Книжковий дворф

Повертаюсь на канал одразу з ноги.
Відгук на найдорогоцінніше.


📖 «Ґудзики та страждання»
✍🏻 Пенелопа Скай
Видавництво КСД

По сюжету ми маємо тих самих персонажів,які тепер вимахуються і намагаються жити звичайне життя ніби раніше нічого не було. Але не вийде.
.
Заключна частина,як на мене,найбільше насичена ваніллю і солодкими переживаннями.

Не без товкачів з почерками,звісно)

Та тут такий концентрат «цукру» в період того,як персонажі мусять визнати що почуття між ними таки сильніші за все пережите,що сутінки і 50вс просто прохолодні романи на фоні.
.
А скільки тут заклала авторка глибоких,простигосподи,думок і філософії. скільки алюзій то на релігійну, то на міфологічну тематику. Просто поверніть мені мій 2007,і я просто розгрібала б це на цитати в «статус» (олди,час підмести пісок під собою)
.
Градус місцями недолугих місцями надто дитячих сцен авторка втримала до кінця. Я не знаю скільки разів я просто закривала книгою лице,але під час читання трохи виспалась.

І я вам скажу,при всьому моєму скепсисі до цієї історії,і насмішок, закінчилась вона максимально логічно.
(Хоч я і мріяла що вкінці всі помруть)
.
Окремо хочу приділити увагу Перл. Ну Мата Харі,ну Диво-жінка ж! Та Чак Норіс не має такі яйця які авторка написала для Перл.

Ну Кроу,очевидно,вийшов у підсумку «добрим вовком», і як там модно говорити про такі сюжетні муви: «she changed him» (англійською,бо так звучить пафосно)
.
Дочитувала з ноткою радості і тугою прощання. Та пташки мені наспівали, що є ще три книги авторки в рамках цього ж всесвіту,про знайомих нам другорядних персонажів. Тож я вся палаю в очікуванні)
.
Читали,традиційно,в рамках клубу «Мілфи Аделіни», з Сашею і Дафою, чиї відгуки теж незабаром можна буде прочитати)

Людина прочитала за моєю рекомендацією «Історію ока» Батая😌

Upd: отам,де я пишу про «повторити»то не пропозиція,якшошо

Є у мене автоматично скуповуванні автори,чиї книги я хочу всі,що у нас видаються. І от Гейман один з них,при тому,що всі його книги я вже читала,та почала збирати його українською тоді,коли тиражі майже всіх книжок вже важко дістати.
Та ось повимахуюсь:мені лишилися лише «На щастя молоко» та «Американські боги» і буде все😭 ви не уявляєте яке щастя мені приносять такі моменти,і як вони тримають мою зозульку)

Порно «Україна - Словаччина»закінчили,переходимо до менш всратого порно 🥰

Давно не було #scrapbooking

Тож ось свіжий розворот😌

Ця книга заслужено входить тепер не тільки в топ прочитаного за останній час,а і за життя.

Неймовірно гарна мова автора. І перекладачі постарались.

Сама тематика піднята в книзі дуже болюча,на жаль зрозуміла і реальна.

Персонажі. Автор створив їх на стільки справжніми,на стільки «своїми», що їх душевні і фізичні страждання буквально відчуваються.

До прочитання бачила однойменний фільм, з геніальним Ніколсоном, та не думала що книга мене вразить ще більше.

Не знаю коли «розтане» слід який залишає ця історія в мені. Та,на правду,і не хочу щоб він розтанув.

Шо,які плани у кого на завтра?

Провели неділю з Запеклою Книгожеркою, Бабаєм і Як сказав Гаролд Блум.
Їли. Пили. Лапали книги. І багато сміялись.🥰

✅розвіртуалізувались з Книгожеркою
✅поговорили про все на світі ,
закутавшись в пледи
✅купила Психопас
✅приперлась додому читати Психопас і жерти мочі

А ще вранці я блювала від мігрені

📖 цикл «Червоний Арлекін»
✍🏻 Роберто Річчі

Хоч і маю вже окремі відгуки на перший і другий томи окремо, цей же допис буде про цикл в цілому. По-перше,бо я так відчуваю,по-друге так вийде краще уникнути спойлерів і закцентували саме на відчуттях.
.
Тож. Що ми маємо:

