Доброго Дня , естети !👨🎨
Хочу щоб ви краще розбирались в Античності, тому пропоную прочитати цей допис, про те як бачили Красу давньогрецькі філософи! 🗿
🏛Антична Греція ,
дуже цікавий період з позиції розвитку естетики — елліни дуже полюбляли збиратись в когось на віллі, попиваючи вино міркувати про високе.
Звичайно, що це породжувало безліч дискусій про походження прекрасного, відповідно розділяло погляди тогочасних філософів з цього питання. Для того аби рухатись далі, пропоную розглянути три погляди на
Красу які були актуальними в той період. Пропоную вам ознайомитись з тим, що думали відомі грецькі філософи, такі як : Сократ, Платон і Піфагор, про Красу та її походження!
🗿
Сократ :
За свідченнями, Ксенофонта(учень Сократа) в його “Спогадах” про
Сократа (Memorabilia) , Сократ мав за мету, теоретично узагальнити практику творчості, виокремивши як мінімум три різні види естетичних категорій:
ідеальну Красу , яка описувала природу через сукупність її частин;
духовну Красу , яка виражала душу через погляд(як у випадку з скульптурами Праксителя, який прописував очі, для того аби зробити скульптури більш реальними, живими);
Красу корисну , тобто практичну, функціональну.
🗿
Платон:
Трохи складніше вже у Платона. Він заклав основи двох найбільш вагомих концепцій Краси, які будуть розроблені в наступні століття: Краса як
гармонія та пропорційність частин(яка йде витоками до Пітагора) і Краса як
сяйво , описана в Діалозі
Федр і яка буде мати значний вплив на ідеї
неоплатонізма .
Для
Платона Краса існує сама по собі, незалежно від фізичного носія, який випадково
став її виразом .
Таким чином, на думку Платона, краса не пов’язана з тим чи іншим чуттєвим об’єктом, вона є всюди. Краса не відповідає тому, що бачить око. Наприклад Сократ був зовнішньо
Потворним , проте сяяв внутрішньою
Красою .
На думку Платона, тіло — це темна печера, де закована душа. Чуттєве бачення має поступатись, баченню інтелектуальному, яке вимагає оволодіння
діалектичним мистецтвом , а тобто
філософією . Тільки таким чином можна бачити
“справжню красу” . А ось мистецтво, узагальнюючи, на думку Платона, є викревленним зображенням справжньої
Краси і тому, шкідливо для виховання молоді — отже, його краще виключити з шкільних програм та замінити, навчанню розуміння Краси в геометричних формах , заснованої на пропорціях і математичних концепціях світу.
🗿
Піфагор:
Піфагор ототожнював поняття
гармонія ,
досконалість ,
краса , а основою гармонії вважав деяку абстракцію — число. Космос був втіленням гармонії і краси. Серед видів мистецтва вищим носієм гармонії проголошувалася музика. При цьому підкреслювалася чуттєва природа цього мистецтва, зв’язок її зі слуховою здатністю людини. Відповідно, Піфагор та його послідовники вважали, що гармонію можна пізнати, тільки за допомогою музики. Щоб це краще робити, вони встановили такі музичні гармонії : октава 1:2, квінта 2:3, кварта 3:4.
Піфагорійці були глибоко переконанні, що світ досконалий та прекрасний, і пізнати його може тільки людина яка володіє досконалим слухом та математечними здібностями, тому кожен свій день вони присвячували вдосконаленню навичок грі на
кіфарі (давньогрецький музичний інструмент, схожий на арфу) та розв’язуванню математичних рівнянь.
Отже, знаючи декілька різних поглядів на природу Краси, ми можемо впевнено рухатись до Римської Античності🏛 !