⚡️Сержант В’ячеслав переконаний у перемозі й заряджає оптимізмом молодших побратимів
У далекій молодості В’ячеслав захоплювався картингом, неодноразово брав участь у раллі. Тоді він і гадки не мав, що юнацькі навички стануть у пригоді на п’ятому десятку життя, для захисту своєї країни від російської військової навали.
10 вересня 2023 року на Мелітопольському напрямку після щільного ворожого артобстрілу упродовж дня головний сержант розвідувального взводу зумів на баггі вивезти на евакопункт 26 поранених побратимів.
«Одного дуже важкого слід було вивозити без зволікань, – згадує сержант. – Коли дістався до траншеї з пораненим, ворог переніс вогонь у мій бік. Якимсь дивом вдалося проскочив крізь вогонь. Навіть ворожий ПТУР не зачепив, бо я інстинктивно вдало зманеврував. До своїх буквально долетів з розірваним колесом. Але довіз, і той хлопець вижив!».
Це був не перший заряд ПТУРа, випущений по ньому. Під Соледаром таке саме залізяччя зачепило його машину, але боже провидіння виявилося на його боці. Наздоганяв воїна й ворожий FPV-дрон. Того разу відбувся контузією. «Нічого серйозного», – віджартовується В’ячеслав.
А воює він із серпня 2022 року. На Херсонщині дійшов до Дніпра. А звідти ж було так близько до рідної домівки на лівому березі… Потім пройшов Бахмут, Соледар, бої на Запоріжжі. Поблизу Роботиного під час штурму кулеметної точки противника й обстрілу невдало заскочив у окоп і зламав правий колінний суглоб. Але завдання було успішно виконано. Після п’яти місяців лікування отримав висновок ВЛК про непридатність і до ДШВ, і до ЗСУ в цілому. Але повернувся до свого підрозділу! Бо тут на нього і його досвід чекали побратими.
За понад два з половиною роки війни В’ячеславу довелося бути і кулеметником, і командиром відділення БПЛА, а нині він поєднує обов’язки головного сержанта і командира розвідувального взводу аеромобільного батальйону нашої бригади.
«За весь цей час мої думки й моя позиція не змінилися, – зізнається десантник, – з якими переконаннями я йшов до ЗСУ, такі самі маю і зараз: ворога слід гнати з нашої землі! Однозначно вірю в нашу перемогу і мрію дійти до рідної Чаплинки на Херсонщині».
У далекій молодості В’ячеслав захоплювався картингом, неодноразово брав участь у раллі. Тоді він і гадки не мав, що юнацькі навички стануть у пригоді на п’ятому десятку життя, для захисту своєї країни від російської військової навали.
10 вересня 2023 року на Мелітопольському напрямку після щільного ворожого артобстрілу упродовж дня головний сержант розвідувального взводу зумів на баггі вивезти на евакопункт 26 поранених побратимів.
«Одного дуже важкого слід було вивозити без зволікань, – згадує сержант. – Коли дістався до траншеї з пораненим, ворог переніс вогонь у мій бік. Якимсь дивом вдалося проскочив крізь вогонь. Навіть ворожий ПТУР не зачепив, бо я інстинктивно вдало зманеврував. До своїх буквально долетів з розірваним колесом. Але довіз, і той хлопець вижив!».
Це був не перший заряд ПТУРа, випущений по ньому. Під Соледаром таке саме залізяччя зачепило його машину, але боже провидіння виявилося на його боці. Наздоганяв воїна й ворожий FPV-дрон. Того разу відбувся контузією. «Нічого серйозного», – віджартовується В’ячеслав.
А воює він із серпня 2022 року. На Херсонщині дійшов до Дніпра. А звідти ж було так близько до рідної домівки на лівому березі… Потім пройшов Бахмут, Соледар, бої на Запоріжжі. Поблизу Роботиного під час штурму кулеметної точки противника й обстрілу невдало заскочив у окоп і зламав правий колінний суглоб. Але завдання було успішно виконано. Після п’яти місяців лікування отримав висновок ВЛК про непридатність і до ДШВ, і до ЗСУ в цілому. Але повернувся до свого підрозділу! Бо тут на нього і його досвід чекали побратими.
За понад два з половиною роки війни В’ячеславу довелося бути і кулеметником, і командиром відділення БПЛА, а нині він поєднує обов’язки головного сержанта і командира розвідувального взводу аеромобільного батальйону нашої бригади.
«За весь цей час мої думки й моя позиція не змінилися, – зізнається десантник, – з якими переконаннями я йшов до ЗСУ, такі самі маю і зараз: ворога слід гнати з нашої землі! Однозначно вірю в нашу перемогу і мрію дійти до рідної Чаплинки на Херсонщині».