Рубрика Кубрика

Результат бою Усик - Фʼюрі.

Якщо Letterboxd спитає Топ 4.

"Kneecap" (2024)

Найкраща комедія року і в мене на це п'ять причин.

1. Егоцентризм

Якщо (не український) фільм змушує мене писати про нього окремий текст, значить це вже шось непересічне.

2. Zeitgeist

Я офігів, наскільки ірландська мова й досі пригноблюється англійцями*. Тому фільм на ізі лягає в українську канву і нагадує, що мова – це головна зброя національної ідентичності.

*при тому, що англійці ледь не основні наші партнери в боротьбі з росією. Політика лол.

3. Назва

Яка буквально значить "прострілену колінну чашечку". Але це назва дійсно існуючого гурту Kneecap, про який і йде мова у фільмі. І оце справжній байопік, а не ці шаблонні "богемні рокетмени". Коли твоя ціль не екранізувати вікіпедію, а донести якусь ідею. Тут – боротьба за свободу за допомогою творчості.

4. Каст

Вдруге я офігів, коли дізнався, що гурт грає сам себе. Бо вони роблять це настільки добре, що у мене було чітке враження, що я бачив кожного з них в інших фільмах. Але схоже ірландці талановиті в усьому. Ще одна схожа з нами риса. Тому Майкл Фассбендер тут виглядає, як Димна Суміш на розігріві у хейтспіч. Не недоречна, але дивна суміш.

5. Гумор

Було б смішно, якби в комедії не було гумору. Комедія в якомусь сенсі найпростіший жанр. Вона проста, як бінарний код. Вам або смішно або ні. Наприклад, український стендап. Я жодного разу з нього не сміявся. Виходить український стендап – це нуль. Тут я неодноразово кричав. Виходить, Kneecap – це один.

#шопокіно
#iseeUAflag

Секс-лайфхак.

Українське кіно 2024: Топ-10

(тік-ток версія)

Без Ля Палісіади та Ти мене любиш?, бо вони були в минулорічному топі. В той час як Сірі Бджоли та Ти – Космос вийдуть в прокат лише в наступному.

10. БожеВільні
реж. Денис Тарасов

Моя велика біль, що в нас взагалі нема трилерів. Тут FILMUA принаймні спробував піти в цей жанр, додавши трохи шпигунської теми. Фільм має свої сильні моменти, але слабких в нього теж вистачає.

9. Я, «Побєда» і Берлін
реж. Ольга Ряшина

(окремий огляд)

Нетипове для нас сьогодні кіно – літнє ескапічне безтурботне роуд-муві, в якому ньому нема війни, і навіть ковіду. Можливо, почасти й через це фільм зібрав велику касу, бо людям інколи хочеться видихнути. Аплодисменти Івану Бліндару за чудове втілення Кузьми.

8. Да Вінчі
реж. Володимир Сидько

Далі йдуть 4 документалки поспіль, 3 з них про війну, яка впливає на всі сфери життя, і на брак ігрового кіно зокрема. Студіі дістають з льоху останні кіно-закрутки минулих літ.

Ця ж історія про великого Героя Дмитра Коцюбайла, який віддав життя за Україну. Йому і всім, хто нас з вами захищав і захищає треба бути вдячним не лише словами і думками, а і всіма можливими способами.

7. Ми, наші улюбленці і війна
реж. Антон Птушкін

Блогер змінив свою оптику з National Geographic на Animal Planet, і це дало нам змогу дізнатись про багато важливих історій порятунку наших тварин. Важливо, що стрічка не має на меті витиснути з нас усі сльози, а нагадує про те єднання, яке було у нас в перші місяці після вторгнення.

6. Яремчук: Незрівнянний світ краси
реж. Артем Григорян

Роботи Knife! Films за форматом поки більше пасують Ютубу, а не великому екрану, проте історії, за які вони беруться дуже корисні і доречні. В цьому ж році вийшли їх Епізоди – три серії про видатні події новітньої України.

5. Порцелянова війна
реж. Слава Леонтьєв, Брендан Белломо

Цей док мені сподобався найбільше. Схоже, Академії теж, бо він потрапив в шорт-лист Оскара. Фільму вдається поєднати такі діаметрально протилежні речі, як справжнє кохання, чисте мистецтво, красу природи та з іншого боку жахи війни. Та цей дисонанс – реальність, в якій ми живемо. Окремий захват викликають кадри з анімацією на порцеляні, які самі по собі заслуговують на Оскар.

4. Уроки толерантності
реж. Аркадій Непиталюк

(окремий огляд)

Легке комедійне, але потрібне кіно. Бо як показала його премʼєра, наш народ ще треба вчить і вчить. Акторські роботи і довгі плани дарують враження перегляду театральної вистави. Що природньо, бо сценарій написаний за пʼєсою «Ґей-парад», яка вже 7-й рік збирає аншлаги в Києві.

Ця історія отримає продовження у вигляді серіалу «Обмежено придатні», де цим же героям доведеться зустріти велику війну.

3. Будинок "Слово": Нескінчений роман
реж. Тарас Томенко

(окремий відгук) та (подкаст)

Фільм, який був у розробці більше 10 років і спочатку отримав документальне втілення. І саме його якраз варто подивитись після художнього, аби зануритись в контекст і розкрити для себе більше персонажів. Бо ігрове кіно просто фізично не може зробити це, враховуючи масштаб цього феномену нашої історії.

