Мультикультурність – крок до самогубства держави
Один з найвідоміших в історії романтиків мріяв, що зможе створити одну державу для двох найсильніших та найрозвинутіших народів. Він щиро вірив, що дві культури можуть підняти таку державу на нечувані вершини, збагативши одна одну знаннями та давши новий поштовх світовій цивілізації.
Цим романтиком був Олександр Великий – полководець, який вважається неперевершеним бо єдиний хто зміг перемогти чотири типи армій (грецьку, перську, согдіанську, індійську) та завоювати весь на той час цивілізований світ, а саме Грецію, Єгипет, Персію, Бактрію та частину Індії.
Під час свого правління він всіма силами намагався примирити та інтегрувати македонців та їх нових жителів в одну спільну державу, тому Олександр часто вдягав перське вбрання, одружився на согдіанській принцесі Роксані та всіма силами розповсюджував елліністичну культуру для жителів його держави.
Однак, людська природа така, що вона не сприймає культурну різноманітність, якби сильно не стверджували зворотне толерантні демократи:
🧩 македонці ненавиділи Роксану, вважаючи її варваркою, а вона ненавиділа їх у відповідь, бо сама вважала їх варварами.
🧩 греки ненавиділи персів за спалені Афіни та сотні років утисків, а також не могли миритися з їх культурними особливостями.
🧩 перси не приймали еллінізм бо мали свою тисячолітню культуру і релігію, тому усі закони які впроваджували щось грецьке викликали ненавість.
🧩 бактрійці та согдіанці не жадали миритися з греко-перськими законами і не бачили свою інтеграцію в їх цивілізацію.
Апогеєм намагань об’єднати ці народи стало правління македонської династії Селевкідів, чия імперія займала території від Македонії до Індії. Їх намагання створити умови для співіснування доходили до того, що вони поєднували міфологію і навіть власне походження. Так зокрема македонець та засновник династії Селевк І взяв собі дружину з Согдіани і його син і наступник став на половину греком та на половину согдіанцем.
Однак, як би не намагалися македонці поріднитися з персами й іншими великими народами імперії, це не давало результату. Бо культурні відмінності, інше ставлення до простих на перший погляд речей призводили до глибинних конфліктів. Результатом цього стало те, що македонська династія у другій половині свого правління просто подавила персів, що остаточно поставило крапку у віру, що на річці Тигр може бути перський Вавилон і грецька Селевкія. В результаті Селевкідська держава більше витратила сил на внутрішне утримання балансу ніж на війни з ворогами.
Експеримент Олександра Великого намагалися підтримувати Птолемеї з Єгипту, македонські династії в Бактрії та Лісімах з Фракії, але всі їх спроби провалилися. Єдине, що варто зазначити, що Птолемейський Єгипет (та македонська Бактрія) по своїй суті прийняли місцеву культуру і традиційна релігія та норми (брати та сестри Птоломеїв одружувалися, як це робили древні фараони) продовжила домінувати. Можна тільки зазначити, що там при домінуванні єгипетської/бактрійської культури існувало домінування елліністичної, але виключно в науці.
Ці приклади нам показують той факт, що мультикультуралізм навіть в моменті коли абсолютний монарх жадає його впровадити все одно приречений на провал. Бо щоб не робили правителі й держава, дві культури не можуть існувати під одним дахом (якщо це не спорідненні, як наприклад культура європейських народів) через масу культурних розбіжностей і традицій, які вступають в конфлікт між собою. Також на цьому вдало спекулюють різні центри сили, які створюють конфлікти у своїх інтересах.
Тому, будь яке намагання поєднати дві культури призведе лише до того, що одна з них поглине або ліквідує іншу, як це сталося з державами древності.
Один з найвідоміших в історії романтиків мріяв, що зможе створити одну державу для двох найсильніших та найрозвинутіших народів. Він щиро вірив, що дві культури можуть підняти таку державу на нечувані вершини, збагативши одна одну знаннями та давши новий поштовх світовій цивілізації.
Цим романтиком був Олександр Великий – полководець, який вважається неперевершеним бо єдиний хто зміг перемогти чотири типи армій (грецьку, перську, согдіанську, індійську) та завоювати весь на той час цивілізований світ, а саме Грецію, Єгипет, Персію, Бактрію та частину Індії.
Під час свого правління він всіма силами намагався примирити та інтегрувати македонців та їх нових жителів в одну спільну державу, тому Олександр часто вдягав перське вбрання, одружився на согдіанській принцесі Роксані та всіма силами розповсюджував елліністичну культуру для жителів його держави.
Однак, людська природа така, що вона не сприймає культурну різноманітність, якби сильно не стверджували зворотне толерантні демократи:
🧩 македонці ненавиділи Роксану, вважаючи її варваркою, а вона ненавиділа їх у відповідь, бо сама вважала їх варварами.
🧩 греки ненавиділи персів за спалені Афіни та сотні років утисків, а також не могли миритися з їх культурними особливостями.
🧩 перси не приймали еллінізм бо мали свою тисячолітню культуру і релігію, тому усі закони які впроваджували щось грецьке викликали ненавість.
🧩 бактрійці та согдіанці не жадали миритися з греко-перськими законами і не бачили свою інтеграцію в їх цивілізацію.
Апогеєм намагань об’єднати ці народи стало правління македонської династії Селевкідів, чия імперія займала території від Македонії до Індії. Їх намагання створити умови для співіснування доходили до того, що вони поєднували міфологію і навіть власне походження. Так зокрема македонець та засновник династії Селевк І взяв собі дружину з Согдіани і його син і наступник став на половину греком та на половину согдіанцем.
Однак, як би не намагалися македонці поріднитися з персами й іншими великими народами імперії, це не давало результату. Бо культурні відмінності, інше ставлення до простих на перший погляд речей призводили до глибинних конфліктів. Результатом цього стало те, що македонська династія у другій половині свого правління просто подавила персів, що остаточно поставило крапку у віру, що на річці Тигр може бути перський Вавилон і грецька Селевкія. В результаті Селевкідська держава більше витратила сил на внутрішне утримання балансу ніж на війни з ворогами.
Експеримент Олександра Великого намагалися підтримувати Птолемеї з Єгипту, македонські династії в Бактрії та Лісімах з Фракії, але всі їх спроби провалилися. Єдине, що варто зазначити, що Птолемейський Єгипет (та македонська Бактрія) по своїй суті прийняли місцеву культуру і традиційна релігія та норми (брати та сестри Птоломеїв одружувалися, як це робили древні фараони) продовжила домінувати. Можна тільки зазначити, що там при домінуванні єгипетської/бактрійської культури існувало домінування елліністичної, але виключно в науці.
Ці приклади нам показують той факт, що мультикультуралізм навіть в моменті коли абсолютний монарх жадає його впровадити все одно приречений на провал. Бо щоб не робили правителі й держава, дві культури не можуть існувати під одним дахом (якщо це не спорідненні, як наприклад культура європейських народів) через масу культурних розбіжностей і традицій, які вступають в конфлікт між собою. Також на цьому вдало спекулюють різні центри сили, які створюють конфлікти у своїх інтересах.
Тому, будь яке намагання поєднати дві культури призведе лише до того, що одна з них поглине або ліквідує іншу, як це сталося з державами древності.