «резерв»…

Це затримує чергу. Це нівелює «амністію» оголошену Президентом Зеленським по поверненню всіх українців на Батьківщину…

Але вони їдуть ДОДОМУ. Вони відчувають, що це – країна безкрайніх можливостей після закінчення Великої Війни! Вони знають та вміють створювати в ній нові бізнеси та робочі місця! Як ніхто інший з іноземних інвесторів!

Доречі: багато з очікуваних іноземних інвесторів підуть саме за ними як за партнерами по бізнесам в Україні!
А поки що вони стоять в черзі. В черзі на кордоні. Не дивлячись на три роки війни уряд так і не збільшив кількість пропускних терміналів, щоб на кордоні України та Європи не було черг…
І поки що вини стоять в черзі та їдуть назад в Україну.

Де їх чекають допити на кордоні (я сам такі кожного другого разу проходив не виїжджаючи, а вїжджаючи в Україну)…

Де їх чекають штрафи в 800,000 гривень (бо ніхто не подбав про те, щоб відмінити правки Гетьманцева в Податковий Кодекс стосовно «контрольованих іноземних компаній») – адже вони встигли за три роки відкрити компанії в ЄС – вони ж бізнесмени…

Де їх чекає недореформоване правосуддя, відсутність «верховенства права», свавілля ТЦК стосовно їх, «по закону» заброньованих працівників… І ось всі ці, та подібні речі, котрі на смерть злякають та відсахнуть від нашої країни будь-яких іноземних інвесторів їх не лякають. Адже вони ЄДИНІ бізнесмени на Землі що вміють з цим боротися. І що вміють ефективно протистояти цій недоброзичливій бюрократичній системі, спрямованій проти ведення бізнесу в Україні! Що здатна зупините будь-яких інвестрів!

Але не їх!

Бо вони виросли в цих «недосконалих» умовах, побудували в них свої компанії! Зберегли та збільшили в них робочі місця в найважчий час трьох років війни!
А тепер вони повертаються, щоб знову прикласти свої таланти та підприємницький хист для розбудови Своєї Країни після війни…

Питання лише в тому: як їх зустріне їх власна країна…

PS: З економічної історії відомий один простий факт: лише те суспільство/країна де відбувається концентрація критичної маси підприємців від загальної кількості населення в 7% -- здійснює економічний прорив та переходить на наступний етап Технологічної/Промислової Революції…

За закритим опитуванням Future Business Club та ряду других бізнес-клубів, що не дали мені право їх цитувати – 60% їх членів-власників малих та середніх бізнесів України зараз (станом на лютий 2025 року) знаходяться в країнах ЄС…

Вони не закривають бізнеси в Україні.

Вони не тільки не звільняють, але й збільшують кількість людей в своїх компаніях в Україні (робочих місць).

Вони все роблять ть для збереження бізнесів та брендів в котрі вони особисто вклали роки а то й десятки років свого життя…

Але вони зберігають особисту свободу та мобільність для зустрічей з клієнтами та участі в міжнародних конференціях переважно перебуваючи в Європі, а не в Україні…

PPS: цей пост – не спроба дати рецепт, що родити з капітанами українського бізнесу, що продовжують його будувати та підтримувати під час війни. Цей пост – спроба дати привід замислитися Владі: ЩО МИ МАЄМО ЗРОБИТИ ДЛЯ ПОВЕРНЕННЯ НАШИХ БІЗНЕСМЕНІВ ПІСЛЯ ВІЙНИ…

У нас всі оплати та бізнес-процеси з ЄС завмерли. Всі чекають «мирної угоди». А як у вас?