Театр в хроніках війни ( анонс)
Театр Франка опублікував перші світлини з репетицій "Калігули" Уривського:
ласкаво просимо у БУНКЕР ДИКТАТОРА
Національний театр імені Івана Франка сьогодні вперше оприлюднив світлини з репетицій нової вистави Івана Уривського "Калігула" за п'єсою Альбера Камю.
Роботу над "Калігулою" розпочали ще" до" війни, продовжили нині, у розпал війни, коли режисер та деякі актори повернулися до столиці.
Калігулу, як відомо, репетирують юні зірки театру Віталій Ажнов та Олександр Рудинський, талановиті, але доволі різні акторські індивідуальності, так що, виходячи з факторів акторської самобутності, матимемо, очевидно два автономні сценічних"Калігули", зі звоіми різними психологічними відтінками. :такий закон театру.
Свою п'єсу Альбер Камю писав доволі тривалий період. Розпочав писати в 1938 році. Закінчив 1944-го, в період Другої світової війни. Сам автор відносив "Калігулу" до свого так званого "циклу абсурду", до якого належать
, також "Міф про Сізіфа" та "Стронній".
1957-го, у рік коли Альберту Камю вручали Нобелівську премію, сам автор у коментарі американським ЗМІ про свого "Калігулу" сказав наступне. Мовляв, його Калігула - - політик, що наділений абсолютною владою, отруєний жахом та презирством, івін, як імператор-диктарор, прагне максимально "насолодитися" абсолютною свободою, убиваючи інших та спотворюючи будь які цінності.
Якщо я правильно відчуваю, франківці готують не "політичний памфлет", а, мабуть, більшепсихотриллер про метафізику політичного Зла, яке, прикриваючись ліричними словесами про н Місяць на небі, через абсурдність своєі абсолютної влади, руйгує і життя інших, і себе так само руйнує. Бо абсолютна влада, за Камю, це і є абсолютне зло.
Сценічний простір у "Калігулі" від художника Петра Богомазова дає натяк на те, що сценічні події "Калігули" - у сучасному вимірі - - могли розгортатися зокрема, і в бункері диктатора, герметичному просторі, де живе безумство і пахне Лихом... Втім, це лише художня версія, навіяна світлинами Юлії Вебер. Прем'єра згодом розкриє усі концептуальні карти майбутньої вистави, у якій задіяний надпотужний акттрський склад: крім Ажнова та Рудинського, грають також - - К. Баша, Т. Міхіна, О. Хохлаткіна, Л. Смородіна, А. Гурезов, О. Печериця, Д. Рибалевський, Р. Ясіновський.
Закритийй показ "Калігули", попередньо, може відбутися у червні. Дати прем'єри театр оголосить окремо. Успіху виставі. І нехай показяться усі диктатори, наділені абсолютною владою.
Фото:Юлія Вебер.
Театр Франка опублікував перші світлини з репетицій "Калігули" Уривського:
ласкаво просимо у БУНКЕР ДИКТАТОРА
Національний театр імені Івана Франка сьогодні вперше оприлюднив світлини з репетицій нової вистави Івана Уривського "Калігула" за п'єсою Альбера Камю.
Роботу над "Калігулою" розпочали ще" до" війни, продовжили нині, у розпал війни, коли режисер та деякі актори повернулися до столиці.
Калігулу, як відомо, репетирують юні зірки театру Віталій Ажнов та Олександр Рудинський, талановиті, але доволі різні акторські індивідуальності, так що, виходячи з факторів акторської самобутності, матимемо, очевидно два автономні сценічних"Калігули", зі звоіми різними психологічними відтінками. :такий закон театру.
Свою п'єсу Альбер Камю писав доволі тривалий період. Розпочав писати в 1938 році. Закінчив 1944-го, в період Другої світової війни. Сам автор відносив "Калігулу" до свого так званого "циклу абсурду", до якого належать
, також "Міф про Сізіфа" та "Стронній".
1957-го, у рік коли Альберту Камю вручали Нобелівську премію, сам автор у коментарі американським ЗМІ про свого "Калігулу" сказав наступне. Мовляв, його Калігула - - політик, що наділений абсолютною владою, отруєний жахом та презирством, івін, як імператор-диктарор, прагне максимально "насолодитися" абсолютною свободою, убиваючи інших та спотворюючи будь які цінності.
Якщо я правильно відчуваю, франківці готують не "політичний памфлет", а, мабуть, більшепсихотриллер про метафізику політичного Зла, яке, прикриваючись ліричними словесами про н Місяць на небі, через абсурдність своєі абсолютної влади, руйгує і життя інших, і себе так само руйнує. Бо абсолютна влада, за Камю, це і є абсолютне зло.
Сценічний простір у "Калігулі" від художника Петра Богомазова дає натяк на те, що сценічні події "Калігули" - у сучасному вимірі - - могли розгортатися зокрема, і в бункері диктатора, герметичному просторі, де живе безумство і пахне Лихом... Втім, це лише художня версія, навіяна світлинами Юлії Вебер. Прем'єра згодом розкриє усі концептуальні карти майбутньої вистави, у якій задіяний надпотужний акттрський склад: крім Ажнова та Рудинського, грають також - - К. Баша, Т. Міхіна, О. Хохлаткіна, Л. Смородіна, А. Гурезов, О. Печериця, Д. Рибалевський, Р. Ясіновський.
Закритийй показ "Калігули", попередньо, може відбутися у червні. Дати прем'єри театр оголосить окремо. Успіху виставі. І нехай показяться усі диктатори, наділені абсолютною владою.
Фото:Юлія Вебер.