Цивілізація vs держава
В інформаційному просторі нам вганяють в голову, що між цими поняттями немає різниці, хоча по факту вони абсолютно не тотожні:
Цивілізація – це в першу чергу народ, територія та його культура.
Держава – це надбудова, яка повинна ефективно використовувати ресурси (податки) цивілізації, щоб вона могла розвиватися і вчасно реагувати на виклики.
Уособлює цивілізацію в першу чергу - національність, уособлює державу в першу чергу – чиновник. В ідеальному механізмі держава менеджить ресурси цивілізації та стратегічно підходить до планування майбутнього.
В реальності ж ми отримуємо масу парадоксів в яких чиновник існує окремо від зобов’язань перед цивілізацією і займається власним збагаченням. Проблематику бюрократії та ресурсів (податків) досліджував ще нобелівський лауреат Мілтон Фрідман у своїй праці (Милтон Фридман. Свобода выбирать. С.138):
Законодатели голосуют за расходование чужих денег. Избиратели, которые выбирают законодателей, в определенном смысле голосуют за то, чтобы их деньги расходовались на них самих... Взаимосвязь между налогами, которые уплачивает какой-либо индивид, и расходами, за которые он голосует, крайне слаба. Бюрократы, управляющие программами, также тратят чужие деньги. Неудивительно, что расходы на программы быстро возрастают. Бюрократы тратят чужие деньги на других людей. Отсюда расточительность и неэффективность расходования средств.
Фактично ми бачимо, що держава в особі чиновника просто експлуатує отримані блага у своїх інтересах, а саме під конкретні політичні сили, які використовують ресурси цивілізації у своїх інтересах (ця проблема існує не тільки в Україні, але і в ЄС та США, де дійшли до фінансування бюджету емісією ЦБ).
Примітивна корупція в Сполученому Королівстві: https://t.me/Konkretyka/113
Мюррей Ротбард (Государство и деньги) у своєму дослідженні пішов ще глибше, зазначивши, що держава узурпувала грошову систему навмисне, щоб мати можливість легально займатись підробкою грошей або паразитувати.
Тобто, як ми знаємо в сьогоднішній банківській системі існує принцип «часткового резервування», який дозволяє банкам створювати гроші з повітря, умовно маючи 10 грн. банк може видати 100 грн. кредиту, тим самим збільшивши кількість грошей в економіці, а збільшення грошей призводить до зростання цін (це закон) - інфляції.
Очевидно, что подделка денег — это просто другое название инфляции. Механизм их действия одинаков: в обоих случаях создаются новые псевдоденьги по сравнению с обычным золотом или серебром. Таким образом, становится понятно, почему государство в силу самой своей природы склонно к инфляции. Инфляция — это мощный и неявный способ, с помощью которого государство присваивает средства населения, безболезненная и оттого еще более опасная форма налогообложения.
Таким чином в Римській імперії чиновники знищили економіку цивілізації, яку повинні були менеджити. Зокрема, якщо в часи Октавіана Августа (І століття) доля срібла в денарії була 99%, то в кінці існування імперії воно впало до 10% (IV століття).
Навіщо такі махінації? В Римі держава розбавляла монету, щоб фінансувати свої популістичні витрати (хліба та видовищ), бо лояльність люмпену необхідна для утримання влади. В сьогоденні держава в умовах виборів гіперболізувало підробку грошей, бо під популістичні гасла держава фінансує свої витрати емісією, замість того, щоб переглянути свою роль в економіці (неефективні інвестиції/соц програми і тп.).
Одним словом чиновник займається власним збагаченням та просуванням інтересів спонсорів/груп впливу і тп., але не менеджментом своєї цивілізації. Він більше переймається сьогоднішньою підтримкою люмпену ніж майбутнім цивілізації, яка судячи з демографічного фактора може якщо не завершити своє існування, то пережити дуже болючі трансформації, яких можна було уникнути, якби чиновник був ефективним (утопія).
