ЖИДАЧІВСЬКА ГРОМАДА ПРОЩАЄТЬСЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ ЮРІЄМ ІВАСИШИНИМ
12 липня 2024 року не стало нашого Воїна, патріота, незламного борця за Україну, автора книги про Революцію Гідності та російсько-українську війну, уродженця Жидачева Юрія Михайловича Івасишина (відомий також як Юрко Чуб).
Вже у пізній вечірній час, 11 грудня 2024 року, сотні людей зустрічали Захисника України Юрія Івасишина в місті Жидачеві, біля храму Воскресіння Господнього, у якому відбувся парастас.
Прощання із Воїном Юрієм Івасишиним відбудеться 12 грудня, об 11:00 год., в храмі Воскресіння Господнього, звідки скорботний кортеж із тілом Захисника України о 12:00 год. вирушить до міста Львова.
Чин похорону Воїна Юрія Івасишина відбеться 12 грудня, о 14:00 год., у гарнізонному храмі Святих Апостолів Петра і Павла. Поховають Героя на Марсовому полі.
Юрій Івасишин народився 21 січня 1989 року в місті Жидачеві. У дитинстві вирізнявся світлим і доброзичливим характером, був розумним, кмітливим та сміливим. Навчався у Жидачівському закладі загальної середньої освіти №2.
Після завершення навчання у школі Юрій вступив до Львівського національного університету «Львівська політехніка». І вже тоді, ще в студентські роки брав активну участь у Помаранчевій революції. Згодом він переїхав до Праги, де на той час проживали його батьки. Незважаючи на проживання за кордоном, Юрій завжди пам’ятав про свою Батьківщину. Ще тоді Юрій відростив собі чуба, вчився грати на бандурі. У Чехії він стає членом чеської організації «Українська Свобода» та організатором багатьох заходів, спрямованих на підтримку української культури та висвітлення правдивої історії України за кордоном.
У листопаді 2013 року Юрій Івасишин прибув до Києва й став на захист європейського вибору країни. Під час силового розгону мирного мітингу Юрій був поранений. Ці події лише зміцнили його рішучість боротися за справедливість, свободу і майбутнє України. З перших днів Революції Гідності й до останніх, протягом чотирьох місяців, Юрій перебував на Майдані. Він завжди був серед тих, хто стояв у перших рядах під час найважчих і найнебезпечніших моментів революції.
Після подій на Майдані й одужання та народження дочки Юрій продовжує свою активну діяльність, зосередившись на волонтерській діяльності. Він став членом організації «Сокіл», яка займалася підготовкою молодих бійців до захисту України. Згодом Юрій особисто стає добровольцем і вирушає в зону АТО, де служить у складі підрозділу «Сокіл» ОДЧ «Карпатська Січ», разом із своїми побратимами мужньо обороняючи східні рубежі країни. Після повернення з фронту він спільно з побратимом написав свою першу книгу «Смерть царя», яка базувалася на реальних подіях Революції Гідності та російсько-української війни.
Згодом Юрій розпочав активну громадську діяльність разом із другом і побратимом Романом Куликом, Тарасом Матвіївим, нині Героям України (посмертно). Пізніше Юрій повернувся до Чехії, де намагався відкрити свій власний малий бізнес, але чорна звістка про повномасштабне вторгнення росії в Україну знову застала його в Чехії, змушуючи повернутися до боротьби за свою країну. Його рішення було непохитним, і коли сім’я запропонувала залишитися в Чехії та допомагати своїй країні звідти, він відповів: «Що я потім своїй донечці скажу, коли вона запитає, де ти тату, був, коли в моїй країні була війна?».
Спочатку Юрій приєднався до самооборони міста Жидачева, але щойно з’явилася можливість, він вступив до лав інтернаціонального легіону, оскільки на той час місцем його проживання була Чехія. Пізніше Юрій вступив до лав морської піхоти ГУР МО України. Вже у серпні 2022 року отримав відзнаку від Президента України і звання сержанта. Восени 2022 року і до останнього дня Юрій числився за ГУР МО України, спецпідрозділом «Артан». Під час бойових дій в січні 2023 року під Бахмутом Юрій отримав важке поранення. Після численних операцій і реабілітації, маючи інвалідність другої групи, все ж повернувся до служби. 13 грудня 2023 року отримав підвищення по службі й звання старшого сержанта.
