Мої травми
«Ви подивитесь на нього! Які у нього травми??»
«ТАК ЯК ВІН З ХВОРОЮ СПИНОЮ НЕ ЗРОБИШ!»
«Такий молодий та проблеми зі спиною???»
«А як це можливо з таким тілом мати травми???»»
Я це найчастіше чую, майже під усіма відео котрі вистрелили, особливо в ТТ та Ютубі. Але ніхто не вірить тому, що я був імобілізован пів року, що ходити майже не міг. Я у спорті з 6-річного віку. Особливо жорсткі навантаження почались в 18 років, коли я знайшов свій шлях по котрому хочу йти. У мене були дуже жорсткі тренування і коли я дивився як тренувались професіонали, то думав «а чого вони так мало тренуються?». Я реально хотів бути професійний бійцем, тренувався я кожного дня по 3-4 години, при тому що качалка функціональна забирала до 2 годин, інші 2 години йшли саме на бої. Бився багато. Прям дуже багато. Спаринги йшли у жорсткому режимі мінімум по 30хв з людиною без перерв 2-3 рази на тиждень, без шоломів та кап. Такий режим у мене був 4 роки.
Я рубився при будь якій можливості на різні. Вага опонента більша на 20кг? Він проф боксер або самбіст? Яка різниця, головне щоб було весело на ринзі. У мене за життя був тільки 1 нокдаун від удару в голову, і ні разу не отримував нокаут. Скількі боїв провів? Та багато, просто це вважалось спарингами. Ось так я заробив собі травми голови. Думаю тут приклад мер Києва-Кличко. У науці це кличиться Хронічна Травматична Енцефалопатія. Мені цей діагноз поставили неофіційно у 2017 році. Якщо цікаво про це відокремо, то я напишу пост відокремо. Це перша травма, з котрою я досі працюю-БАДи, Нейрогенетіки, постійне навчання, Йога дуже допомогла та медитації.
Все одно часто забуваю щось, особливо слова, іноді щось крутиться в голові, чотки можу написати, але сказати взагалі не можу, при агресивному стресі втрата контролю над собою,було за життя поза рингом разів 5, ситуація проходила наче сон, але це був не сон.
Так як я працював з великою вагою та тіло не відновлювалось+багато я експериментував з аскезою, ретритами, 10 денним голодуваннями, при тому режим тренувань не збивав, то у мене є проблем купа з опорно-руховим апаратом та судинами. У мене перша операція на геморой була у 2011 році, тоді, можливо, я і отримав першу травму попереку. Тоді я розійшовся з колишньою, на агресії багато тренувався, працював, будував свій будинок власноруч у Ялті та спав по 3-4 години на протязі 4 місяців. А добив коли при вазі 77кг я робив станову 180кг. Випав з життя на місяць і далі у тому режимі продовжив тренування. У 2016 році я добиваю свій поперек, ситуація емоційна була майже схожа, тоді мене майже посадили до вʼязниці, потім майже не застрелили, на емоційній нестабільності пішов більше тренуватись та знову битись. Зірвав спину на одному з тренувань вагою 240 станової тяги при своїй вазі 92кг. Тоді мені поставили діагноз Спонділолістез 10%, 3 кили: 2 по 5мм, 1-9мм, та казали робити операцію. Операція коштувала на той момент що мені була потрібна 150тис$ в США. Я був бідний, заробляв 200-400$ на місяць, тому страждав 6 місяців, була депресія, я майже не міг ходити, у мене віднімало праву ногу, вночі не міг спати змінюючи положення, потім спав цілий рік у спальному мішку на підлозі бо було боляче рухатись, просинався, робив уколи та потім вправи з йоги мінімальні через біль та дискомфорт. Це були жахливі часи. Навіть зараз коли пишу це, то аж погано стає. Мені ніякий з лікарів не міг допомогти, тому я пішов вже тоді вивчати наукові статті. В Ютубі знайшов блогера Бориса Цацуліна, як нього я побачив розбір наукових статей на сайті ПабМеж і вирішив просто пошукати про себе, як лікують мій діагноз у США. Я просто прочитав та почав робити по протоколу лікування США: харчування, сон, тренування йогою 3-5 разів на день. Реабілітувався 6 місяців щоб повернутись до більш-менш нормального життя. Повна реабілітація зайняла 1.5 роки. Але це я розповів за основні проблеми. Додаткові-розрили звʼязок правого гомілкостопу (бої, все бої) та розриви звʼязок лівого коліна, були питання з серцем, але закачавши його вже все ок, але це ОК буде доки я тренуюсь, бо серце спортсмена працює поки ти тренуєшся.
Продовження нижче