😣Як працює сором. 5 кроків позбавлення від нав'язливого почуття
Сором — системне почуття. Його немає у базовому наборі емоцій, "вбудованому" в психіку. Це продукт соціальної взаємодії.
Як працює сором?
Сором — це страх бути неприйнятим в якусь умовну групу. Або бути виключеними з цієї групи.
Трохи прикладів. Соромно не позичити грошей другові — страшно "вилетіти" з групи "гарні_друзі". Соромно не запросити маму на відпочинок — лячно не потрапити у групу "гарний_син/дочка". Соромно попросити допомогти — не приймуть в групу "самостійні". Соромно не мати смартфон — виключать з групи "успішні" і т.д.
Звідки цей страх?
З дуже-дуже давньої пам'яті. Наша психіка зберігає інформацію про часи, коли бути вигнаним з племені значило смерть у буквальному сенсі. Стародавній світ був такий, що наодинці вижити було майже неможливо.
Мозок вибрав стратегію залишитися_у_ племені_будь-якою_ціною, та зберіг її для виживання. Й зберігає досі, тільки зараз замість реального племені — умовні групи.
Що ж робити, коли соромно?
Справлятися з собою перед обличчям сорому: соромитися і продовжувати робити. Не згортатися, не тікати, не захищатися — стояти в соромі й витримати сором. І тоді він відступає, а ви стаєте менш уразливі для сорому.
Як цього досягти? Тримайте алгоритм та тренуйтеся при кожній нагоді:
🔸Крок перший. Назвати свій сором. Запитати себе: "Через що мені соромно?". Знайти відповідь.
🔸Крок другий. Згадати, що сором — це страх бути неприйнятим або виключеним з якоїсь групи. Знайти цю умовну групу. Назвати.
🔸Крок третій. Відокремити реальність від уяви. Сказати собі: спрацювала автоматична реакція. В реальності мене ніхто нізвідки не виганяє. Це робота уяви й генетичної пам'яті. Я цінний_на сам_а по собі, без будь-яких умовних груп.
Прожити й відчути відокремленість реальності та уяви.
🔸Крок четвертий. Перемикнутися на реальність. Сказати собі: я усвідомлено вибираю перебувати в точці реальності, а не в точці уяви.
З точки реальності подивитися ще раз на сором як на інструмент регулювання вашої поведінки.
Сказати собі, що я думаю про сором, як про інструмент. Що думаю про себе перед обличчям сорому. Переконатися, що говорю з точки реальності, а не уяви.
🔸Крок п'ятий. Залишити за собою право жити своє життя, а не обслуговувати чужі. Сказати собі: за допомогою сорому мене зараз запрошують обслужити чуже життя. Я відчуваю сором, витримую це почуття і вибираю жити своє життя, а не обслуговувати чужу.
🍒Наостанок: зробіть щось хороше для себе. За вдалу працю важливо себе нагородити.
#психологія #відносини
Сором — системне почуття. Його немає у базовому наборі емоцій, "вбудованому" в психіку. Це продукт соціальної взаємодії.
Як працює сором?
Сором — це страх бути неприйнятим в якусь умовну групу. Або бути виключеними з цієї групи.
Трохи прикладів. Соромно не позичити грошей другові — страшно "вилетіти" з групи "гарні_друзі". Соромно не запросити маму на відпочинок — лячно не потрапити у групу "гарний_син/дочка". Соромно попросити допомогти — не приймуть в групу "самостійні". Соромно не мати смартфон — виключать з групи "успішні" і т.д.
Звідки цей страх?
З дуже-дуже давньої пам'яті. Наша психіка зберігає інформацію про часи, коли бути вигнаним з племені значило смерть у буквальному сенсі. Стародавній світ був такий, що наодинці вижити було майже неможливо.
Мозок вибрав стратегію залишитися_у_ племені_будь-якою_ціною, та зберіг її для виживання. Й зберігає досі, тільки зараз замість реального племені — умовні групи.
Що ж робити, коли соромно?
Справлятися з собою перед обличчям сорому: соромитися і продовжувати робити. Не згортатися, не тікати, не захищатися — стояти в соромі й витримати сором. І тоді він відступає, а ви стаєте менш уразливі для сорому.
Як цього досягти? Тримайте алгоритм та тренуйтеся при кожній нагоді:
🔸Крок перший. Назвати свій сором. Запитати себе: "Через що мені соромно?". Знайти відповідь.
🔸Крок другий. Згадати, що сором — це страх бути неприйнятим або виключеним з якоїсь групи. Знайти цю умовну групу. Назвати.
🔸Крок третій. Відокремити реальність від уяви. Сказати собі: спрацювала автоматична реакція. В реальності мене ніхто нізвідки не виганяє. Це робота уяви й генетичної пам'яті. Я цінний_на сам_а по собі, без будь-яких умовних груп.
Прожити й відчути відокремленість реальності та уяви.
🔸Крок четвертий. Перемикнутися на реальність. Сказати собі: я усвідомлено вибираю перебувати в точці реальності, а не в точці уяви.
З точки реальності подивитися ще раз на сором як на інструмент регулювання вашої поведінки.
Сказати собі, що я думаю про сором, як про інструмент. Що думаю про себе перед обличчям сорому. Переконатися, що говорю з точки реальності, а не уяви.
🔸Крок п'ятий. Залишити за собою право жити своє життя, а не обслуговувати чужі. Сказати собі: за допомогою сорому мене зараз запрошують обслужити чуже життя. Я відчуваю сором, витримую це почуття і вибираю жити своє життя, а не обслуговувати чужу.
🍒Наостанок: зробіть щось хороше для себе. За вдалу працю важливо себе нагородити.
#психологія #відносини