— Якщо я скажу це вголос, воно не здійсниться.

— Ах? – Дань Дань був на мить приголомшений, після цього він виглядав так, ніби ось-ось розплачеться.

Ву Жво подумав про те, як їхня дитина попросила Хей Сюаньї записати його бажання, і поспішив заспокоїти його:

— Твоє бажання зовсім інша справа. Ми з твоїм батьком уже разом. Звичайно, ми будемо разом і у майбутньому. А ще ми ніколи не розлучимося з тобою.

У Дань Даня на очах стояли сльози, і здавалося, що він ось-ось заплаче:

— Справді?

— Звичайно. – Ву Жво подивився на Хей Сюаньї: — Хей Сюаньї, скажи щось.

Хей Сюаньї спокійно гмикнув на знак згоди:

— Гм.

Ву Жво закотив очі:

— Що значить «гм»? Я просив тебе щось сказати, а не просто видати звук.

— … – Хей Сюаньї тихо сказав: — Ми не розлучимось.

Хей Сінь і Хей Ґань подивилися один на одного і усміхнулися.