​​У роки Голодомору 1932–1933 років цілі сім’ї та села зникали. Люди бачили, як помирають їхні близькі. У селах панувала страшна тиша, бо сил навіть говорити не залишалося. Дехто доходив до відчаю, зважуючись на найстрашніше — продаж найдорожчого за шматок хліба або канібалізм.

Цей жах був не стихійним лихом, а спланованим злочином тоталітарного режиму, який прагнув знищити українську націю, її ідентичність та прагнення до свободи. Мільйони загинули, але народ не зламали.

Сьогодні кремлівський режим продовжує коїти злочини проти людяності. Тоді їхньою зброєю був штучний голод, сьогодні — ракети, дрони, терор. Але мета залишається та сама — знищення української нації.

Ми пам’ятаємо. Жива пам’ять про ті страшні роки нагадує нам, за що ми боремося сьогодні. Ця пам’ять дає силу вистояти. Вона є символом цінності свободи, права на життя та обов’язку захищати свою землю.

Сьогодні Україна та світ вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.

О 16:00 ми запалимо свічку пам’яті. Свічка на вікні — це символ скорботи за загиблими, а також віри в перемогу і наше світле майбутнє.

Ми пам’ятаємо. Ми боремося. Ми переможемо.