десята муза


Гео и язык канала: Украина, Русский
Категория: Видео и фильмы


кімнатна сінефілія

Связанные каналы

Гео и язык канала
Украина, Русский
Категория
Видео и фильмы
Статистика
Фильтр публикаций


Репост из: 📼 KіnoФайли 📼
Там, це, не пропустить щорічний фестиваль французського кіно онлайн!!!

https://www.myfrenchfilmfestival.com/


Репост из: кіночернетки
Це не реклама чи взаємний піар, а просто захотілось поділитись телеграм-каналами про кіно, за якими я сам із задоволенням слідкую, а разом з тим зробити їм приємне. Можна вважати, що це така собі новорічна листівка від мене для них.🫰



кіно того варте — актуальні новини зі світу кіно українською. Просто та лаконічно. Мені такого не вистачало в українському телеграм-середовищі.

KinoФайли — телеграм-канал кінознавця Дениса Буданова. Це людина-архів, людина-список. Скоріш за все саме завдяки йому ви можете відмічати на letterboxd або imdb українські фільми. Він їх додає, а також формує списки. В нього є крутий список українських фільмів до 60 хвилин, які є безкоштовними для перегляду, з усіма посиланнями. Також, інколи на каналі можна знайти якісь інсайди або мало висвітлені новини з української кіноіндустрії.

kinotron — канал режисера та кінознавця Олексія Радинського. Насправді не знаю навіть, що й написати про цей канал. Просто цікаво слідкувати за цікавою людиною. Інколи Радинський може звернути увагу на щось, на що б ти ніколи й не кинув око.

food in cinema — назва говорить сама за себе. Просто безліч кадрів з їжею із фільмів. Не заходьте туди вночі, а також якщо у вас вдома немає нічого смачного.

марнотратство. — кіноавангард і тільки. Знов таки, мені не вистачало в українському кінопросторі фокусу на цій ніші. Крім того, кріейторка каналу робить субтитри до фільмів і викладає їх на ютуб. Наприклад, там є фільм Шанталь Акерман "Я, ти, він, вона" з українськими субтитрами (в а у). Також, там є субтитри до мультфільмів про Бетті Буп. Я в захваті від роботи цієї людини.

пара кадрів — канал з постами за формулою «декілька картинок + опис вражень від фільму». Фільми, яким приділено увагу, у більшості своїй обскурні та неочевидні. Тому дуже цікаво.

Дивне/химерне/фантастичне — блог кінознавця Станіслава Битюцького. Назва каналу влучно відображає його наповнення: усередині мова виключно про фільми жахів та біля того. Також, Битюцький є спів-автором однойменної серії показів української анімації від Довжено-Центру, за що вони отримали нагороду "За досягнення" на цьогорічній премії "Кіноколо". Насправді, Битюцький — це людина, якою я трошки захоплююсь. Сподіваюсь, він колись повернеться до розлогих текстів про кіно та кінокритику, дуже хотілось би.

зис іс синема — афігенський канал з українськими субтитрами до, зазвичай, нішових фільмів. Там можна знайти субтитри до фільму Йонаса Мекаса (я в захваті (знов) від цього факту), а також до Fire of Love, який я дуже хотів подивитись. Слідкуйте!

підбори фам фаталь — серед усіх кіно-aesthetic-каналів, цей, мабуть, подобається найбільше. Гарно та інколи пізнавально. Не так давно оригінальний канал забанили за контент 18+, після чого адміністраторці довелось створювати новий та набирати підписників з майже нуля. Треба підтримати!

імені майкла сери — меми, меми та ще раз меми. Cinema shitposting, інакше й не описати.



Ну й звісно я люблю читати cinemachat, доєднуйтесь 🤙


Бо потрібно більше контенту про кіно ❤️


Або я стаю бездушною з віком та пережитим досвідом, або мене розбалували фестивальним кіно і я зробилась снобкою, але я не вражена другим Аватаром від слова «зовсім». Порівнюючи з новаторством першої частини, мені постійно при перегляді хотілося крикнути «це ж було вже!»