Неймовірно точний каст та саме втілення усіх без виключення акторів. Та головною перлиною я вважаю операторську роботу, яка попри чорно-біле виконання подарувала багато соковитих кадрів і сцен.

2. Медовий місяць
реж. Жанна Озірна

Цей же фільм написаний всього за три тижні, знятий десь за стільки ж, майже без бюджету і в одній локації – але саме це як на мене наразі найвдаліший фільм про вторгнення. Дуже чуттєвий портрет людських стосунків, в які вривається абсолютне зло. Як і в «Зоні інтересу», нам його не показують, бо ми і так чудово знаємо, як воно виглядає.

Може ви вважаєте, що цей список потребує редакції, та в мене на першому місці:

1. Редакція
реж. Роман Бондарчук

Таких фільмів у нас я хочу бачити більше. Гостра сатира, яка з гумором вказує на кричущі проблеми. Арт-мейнстрим, який підійде широкій аудиторії, але має власний авторський почерк. Так, фільм має свої вади, але нічого кращого я в цьому році не бачив. На жаль, Антоніо Лукіч – не палка, раз на рік не стріляє.

#кінотоп

#індімем для @nazarmajor

#індімем для @TheRealOtaman

"Бро скинув мем", для тебе.

"Час жити" (2024),
реж. Джон Кроулі

Це сталося. Більше 15 років карʼєри з наймилішим обличчям в Голлівуді – і Ендрю Гарфілд погодився знятись у мелодрамі. Ромкому ми вже певно не дочекаємось. Хоча його ніколи і не цікавили двовимірні проекти. Та актор в свої 41 і досі виглядає ледь на 30, тому навіть у ролі батька його досі бачити доволі незвично.

Та це не просте жанрове кіно, а А24, які навіть історію кохання розповіли з авторським художнім почерком і нелінійним оповіданням сюжету, яке насправді абсолютно не ускладнює перегляд. А ось нетиповий для жанру і типовий для студії рейтинг R все ж відколов якусь аудиторію від кінотеатрів. Словом, глядачі і критики одноосібно дають по фільму змішаний фідбек. В нагородному сезоні фільм поки теж не помічений.
Дійсно, це не оскарбайтне кіно (але це завжди плюс).

Фільм відчувається затишним і невеликим, хоча і зачіпає великі питання. Він не женеться витиснути з вас сльози, а вдумливо запрошує прожити всі конфлікти і складнощі між Флоренс Пʼю та Гарфілдом. Перегляд фільму з партнером може стати корисним досвідом. Навіть якщо проблеми героїв вам нерелевантні, ви можете змоделювати, якби ви вчинили на їх місці. Або перешкоди персонажів можуть наштовхнути вас на ті, які стосуються саме вас і проговорити їх. А якщо фільм спонукає до обговорення і навіть може виконати терапевтичну функцію, то його вже можна вважати успішним.

Ендрю Гарфілд на своєму місці. Замість нього міг зіграти будь-який актор, але ніхто не зміг би зіграти, як він. Хоча я вже почав жартувати, що він може заплакати в кадрі ще до того, як на нього наведуть фокус, але такій щирісті мені, як актору, ще треба вчитися і вчитися.

Та головна героїня це Флоренс Пʼю, і вона тримає планку. Хоча всезагальне захоплення нею вмикає в мені мого тренера, який від талановитих завжди вимагав ще більше. Впевнений, найкращі її роботи ще попереду.

Режисер Джон Кроулі був першим, хто зняв Гарфілда в головній ролі, це був «Хлопчик А» (2007). З тих пір він майстерно показує тонкі нюанси людської душі («Бруклін»).

Сценарист Нік Пейн, доволі молодий, більш відомий своєю театральною драматургією. Думаю, ця робота закріпить його і в кіно-царині.

Камера і монтаж заслуговують окремої відзнаки. Чудові самі по собі, разом вони створюють гармонію. Велика заслуга того, що у фільмі працюють всі сцени, саме у них.

Я рідко звертаю увагу на саундтрек та тут він є частиною мого серця. Музику написав Брайс Десснер, гітарист виняткового гурту The National. Також у фільмі звучить пісня Villagers, ще одного геніального артиста.

Цікаво, що Бенедикт Камбербетч вперше виступив виконавчим продюсером у фільмі, в якому він не знімається.

І одне слово про грим – здавалось би не та стрічка, де може бути взагалі помітна його робота, але тут він неабияк додає до реалізму історії.

«Час закруглятись жити» – не шедевр, та фільм не переслідує таких цілей. При цьому я не можу сказати, чого мені не вистачило. Він достатній, і це чудове відчуття.

Фільм: 9/10.
Ендрю: 10/10.

#гарфілдофон
#iseeUAflag

П'ятниця 13-е триває вже 1024-й день.

Схились перед прапором.

#iseeUAflag

"Крейвен-Мисливець" – собаче лайно.

Ще й використовує російський сеттінг і мову.

Фільм нащось виходить у нас з 19 грудня. Не йдіть на нього в кіно і ніколи не дивіться подібне дно.

P.S. Мем з другого "Венома" – ще однієї супергеройської помилки людства.

Harder than Hardy.