Німеччина, зазвичай, довго запрягає, але набравши інерції, може швидко поїхати. Зараз, за даними Bild у Берліні обговорюють можливість надання Україні систем протиповітряної оборони IRIS-T. Це сучасна ефективна система, яка дає змогу знищувати бойові літаки, гелікоптери, крилаті ракети, реактивну артилерію, безпілотники, протирадіолокаційні ракети та бомби. Усе те, чим сьогодні проклята Богом і людьми московія несе смерть в Україну. А канцлер Олаф Шольц, який дуже обережний у висловлюваннях, учора заявив: «Я переконаний: Путін програє у цій війні». А це мотиваційна фраза для посилення збройної допомоги.
От не сумніваюся, що зараз полізуть пхикання: "прокинулися, аж на 92 день війни..." - улюблена фраза зелених циніків. То нагадаю, що війна в нас уже 8 років. І Україна якось раніше сама справлялася з розбудовою й забезпеченням армії та й за грошима жебрати не бігала. А оборону тримала таку, що Порошенко міг топтатися пуйлу по всіх його улюблених мозолях (Томос, НАТО в Конституції, закон про мову...), а той лише стиха відгавкувався на обмеженій лінії фронту в АТО/ООС. Тому причину такого масштабного вторгнення та страшних жертв шукайте в своєму виборі-2019. Зрештою, ряд країн уже рік були готові надавати Україні озброєння й підтримувати її армію (та й багато надали), але згадайте, що розказувала до 23 лютого включно вся ця укрсучвлада (аж до шашличків включно). Тому розкачуватися й визначатися наші союзники стали лише десь у середині березня, коли раптом усвідомили, що українська армія не є віддзеркаленням гнилої, корумпованої та колаборантської влади (як це часто буває в більшості країн). Тому претензії до себе самих.
А стосовно Німеччини. Просто, згадуймо деколи позицію Берліна на початку масштабного вторгнення. Нині ж основні затримки з німецькою збройною допомогою доволі часто пов'язані з об'єктивними проблемами (як ті ж швейцарські снаряди) та ще деякими внутрішніми проблемами, зокрема, неготовністю до таких швидких і різких кроків, відсутності напрацьованих механізмів. А не з фактором "заглянути в очі путіну", через що наш іконописний три роки знищував свою власну армію. Тим більше, війна затягується, а навіть сам факт оголошення про рішення надати важливі й високоточні озброєння вже впливає на рішучість ворога.
Тому подякувати маємо всім нашим союзникам, не залежно від темпів надання допомоги. А звинувачення слід кидати на адресу тих, хто напередодні великої війни роззброював та руйнував своє військо, зраджував та готував для передачі ворогу цілі регіони, а нині ще й продовжує плювати на руки, які несуть допомогу. Як тільки плани по наданню більш ефективних озброєнь з Німеччини стануть викристалізовуватися, навіть не сумніваюся, вилізе група владних провокаторів, які на різних площадках почнуть плюгавити союзника й коїти провокації й демарші. Так-так, на чолі з першим зеленосяйним...
От не сумніваюся, що зараз полізуть пхикання: "прокинулися, аж на 92 день війни..." - улюблена фраза зелених циніків. То нагадаю, що війна в нас уже 8 років. І Україна якось раніше сама справлялася з розбудовою й забезпеченням армії та й за грошима жебрати не бігала. А оборону тримала таку, що Порошенко міг топтатися пуйлу по всіх його улюблених мозолях (Томос, НАТО в Конституції, закон про мову...), а той лише стиха відгавкувався на обмеженій лінії фронту в АТО/ООС. Тому причину такого масштабного вторгнення та страшних жертв шукайте в своєму виборі-2019. Зрештою, ряд країн уже рік були готові надавати Україні озброєння й підтримувати її армію (та й багато надали), але згадайте, що розказувала до 23 лютого включно вся ця укрсучвлада (аж до шашличків включно). Тому розкачуватися й визначатися наші союзники стали лише десь у середині березня, коли раптом усвідомили, що українська армія не є віддзеркаленням гнилої, корумпованої та колаборантської влади (як це часто буває в більшості країн). Тому претензії до себе самих.
А стосовно Німеччини. Просто, згадуймо деколи позицію Берліна на початку масштабного вторгнення. Нині ж основні затримки з німецькою збройною допомогою доволі часто пов'язані з об'єктивними проблемами (як ті ж швейцарські снаряди) та ще деякими внутрішніми проблемами, зокрема, неготовністю до таких швидких і різких кроків, відсутності напрацьованих механізмів. А не з фактором "заглянути в очі путіну", через що наш іконописний три роки знищував свою власну армію. Тим більше, війна затягується, а навіть сам факт оголошення про рішення надати важливі й високоточні озброєння вже впливає на рішучість ворога.
Тому подякувати маємо всім нашим союзникам, не залежно від темпів надання допомоги. А звинувачення слід кидати на адресу тих, хто напередодні великої війни роззброював та руйнував своє військо, зраджував та готував для передачі ворогу цілі регіони, а нині ще й продовжує плювати на руки, які несуть допомогу. Як тільки плани по наданню більш ефективних озброєнь з Німеччини стануть викристалізовуватися, навіть не сумніваюся, вилізе група владних провокаторів, які на різних площадках почнуть плюгавити союзника й коїти провокації й демарші. Так-так, на чолі з першим зеленосяйним...