Репост из: Кетцалькоатль
Або коли гарячі бутерброди вбили твою сім'ю, коли ти був дитиною, і ти поклявся помститись, вступив у клан ніндзя, пішов по шляху воїна, і з тобою в клані навчалась молода і мила дівчина з таємничим минулим, що ніколи не знімала маски, і ти закохуєшся в неї, і ось ти уже хочеш вершити свою кроваву вендетту, що б після неї піти на покій і освічитись своїй коханій, а після того жити спокійним життям у своїй каносі, і ось ти підбираєшся до маєтку гарячих бутербродів, і бачиш, як перед тобою всередину проникає якась фігура у темному одязі, вона підходить до обіднього столу, де сім'я якраз зібралась на трапезу, одне місце за столом пустує, і до нього підходить цей таємничий ніндзя, і ти розумієш, що це вона,твоя любов, і ти підходиш ближче, що б послухати розмову, і чуєш, як вона каже: "батьку, я стала великим воїном, я вправніше за багатьох чоловіків, що вчаться зі мною, я досягла всього цього сама, що б ти нарешті зміг мною пишатись, а не шкодувати, що у тебе народився не син, а дочка, прийми ж мене знову до свого столу, батьку!", і вона говорить це, вона плаче, сльози ллються і заливають маску, вона зриває її, і ти бачиш, що вона також гарячий бутерброд, і вона падає на коліна перед своїм батьком, але він відштовхує її, і дістає свій танто, між ним починається бій, за яким тт слідкуєш захопленим поглядом, це справжній танець майстрів, батька і дочки, що б'ються на смерть, і ти розумієш, що нізащо не мав би шансів, якби напав на них, як планував до цього, а бій йде далі, і в якийсь момент батько оступається у нього підвертається нога, він втрачає рівновагу, і в цей же момент його дочка пронизує його серце своєю катаною, після чого кидає вкрите кров'ю лезо до ніг своєї наляканої матері, і каже: "його горе було в тому, що він ніколи не мав сина, а моє - в тому, що я не мала батька", після чого йде геть, в глуху ніч, залишивши по собі лише безлад у рідному домі і твоїй душі; ти, приголомшений, ще довго сидиш в заростях бамбуку, аж поки не настає ранок, і ти йдеш геть ні з чим, у твоїй душі пустота, а ти не знаєш, як жити далі, бо все, чим ти міг і хотів жити, було віднесено вітром долі, в ти повертаєшся у єдине місце, яке хоч трохи схоже на дім - твоя келія у клановому монастирі, і ти валишся на свою купу сіна, і спиш мертвим сном, але ти не можеш отримати навіть цього спокою, і в твої двері стукають, а відкривши, ти бачиш перед собою свою любов, знову у масці, але тепер у звичайному одязі, і з наплічником за спиною, і вона каже, що любить тебе, і хоче провести з тобою залишок життя, і каже, що ви можете втекти далеко і жити далі щасливим життям, і твоя душа розколюється навпіл, ти холодним голосом починаєш розказувати історію свого життя, поступово, по мірі того, як ти говориш, вона відступає назад, крок за кроком, і під кінець ти дивишся на неї, і кажеш їй зняти маску, її руки тремтять, але вона підкоряється, і ти бачиш те, що давно знав, вона - гарячий бутерброд, і твоя рука тягнеться до ножа, який ти завжди тримаєш при собі, і ось вона стоїть перед тобою, твій кровний ворог, беззахисна і покірна, готова прийняти смерть, бо її життя таке саме пусте, як і твоє, але ти не можеш вбити її, так само, як і не можеш втекти з нею і бути щасливим, бо минуле завжди буде гризти тебе зсередини, і не дасть тобі знайти спокій; єдине рішення напрошується само - зробити собі сепуку, покінчити з цим нестерпним життям, з цим жорстоким жартом богів, але ти не можеш, у тебе не вистачає духу і сміливості, і ти кидаєш ніж на підлогу, і йдеш геть, не прихопивши нічого з собою, ти чуєш, як позаду впала навзнич і плаче від горя твій кровний ворог, твоя любов, і ти йдеш геть, знаючи, що біль, який відчуваєш ти, відчуває і вона, але ти не обернешся, не приймеш їх вобійми і не подаруєш прощення їх роду, бо хоч сили на смерть у тебе немає, але нанависть, скріплена часом, лишилась навіки в твоєму серці, і ти йдеш, йдеш, не знаючи куди, і не знаючи навіщо, твої ноги самі несуть тебе, а очі дивляться вдалечінь, в минуле, у ті кілька років, коли у тебе ще було дитинство і ціла, не розколота душа, і раптом тебе зупиняє чийсь голос, ти повертаєшся і бачиш по
