Репост из: Алгоритм 🇺🇦
Краш-дієти
Продовжуємо нашу рубрику #розумні, в якій вчені з журналу Пульсар розкривають різноманітні цікаві питання з наукової точки зору. Сьогодні — про краш-дієти.
Усі ми хочемо виглядати класно в своїх очах і очах протилежної статі. І, наче б то, всі знають, що робити: пити воду, тренуватися, їсти мало і тільки корисне. Але нас це не влаштовує. Наш мозок завжди хоче тут і зараз, і щоб усе було просто. Через це багато хто обирає «швиденько скинути зайву вагу на краш-дієтах».
Що воно таке? Краш-дієтами називають ті, під час яких в раціон входить настільки мало калорій, що їх кількість навіть не дотягує до «базального рівня» — тієї норми, що потрібна для базової добової енерговитрати організму на дихання, роботу мозку та підтримку працездатності органів, без переходу в зону катаболізму. Професійні дієтологи не радять використовувати цей метод схуднення самостійно, оскільки «краш-дієту» потрібно компонувати дуже індивідуально та короткостроково. Двічі на тиждень, у вікно на 500-800 кілокалорій треба змогти запланувати раціон так, щоб протягом дня отримати достатньо клітковини, білків та жирів. Вуглеводи, як правило, урізаються до 40 фактичних грамів на добу — це важливо для психологічного комфорту, запуску катаболізму та автофагії, в рамках якої організм сам почне перерозподіляти уже наявні енергетичні запаси, утилізовувати старі молекулярні конструкції всередині клітин. Нетерплячим людям планування, як правило, не вдається: вони лізуть в інтернет по дивні готові рішення або взагалі перестають їсти — і нариваються на проблеми.
Разом із зменшенням загальної калорійності знижується кількість вуглеводів, які є основним джерелом енергії. В довготривалій перспективі — білків та недооцінених корисних жирів. Під час затягнутої краш-дієти організм починає шукати, де ж йому взяти джоулі. І знаходить нові джерела, зокрема, амінокислоти. Концентрат амінокислот в організмі людини — величезний білок титантин (titin, TTN, він же — коннектин), що стягує між собою саркомери поперечно-посмугованих м’язів, тож маса і здатність до роботи останніх зменшуються ледь не з кожним днем дієти.
Крім того, під час екстримального схуднення, жири організму розкладаються швидко, утворюючи наднормову кількість кетонових тіл. Мозок споживає їх для здобуття енергії та навіть впадає у стан ейфорії. За нормальних умов, існує баланс між утворенням кетонових тіл та їх утилізацією, а от під час недоїдання цей баланс порушується. Це викликає достатньо неприємні симптоми: втому, запаморочення, хвороби нирок та печінки чи навіть втрату апетиту.
У 1944 році Ансель Кіс провів один експеримент, який наочно демонструє, як недоїдання впливає на фізіологічний стан та психологію людини. План був такий: спочатку довести добровольців до виснаження, а потім повернути їх у форму. Як і очікувалось, в молодих людей почався занепад сил та енергії, вони постійно жалілись на втому. І, крім втоми фізичної, Кіс побачив також розвиток розумової апатії. Активні люди, що постійно говорили про політику та секс, перетворились на нещасних, в яких усі розмови концентрувались на їжі. Вони стали більш агресивними і дратівливими. Через нервові зриви окремих учасників, Ансель вимушений був виключити їх з експерименту. Цікаво те, що, не зважаючи на фізіологічні зміни, досліджувані не вважали себе надто худими. Їм навпаки здавалось, що інші учасники експерименту товсті, а вони — нормальні. Такі думки дуже характерні для хворих на анорексію.
Так, цей експеримент був довготривалим, на відміну від сьогоднішніх «швидких дієт», проте наочно демонструє, як недостатня кількість поживних речовин і мікроелементів впливають на організм. Змінюється все. І навіть психіка. Ці чоловіки, звісно, проходили реабілітацію також під контролем доктора Кіса, і останній написав про вплив голоду на наш організм цілу книгу. Тож усі старання чоловіків не минули дарма. Дієтологи всього світу стали по-іншому сприймати їжу.