• світ Хромів. В ньому все твоє майбутнє залежить від кольору аури. Тут купа упереджень, стереотипів,всі носять маски і бояться «не таких» хромів - Арлекінів.
• Кольорові народи. Вічно живущі за принципами і правилами свого кольору. Відтак Чорні хороми-воїни. Чсвшні і сильні,вважають себе вищими за всіх. Їх закляті вороги-червоні хроми. Інтелектуали які навіть в середині розділені на три касти:благородні,солдати та недоторкані. Блакитні хроми-хитрі. Гарні торговці ,тому вважаються найбагатшими народом. Зелені-кочівники. Злегка релігійні фанатики. Вважають себе найщасливішим народом. Фіолетові- мандрівники помішана на красі. Будь-якій красі. Бомонд,плітки,все що має бути. Жовті і Помаранчеві- бі лайк Латвія і Литва. Дружать між собою і все роблять разом. Та є одна важлива деталь. Всі жовті хроми -жінки. Помаранчеві-чоловіки.
• Ашева. Молодий юнак який все життя вірив у всі правила і готувався стати хромом,доки його «рожеві окуляри» не зламалися. І він став іншим. Він став всім.

.
Про цей цикл говорять мало, і незаслужено мало.

Світ створений Річчі-прекрасний. Там багато деталей і піднята дуже зрозуміла нам проблематика: війна за територію і владу.

Світ, в якому бояться тих,хто не такий.

Світ,в якому слідування правилам приводить до повного контролю над людьми.

Світ ,де багатші,сильніші в хитріші панують над простим людом.

Світ ,де лише простий люд може зламати систему,
.
Ашева,головний герої, насправді дуже типовий для таких історій. Ми бачили і Катніс Евердін і інших прдібних. Та саме тут йому в поміч манія,яку створив автор. Саме його способи проходити через випробування і досягати мети.
.
Цейцикл все ж більш антиутопічний,ніж фентезійна,і певно тому мені він так сподобався. Тож щиро рекомендую поціновувачам жанру.

#прибуло
Треті томи улюблених історій від Мольфарів ✨

Муд книги «Темен» Лесі Яцути 📓

Розворот #bujo на червень 🪻

Зарад читаю «Родина у вогні» у виданні КСД.

Неочікувано сильна книга.

Брала з розрахунком на звичайну прохідну драму. А отримала болючу історію,яка дуже відгукується і доводить до сиріт по шкірі.. Особливо тема еміграції за примусом,яка на сьогоднішній день актуальна в наших реаліях.

Єдине що мене трохи збиває -незвичні імена. Але це абсолютно доречно тут,з огляду на геолокацію подій.

Іду продовжувати,і щиро рекомендую. Замовити можна тут

#поговоримо_g

💭на скільки вам потрібна русня,у будь-яких її проявах, в інфопросторі?

Вже певний час у мене диміла голова, але от вже дійшло до пожежі,що до того,як наші ж люди тягнуть нам русню.

Поясню що маю на увазі.

У багатьох нових книгах,написаних за останні два роки,фігурує русня/совок/рускій мір і т.і.. Так,в основному це негативні персонажі (але є і неоднозначні ! Від чого у мене взагалі мозок плавиться),та нашо вони нам?
Мене тригерить русня от В ЦІЛОМУ. Мені не хочеться згадок про них в книгах,на тб та всюди,господи.

Я розумію що пропаганда має працювати і у нас. Це невідʼємна складова. Але ,жований крот,чого не можна акцентувати на наших сильних сторонах, на відносинах з іншими народами,та хоч з інопланетянами?

Мені глибоковсе одно, як погано вони там живуть, бо у нас вистачає своїх проблем.
Ще більш глибоко мені все одно на те,як раніше вони на нас впливали. Бо ті,хто тверезо мислять,вже це зрозуміли давно і відхрестилися від всього того. Нащо наганяти ностальгію згадкою пісень Мєладзе чи іншої нечисті?До тих,хто не хоче приймати реальність всеодно не докричатися.

Не хочу русню ні в житті ні в інфопросторі, НІДЕ. У нас є про що писати і знімати.