Привіт)
Я прочитала роман "Сто років самотності", автор Ґабріель Ґарсія Маркес. А ще прочитала історію його створення. Спочатку про залаштунки, а потім про сюжет та мої враження.
У 1960-х Ґабріель Ґарсія Маркес працював журналістом та сценаристом. Однак, він почувався нереалізованим, бо історія яку Ґабо обмірковував понад 20 років, все ще не була перенесена на папір.
Чоловік бажав перетворити спогади свого дитинства про маленьке прибережне містечко Аракатака на захопливу книгу. У липні 1965 року, письменник разом з родиною поїхав у відпустку до Акапулько. Місцина немов повернула його в дитинство і саме тоді він зміг чітко сформулювати перше речення своєї майбутньої книги -
Відпустку довелося перервати. Повернувшись додому, автор зачинився в кабінеті, який називав "Мафіозною печерою" і безперестанку працював над книгою. Він звільнився з роботи. Спочатку фінансово допомагали друзі, потім сім'я почала продавати речі, а коли вже нічого не залишилося - довелося брати кредит. Їжу їм також продавали в кредит.
У серпні 1966 року Ґабріель Ґарсія Маркес нарешті закінчив роман. На той момент його борг складав 120 000 песо (10 000 доларів). Йому навіть не вистачило коштів, щоб надіслати рукопис до аргентинського видавництва Editorial Sudamericana. Він надіслав половину (і як виявилося переплутав і відправив 2-гу частину), а потім позичив ще грошей і відправив решту сторінок.
Книгу видали у 1967 році. Було продано близько 50 мільйонів примірників на майже чотирьох десятках мов. У 1982 році письменник отримав Нобелівську премію - "за романи і оповідання, в яких фантазія і реалізм, поєднуючись, віддзеркалюють життя і конфлікти цілого континенту".
У романі "Сто років самотності" мова йде про життя родини Буендіа в вигаданому містечку Макондо протягом 143 років. Місто заснував Хосе Аркадіо Буендіа, який разом зі своєю дружиною Урсулою шукає нове місце для життя. Вони мріють про краще майбутнє, але їхні надії поступово затьмарюються. Тут описуються і сімейні стосунки, і політичні події, а також підіймаються питання циклічності історії. Оповідь дуже щедро приправлена магічним реалізмом.
Мені було незвично і важко читати цю книгу. Тільки но я налаштовувалася на сюжетну лінію, втручалися міфи та вірування, які було складно осягнути і прийняти. А ще хаотичні любовні стосунки були якимись дикунськими.
Чи то настрій не той, чи книга не моя. Не знаю. А ще, мабуть, я очікувала іншого. Але, все одно рада, що прочитала. Бо тепер принаймні знаю, про що вона.
До речі, на Нетфлікс обіцяли серіал за книгою. Можна подивитися трейлер, атмосферний такий.
А ще я хочу показати різні обкладинки книги і звісно дізнатися вашу думку.
#відгук #сімейна_сага #магічний_реаліз #Ґабріель_Ґарсія_Маркес
Я прочитала роман "Сто років самотності", автор Ґабріель Ґарсія Маркес. А ще прочитала історію його створення. Спочатку про залаштунки, а потім про сюжет та мої враження.
У 1960-х Ґабріель Ґарсія Маркес працював журналістом та сценаристом. Однак, він почувався нереалізованим, бо історія яку Ґабо обмірковував понад 20 років, все ще не була перенесена на папір.
Чоловік бажав перетворити спогади свого дитинства про маленьке прибережне містечко Аракатака на захопливу книгу. У липні 1965 року, письменник разом з родиною поїхав у відпустку до Акапулько. Місцина немов повернула його в дитинство і саме тоді він зміг чітко сформулювати перше речення своєї майбутньої книги -
"Колись, через багато років, полковник Ауреліано Буендіа, стоячи біля стіни перед загоном, що мав розстріляти його, згадає той давній вечір, коли батько взяв його з собою подивитися на лід."
Відпустку довелося перервати. Повернувшись додому, автор зачинився в кабінеті, який називав "Мафіозною печерою" і безперестанку працював над книгою. Він звільнився з роботи. Спочатку фінансово допомагали друзі, потім сім'я почала продавати речі, а коли вже нічого не залишилося - довелося брати кредит. Їжу їм також продавали в кредит.
У серпні 1966 року Ґабріель Ґарсія Маркес нарешті закінчив роман. На той момент його борг складав 120 000 песо (10 000 доларів). Йому навіть не вистачило коштів, щоб надіслати рукопис до аргентинського видавництва Editorial Sudamericana. Він надіслав половину (і як виявилося переплутав і відправив 2-гу частину), а потім позичив ще грошей і відправив решту сторінок.
Книгу видали у 1967 році. Було продано близько 50 мільйонів примірників на майже чотирьох десятках мов. У 1982 році письменник отримав Нобелівську премію - "за романи і оповідання, в яких фантазія і реалізм, поєднуючись, віддзеркалюють життя і конфлікти цілого континенту".
У романі "Сто років самотності" мова йде про життя родини Буендіа в вигаданому містечку Макондо протягом 143 років. Місто заснував Хосе Аркадіо Буендіа, який разом зі своєю дружиною Урсулою шукає нове місце для життя. Вони мріють про краще майбутнє, але їхні надії поступово затьмарюються. Тут описуються і сімейні стосунки, і політичні події, а також підіймаються питання циклічності історії. Оповідь дуже щедро приправлена магічним реалізмом.
Мені було незвично і важко читати цю книгу. Тільки но я налаштовувалася на сюжетну лінію, втручалися міфи та вірування, які було складно осягнути і прийняти. А ще хаотичні любовні стосунки були якимись дикунськими.
Чи то настрій не той, чи книга не моя. Не знаю. А ще, мабуть, я очікувала іншого. Але, все одно рада, що прочитала. Бо тепер принаймні знаю, про що вона.
До речі, на Нетфлікс обіцяли серіал за книгою. Можна подивитися трейлер, атмосферний такий.
А ще я хочу показати різні обкладинки книги і звісно дізнатися вашу думку.
#відгук #сімейна_сага #магічний_реаліз #Ґабріель_Ґарсія_Маркес