Продовжуємо нашу рубрику #розумні, в якій вчені з журналу Пульсар розкривають різноманітні цікаві питання з наукової точки зору. Сьогодні — про краш-дієти.
Усі ми хочемо виглядати класно в своїх очах і очах протилежної статі. І, наче б то, всі знають, що робити: пити воду, тренуватися, їсти мало і тільки корисне. Але нас це не влаштовує. Наш мозок завжди хоче тут і зараз, і щоб усе було просто. Через це багато хто обирає «швиденько скинути зайву вагу на краш-дієтах».
Що воно таке? Краш-дієтами називають ті, під час яких в раціон входить настільки мало калорій, що їх кількість навіть не дотягує до «базального рівня» — тієї норми, що потрібна для базової добової енерговитрати організму на дихання, роботу мозку та підтримку працездатності органів, без переходу в зону катаболізму. Професійні дієтологи не радять використовувати цей метод схуднення самостійно, оскільки «краш-дієту» потрібно компонувати дуже індивідуально та короткостроково. Двічі на тиждень, у вікно на 500-800 кілокалорій треба змогти запланувати раціон так, щоб протягом дня отримати достатньо клітковини, білків та жирів. Вуглеводи, як правило, урізаються до 40 фактичних грамів на добу — це важливо для психологічного комфорту, запуску катаболізму та автофагії, в рамках якої організм сам почне перерозподіляти уже наявні енергетичні запаси, утилізовувати старі молекулярні конструкції всередині клітин. Нетерплячим людям планування, як правило, не вдається: вони лізуть в інтернет по дивні готові рішення або взагалі перестають їсти — і нариваються на проблеми.
Разом із зменшенням загальної калорійності знижується кількість вуглеводів, які є основним джерелом енергії. В довготривалій перспективі — білків та недооцінених корисних жирів. Під час затягнутої краш-дієти організм починає шукати, де ж йому взяти джоулі. І знаходить нові джерела, зокрема, амінокислоти. Концентрат амінокислот в організмі людини — величезний білок титантин (titin, TTN, він же — коннектин), що стягує між собою саркомери поперечно-посмугованих м’язів, тож маса і здатність до роботи останніх зменшуються ледь не з кожним днем дієти.
Крім того, під час екстримального схуднення, жири організму розкладаються швидко, утворюючи наднормову кількість кетонових тіл. Мозок споживає їх для здобуття енергії та навіть впадає у стан ейфорії. За нормальних умов, існує баланс між утворенням кетонових тіл та їх утилізацією, а от під час недоїдання цей баланс порушується. Це викликає достатньо неприємні симптоми: втому, запаморочення, хвороби нирок та печінки чи навіть втрату апетиту.
У 1944 році Ансель Кіс провів один експеримент, який наочно демонструє, як недоїдання впливає на фізіологічний стан та психологію людини. План був такий: спочатку довести добровольців до виснаження, а потім повернути їх у форму. Як і очікувалось, в молодих людей почався занепад сил та енергії, вони постійно жалілись на втому. І, крім втоми фізичної, Кіс побачив також розвиток розумової апатії. Активні люди, що постійно говорили про політику та секс, перетворились на нещасних, в яких усі розмови концентрувались на їжі. Вони стали більш агресивними і дратівливими. Через нервові зриви окремих учасників, Ансель вимушений був виключити їх з експерименту. Цікаво те, що, не зважаючи на фізіологічні зміни, досліджувані не вважали себе надто худими. Їм навпаки здавалось, що інші учасники експерименту товсті, а вони — нормальні. Такі думки дуже характерні для хворих на анорексію.
Так, цей експеримент був довготривалим, на відміну від сьогоднішніх «швидких дієт», проте наочно демонструє, як недостатня кількість поживних речовин і мікроелементів впливають на організм. Змінюється все. І навіть психіка. Ці чоловіки, звісно, проходили реабілітацію також під контролем доктора Кіса, і останній написав про вплив голоду на наш організм цілу книгу. Тож усі старання чоловіків не минули дарма. Дієтологи всього світу стали по-іншому сприймати їжу.