🐷КоМиШаНиЙ сВиН🐷

Станом на 18:40 в місті 🌇 періодично гучно 🔊, світло 💡 частково є, газ ⛽є (не повсьому місту), зв'язок поганий 📶

Якщо хтось ще не підготував свій підвал, то будь-ласка не затягуйте з цим.

Бережіть себе ❤

Скадовськ.

Сьогодні з самого ранку в таборі "Алые паруса" був великий ба-ба-х 💥

Сьогодні був приліт на вул "комсомольська".

Пишуть що можливо є загибла людина.

На ринку прильоти були.Пошкоджені Антошка,Газда,Інвєст

Згоріло СТО біля першої школи.

Нехуй ховати машини, птахи все бачать

У кого є інформація що горить біля кошика, напишіть нам.

В місті 🌇 гучно 🔊

Швидко в укриття.

Станом на 14:40 в місті 🌇 тиша 🔇, світло 💡 частково є, газ ⛽є (не повсьому місту), зв'язок поганий 📶

Бережіть себе ❤

«Я закінчував будівельний технікум, і так трапилося, що моя дипломна робота була пов’язана саме з конструкціями Антонівського мосту, які проходять вздовж. І ось, коли я вперше виїхав на позиції, почався артилерійський обстріл, але, знаючи про перекриття, було відчуття, що все буде добре», — розповідає Юрій на позивний «Михалич».

На початку повномасштабного вторгнення киянин Юрій займався підприємницькою діяльністю та виховував двох дітей, саме це зупинило його від долучення до війська у 2022 році. Наш герой займався волонтерством, але вже у 2024 році вирішив, що цього мало, взяв військову присягу та потрапив у нашу бригаду.

«Одразу я прийшов на посаду кулеметника. Пам’ятаю свій перший вихід — адреналін зашкалював. Мені навіть сподобалося, коли потрапляєш у дуже небезпечне середовище, тебе може безконтрольно трясти, дихання не вистачає, ноги німіють, але ти мусиш йти, і ти преш, як танк».
Юрій зізнається, що страху не було, але адреналін та цікавість його захоплювали. Так він розповідає про свій перший вихід на лівобережжя: «Дуже багато розповідей було від побратимів, були й лякавки, і “заспокойся, все нормально”. Але, як не крути, все одно залишалося відчуття невідомості. Але коли повертались, я відчував спокій та впевненість».

«З одного боку, хай би було більше таких, як я — вікових. Але з іншого боку, вік теж дає свої мінуси. Там, де треба побігти дуже довго, звісно, молодший побіжить, а в старшому віці людина не така спритна. В моєму віці можна бути хорошим сержантом забезпечення», — розповідає «Михалич».

На питання, чи забезпечений підрозділ Юрія, він із впевненістю відповідає: «Повністю!»
«Я сам з Києва, у мене є знайомі, з якими я працював, коли волонтерив. Тож, коли потрапив в ЗСУ, стало питання допомоги моєму підрозділу. Будь-які потреби — це буквально 2-3 дні, і питання вирішуються».

«Михалич» зізнається, що його весь час турбують знайомі одним і тим самим питанням — коли мир?
«Я кажу, що мене це трохи починає злити. Нам не мир потрібен, а перемога, щоб ми забрали все своє. Аби ті люди, які залишились в окупації, могли бути вільними».

Фото, текст: 34 ОБрБО морської піхоти

Станом на 19:00 в місті 🌇 тиша 🔇, світло 💡 частково є, газ ⛽є (не повсьому місту), зв'язок поганий 📶

Бережіть себе ❤