Можливо цей пост стане для когось поштовхом для змін :)
Ті, хто давно мене читає, добре розуміє моє ставлення до свого тіла, моєї мотивації працювати над собою і ніколи не здаватися.
Я пру через будь-які бетонні перепони, не можу дозволити собі зупинятися, але іноді буває ситуації, де доводиться робити вибір.
А вибір це найскладніше, особливо коли тобі його дуже не хочеться робити - але треба!
Приблизно 13 років тому, хто не знає цю історію розповідаю, я отримав неприємну травму попереку, після була грижа L5 S1 в 11 мм, лежачий стан майже пів року.
До речі, ця травма дала мені проблему з трьома хребцями в попереку, що призвело до дегенеративних змін дисків, коротше мені взагалі не можна осьового навантаження на хребетний стовп (НІЯКИХ).
Далі проблеми з колінами гоноартроз 2 ступеня (це проблема раніше футболу та баскетболу профі), лікування і так далі.
З того моменту мене завжди мучить біль у попереку та іноді коліна!
Ниюча, що тягне, простріли в сідниці, дико дратівлива ситуація, яка дуже сильно впливає на мою поведінку в житті.
Довго сидіти не можу, вправи з гострими кутами виконувати не можу, присяди, жимі ногами, важкі ваги, які я обожнюю, поступово стають для мене великою перепоною.
Я навіть стояти 15-20 хвилин на місці не можу, починає нити поперек, нахилитися не можу, доводиться робити гімнастику або сідати на стілець, нахилятися, щоб розслабити м'язи.
Це сильно дратує і думаю, ви чудово розумієте наскільки це дискомфортно.
Так ви можете сказати, так ти ж вчиш… все вірно, я вчу не робити помилок, які я колись наробив і тому пишу ці пости, щоб вас захистити і показати, що вибір завжди є, навіть якщо він складний.
Так ось, років 6 тому я почав замислюватися, як цього всього уникнути!
Я знайшов відмінного реабілітолога (це я так його називаю), не плутати з мануальником і масажистом, це людина, яка реанімує опорно-руховий апарат за допомогою розслаблення м'язів, прибирання МФЦ тригерів і так далі.
Я пройшов з ним 5 сеансів і мені стало КАПЕЦЬ ЯК ЛЕГКО!
АЛЕ Є ОДНЕ ВЕЛИКЕ НООООООО!
Я не тренувався на повну силу, а останній тиждень взагалі не відвідував спортзал, тому що він мені сказав: «Якщо хочеш витягти себе з цієї ситуації, треба прибрати силову/важку роботу»!
Для мене це як постріл у голову, я не можу без тренувань, я не можу виглядати інакше.
Та прибравши силові це відразу відбивається на тілі, ти не наповнений, жирок приходить, апатія настає через це, їжа стає не в радість, коротше починаю погіршуватися, навіть на алкашку потягнуло.
До речі алкоголь хочеться через скидання відповідальності, на кшталт алкоголь заспокоює, це спроба втекти від вибору, від негативу, тому що при сп'янінні ти почуваєшся «краще» (хоча це оманливо).
У той момент я задумався, як мені всидіти на двох стільцях, тренуватися та забрати болі (або хоча б мінімізувати, вирівняти ситуацію).
Тому я сів і вирішив повністю трансформувати свої дії, зробити той вибір, який треба було зробити давно, але мені дуже не хотілося.
Я написав дві колонки «ЩО Я МОЖУ» та «ЩО Я ХОЧУ».
З цих двох колонок я побачив, що мої «ХОЧУ» і «МОЖУ» не відповідає реальності, це як бігти марафон на одній нозі, створюючи ілюзію, що я ж типу намагаюся …
Тому я взяв із колонки «МОЖУ» і перетворив усі завдання на реальність, чого я можу домогтися роблячи тільки те, що не калечить мене, але з умовою розвитку.
Так, я чітко усвідомлював, що прогресувати в м'язах я більше не зможу, не зможу стати більше, не зможу зробити тіло, яке я хотів і мріяв, не зможу збільшити ноги, щоб вирівняти пропорції (після атрофії) мені доведеться прибрати важку силову роботу.
Це все дуже сильно демотивує і може вам здатися смішним, АЛЕ Я ЦЕ ВСЕ ЛЮБЛЮ, тому для мене воно було важливим.
Тому я зосередився на виборі «А ЩО МОЖУ»!
Мені довелося переробити весь підхід до тренувань, працювати з малими вагами вдаючись до різних інструментів на кшталт пампінгу, дропсети, трисети, негативної фази, тобто робота з малою вагою високоповторною (що я НЕНАВИДЖУ).
Я чітко розумів, що прогресу вже не буде і ставлю завдання утримати те, що є.