12 липня 2024 року не стало нашого Воїна, патріота, незламного борця за Україну, автора книги про Революцію Гідності та російсько-українську війну, уродженця Жидачева Юрія Михайловича Івасишина (відомий також як Юрко Чуб).
Вже у пізній вечірній час, 11 грудня 2024 року, сотні людей зустрічали Захисника України Юрія Івасишина в місті Жидачеві, біля храму Воскресіння Господнього, у якому відбувся парастас.
Прощання із Воїном Юрієм Івасишиним відбудеться 12 грудня, об 11:00 год., в храмі Воскресіння Господнього, звідки скорботний кортеж із тілом Захисника України о 12:00 год. вирушить до міста Львова.
Чин похорону Воїна Юрія Івасишина відбеться 12 грудня, о 14:00 год., у гарнізонному храмі Святих Апостолів Петра і Павла. Поховають Героя на Марсовому полі.
Юрій Івасишин народився 21 січня 1989 року в місті Жидачеві. У дитинстві вирізнявся світлим і доброзичливим характером, був розумним, кмітливим та сміливим. Навчався у Жидачівському закладі загальної середньої освіти №2.
Після завершення навчання у школі Юрій вступив до Львівського національного університету «Львівська політехніка». І вже тоді, ще в студентські роки брав активну участь у Помаранчевій революції. Згодом він переїхав до Праги, де на той час проживали його батьки. Незважаючи на проживання за кордоном, Юрій завжди пам’ятав про свою Батьківщину. Ще тоді Юрій відростив собі чуба, вчився грати на бандурі. У Чехії він стає членом чеської організації «Українська Свобода» та організатором багатьох заходів, спрямованих на підтримку української культури та висвітлення правдивої історії України за кордоном.
У листопаді 2013 року Юрій Івасишин прибув до Києва й став на захист європейського вибору країни. Під час силового розгону мирного мітингу Юрій був поранений. Ці події лише зміцнили його рішучість боротися за справедливість, свободу і майбутнє України. З перших днів Революції Гідності й до останніх, протягом чотирьох місяців, Юрій перебував на Майдані. Він завжди був серед тих, хто стояв у перших рядах під час найважчих і найнебезпечніших моментів революції.
Після подій на Майдані й одужання та народження дочки Юрій продовжує свою активну діяльність, зосередившись на волонтерській діяльності. Він став членом організації «Сокіл», яка займалася підготовкою молодих бійців до захисту України. Згодом Юрій особисто стає добровольцем і вирушає в зону АТО, де служить у складі підрозділу «Сокіл» ОДЧ «Карпатська Січ», разом із своїми побратимами мужньо обороняючи східні рубежі країни. Після повернення з фронту він спільно з побратимом написав свою першу книгу «Смерть царя», яка базувалася на реальних подіях Революції Гідності та російсько-української війни.
Згодом Юрій розпочав активну громадську діяльність разом із другом і побратимом Романом Куликом, Тарасом Матвіївим, нині Героям України (посмертно). Пізніше Юрій повернувся до Чехії, де намагався відкрити свій власний малий бізнес, але чорна звістка про повномасштабне вторгнення росії в Україну знову застала його в Чехії, змушуючи повернутися до боротьби за свою країну. Його рішення було непохитним, і коли сім’я запропонувала залишитися в Чехії та допомагати своїй країні звідти, він відповів: «Що я потім своїй донечці скажу, коли вона запитає, де ти тату, був, коли в моїй країні була війна?».
Спочатку Юрій приєднався до самооборони міста Жидачева, але щойно з’явилася можливість, він вступив до лав інтернаціонального легіону, оскільки на той час місцем його проживання була Чехія. Пізніше Юрій вступив до лав морської піхоти ГУР МО України. Вже у серпні 2022 року отримав відзнаку від Президента України і звання сержанта. Восени 2022 року і до останнього дня Юрій числився за ГУР МО України, спецпідрозділом «Артан». Під час бойових дій в січні 2023 року під Бахмутом Юрій отримав важке поранення. Після численних операцій і реабілітації, маючи інвалідність другої групи, все ж повернувся до служби. 13 грудня 2023 року отримав підвищення по службі й звання старшого сержанта.