#лібертаріанство
В інформаційному просторі нам вганяють в голову, що між цими поняттями немає різниці, хоча по факту вони абсолютно не тотожні:
Цивілізація – це в першу чергу народ, територія та його культура.
Держава – це надбудова, яка повинна ефективно використовувати ресурси (податки) цивілізації, щоб вона могла розвиватися і вчасно реагувати на виклики.
Уособлює цивілізацію в першу чергу - національність, уособлює державу в першу чергу – чиновник. В ідеальному механізмі держава менеджить ресурси цивілізації та стратегічно підходить до планування майбутнього.
В реальності ж ми отримуємо масу парадоксів в яких чиновник існує окремо від зобов’язань перед цивілізацією і займається власним збагаченням. Проблематику бюрократії та ресурсів (податків) досліджував ще нобелівський лауреат Мілтон Фрідман у своїй праці (Милтон Фридман. Свобода выбирать. С.138):
Законодатели голосуют за расходование чужих денег. Избиратели, которые выбирают законодателей, в определенном смысле голосуют за то, чтобы их деньги расходовались на них самих... Взаимосвязь между налогами, которые уплачивает какой-либо индивид, и расходами, за которые он голосует, крайне слаба. Бюрократы, управляющие программами, также тратят чужие деньги. Неудивительно, что расходы на программы быстро возрастают. Бюрократы тратят чужие деньги на других людей. Отсюда расточительность и неэффективность расходования средств.
Фактично ми бачимо, що держава в особі чиновника просто експлуатує отримані блага у своїх інтересах, а саме під конкретні політичні сили, які використовують ресурси цивілізації у своїх інтересах (ця проблема існує не тільки в Україні, але і в ЄС та США, де дійшли до фінансування бюджету емісією ЦБ).
Примітивна корупція в Сполученому Королівстві: https://t.me/Konkretyka/113
Мюррей Ротбард (Государство и деньги) у своєму дослідженні пішов ще глибше, зазначивши, що держава узурпувала грошову систему навмисне, щоб мати можливість легально займатись підробкою грошей або паразитувати.
Тобто, як ми знаємо в сьогоднішній банківській системі існує принцип «часткового резервування», який дозволяє банкам створювати гроші з повітря, умовно маючи 10 грн. банк може видати 100 грн. кредиту, тим самим збільшивши кількість грошей в економіці, а збільшення грошей призводить до зростання цін (це закон) - інфляції.
Очевидно, что подделка денег — это просто другое название инфляции. Механизм их действия одинаков: в обоих случаях создаются новые псевдоденьги по сравнению с обычным золотом или серебром. Таким образом, становится понятно, почему государство в силу самой своей природы склонно к инфляции. Инфляция — это мощный и неявный способ, с помощью которого государство присваивает средства населения, безболезненная и оттого еще более опасная форма налогообложения.
Таким чином в Римській імперії чиновники знищили економіку цивілізації, яку повинні були менеджити. Зокрема, якщо в часи Октавіана Августа (І століття) доля срібла в денарії була 99%, то в кінці існування імперії воно впало до 10% (IV століття).
Навіщо такі махінації? В Римі держава розбавляла монету, щоб фінансувати свої популістичні витрати (хліба та видовищ), бо лояльність люмпену необхідна для утримання влади. В сьогоденні держава в умовах виборів гіперболізувало підробку грошей, бо під популістичні гасла держава фінансує свої витрати емісією, замість того, щоб переглянути свою роль в економіці (неефективні інвестиції/соц програми і тп.).
Одним словом чиновник займається власним збагаченням та просуванням інтересів спонсорів/груп впливу і тп., але не менеджментом своєї цивілізації. Він більше переймається сьогоднішньою підтримкою люмпену ніж майбутнім цивілізації, яка судячи з демографічного фактора може якщо не завершити своє існування, то пережити дуже болючі трансформації, яких можна було уникнути, якби чиновник був ефективним (утопія).
#лібертаріанство