Правда та чесність.

В більшості випадків люди в соціальному полі проявляють гнів в напрямку не відсутності правди, а в неможливості спостерігати чесність.

І зараз з цим трохи розберемось.
Почнемо з базових визначень.

Правда — це об'єктивна реальність, що не залежить від спостерігача чи суб'єктивного сприйняття. Синонімом слова правда є слово істина, яке внаслідок браку фахової освіти чи з метою свідомих маніпуляцій часом протиставляють слову правда.

Правда мало хвилює людей, оскільки надання інформації емоційного контексту перетворює правду на набір когнітивних викривлень та логічних помилок.
Прикладом є інформація про обставини на фронті. Існує обʼєктивна дійсність, якій люди надають емоційне забарвлення, накладають свої оціночні судження, через що формується конфлікт всередині суспільства.
Але фактам байдуже на ваші почуття. Найкраще це можна побачити в обʼєктивній дійсності смертельної хвороби. Ваша віра в хибність чи істинність чого завгодно не підвищує шанси на це у фактів.

Тепер про чесність.

Чесність - це якість людини, яка полягає в її відвертості до інтерпретації дійсності в тому контексті, в якому вона цю дійсність сприймає.
Інакше кажучи, чесність - це передача оціночних суджень з приводу обʼєктивної дійсності.

Люди не цінують правду, бо вона не визнає їх почуття та оцінку їх значущості. Правда неупереджена, а чесність як раз має основну свою позицію в упередженій позиції з приводу певних подій.
Говорити чесно і говорити правду - це різні речі.

Люди абсолютно чесно схильні помилятись в своїх судженнях, чого не помітиш за фактами.

Але ніхто не хоче чути правду, на дійсність якої вплинути можливості мало. Всі хочу приниження через чесність, при чому через таку чесність, яку сприйме суспільство, а не ту, якою володіє конкретна люди, яка продукує чесність.

Перестати бути чесним з приводу фактів і почати бути обʼєктивним - позбавитись більшості оціночних суджень. Але тоді ми втрачаємо частину індивідуальності.
Та чи потрібна вона людям - питання відкрите.