Нещодавно у групі виклали фотографії і відео використання наземної безпілотної платформи з встановленими на ній мортирками для стрільби переробленими мінами ОЗМ-72 і це викликало дискусію, шум і гамір: для чого це? навіщо воно потрібно і т.д. і т.п.?
Але варто згадати, що аналогічна система вже використовувалася: під час Німецько-радянської війни 1941-45 років радянські сапери аналогічним способом викидали трофейні німецькі міни S.Mi.35. Використання цих мін дещо простіше (у порівнянні з ОЗМ-72), але сама міна складніша по конструкції у порівнянні з тією самою радянську версію. В правильному використанні, підрив міни (після спрацювання підривника) відбувається після прогоряння порохового уповільнювача, форс полум'я від якого ініціює КД (їх три у одній міні). Будову міни подивіться за малюнку фашиста жєні кравченко, а більш детально про конструкцію міни можна подивитися на каналі Курта Оберста.
Міну переробляли, найбільша частина якою була у збільшенні вишибного заряду на 70-80 грам чорного пороху. Для цього міну діставали з вишибного стакану і засипали на дно порох. Уповільнення підриву відбувалося за допомогою запалювальної трубки з Бікфордовим шнуром довжиною 40-45 мм. Замість штатного підривника використовували запалювання електричним способом, але для одиночних мін можна було обмежитися і лише підривником.
Міни викидалися під кутом 10-20 градусів, по одній або у групах (зручно було робити у групах по 3 штуки з транспортувального ящика). В залежності від величини заряду і кута викидання міну можна киниту на відстань від 150 до 300 метрів і при підриві міни на висоті 2-5 метрів досягався найкращий уражаючий ефект. Як свідчать матеріали, таким способом намагалися закидати міни і у вікна на 2-3 поверхи при штурмових діях у місті.
Автор допису : Hitruga Opasan
Запропонувати свою новину чи вікторину або звʼязатися з адмінами @Landmines_bot
Міни та кава з канапками!
Але варто згадати, що аналогічна система вже використовувалася: під час Німецько-радянської війни 1941-45 років радянські сапери аналогічним способом викидали трофейні німецькі міни S.Mi.35. Використання цих мін дещо простіше (у порівнянні з ОЗМ-72), але сама міна складніша по конструкції у порівнянні з тією самою радянську версію. В правильному використанні, підрив міни (після спрацювання підривника) відбувається після прогоряння порохового уповільнювача, форс полум'я від якого ініціює КД (їх три у одній міні). Будову міни подивіться за малюнку фашиста жєні кравченко, а більш детально про конструкцію міни можна подивитися на каналі Курта Оберста.
Міну переробляли, найбільша частина якою була у збільшенні вишибного заряду на 70-80 грам чорного пороху. Для цього міну діставали з вишибного стакану і засипали на дно порох. Уповільнення підриву відбувалося за допомогою запалювальної трубки з Бікфордовим шнуром довжиною 40-45 мм. Замість штатного підривника використовували запалювання електричним способом, але для одиночних мін можна було обмежитися і лише підривником.
Міни викидалися під кутом 10-20 градусів, по одній або у групах (зручно було робити у групах по 3 штуки з транспортувального ящика). В залежності від величини заряду і кута викидання міну можна киниту на відстань від 150 до 300 метрів і при підриві міни на висоті 2-5 метрів досягався найкращий уражаючий ефект. Як свідчать матеріали, таким способом намагалися закидати міни і у вікна на 2-3 поверхи при штурмових діях у місті.
Автор допису : Hitruga Opasan
Запропонувати свою новину чи вікторину або звʼязатися з адмінами @Landmines_bot
Міни та кава з канапками!