Так, візуал красивий - сцени підводної флори та фауни причаровують, але як любителька комп’ютерних ігор, я кат-сцен набачилась багато, тому в якийсь момент світ Пандори змушує розчаровано очікувати, коли ж мені дадуть в руки джойстик.

Оскільки це не гра, і джойстик мені ніхто так і не дав, я маю в такому разі насолодитися історією та персонажами. І в цьому сенсі, Аватар-2 є типовим сиквелом, на жаль. Після перегляду не покидає відчуття, що цей сюжет запізнився років на вісім (гдє ти бил 8 лєт, джеймс?), коли теми екології та критики колоніалізму були ще не надто мейнстрімними, і могли дивувати масового глядача самі по собі, а мотивації героїв «я батько, і я захищаю сім’ю) не виглядати аж настільки клішованими. Від головного конфлікту у мене взагалі нуль емоцій: поправте мене, якщо помиляюся і щось пропустила - але головний злодій (точніше, його клон) поклав купу ресурсів (людських теж) просто для того, щоби вистежити і вбити Сема Ворінгтона? А як же мотиви людей колонізації Пандори? Це вже не так важливо?

Коротше, я щиро подивована кількістю захопливих рецензій, і справді вважаю це цілком прохідним попкорн-фільмом, який навряд заслужив такої кінокаси. Приємна картинка і дуже ніяка та розтягнута на сто годин історія.


Поки всі відходять від салатів та цукерок з-під ялинки, мені вдалося подивитися другий хороший фільм у 2022 році. «Нетфлікс» стрімить повнометражний дебют режисерка Меггі Джилленгол.
Меггі ріже мене без ножа своєю роботою, і я хочу, щоби вона продовжувала. Непроста історія про завжди непросте материнство, яке не завжди і не для кожної є даром, попри усі міфи про вроджені материнські інстинкти. Протягом усього хронометражу картини (2 години, якщо точніше) мене не полишав клубок в горлі та застиглі ридання. Гра Олівії Колман та Джессі Баклі неперевершена настільки, що моє серце вмить завмирає та згодом розривається на шматки, які перетворюються на метафоричні деталі у кожній сцені. Насправді я тішуся, що тепер можна нарешті чути справжні жіночі голоси, що говорять і показують інший, з-поза глянцю мамських інстаграмів, погляд на материнство: воно може бути нестримно задушливим, відтинаючи альтернативні шляхи розвитку особистості. Головна героїня настільки жива, її досвід справжній, що мені досі важко дихати.


Встигніть до 8 грудня на сайті
мого улюбленого "Довженко-центру" подивитися агітку 29го року «Хліб», з передмовою Нарімана Алієва та музикою Port Mone.

Моментами боляче дивитись, знаючи, як все було насправді з тими хлібозаготівлями, та що чекає селян за кілька років. https://dovzhenkocentre.org/


1fe0d619742b0e76b646d9fa41aa36e2.jpg
114.9Кб
"Пікнік біля навислої скелі" (1975) #posterporn


Коли подивилась 4-годинну класику тайванської нової хвилі, і тепер можу дивитися на всіх як на гамно


5-й Київський тиждень критики почався для мене зі знайомства з роботами французької режисерки Селін Сьямма. Petite Maman – дуже проста, однак надзвичайно тонка емоційна історія. Зустріч 8-річної дівчинки зі своєю маленькою матір’ю відриває від реальності та відкриває багатошаровий всесвіт терапевтичних сенсів. Це кіно вийшло справді психотерапевтичним, де кожна дівчинка_дівчина_жінка безперечно отримає досвід розкриття власних неспокоїв, які, можливо, були притлумлені звичним буденним цинізмом. Ця історія про зв'язок поколінь, оскільки ми бачимо коло взаємовідносин доньки, матері та її матері (бабусі), про те, як часто ми говоримо «до побачення» і як ми це говоримо – що для нас було би прощанням, якби ми знали, коли саме воно відбувається востаннє. Як пам’ятаємо дитинство та як розповідаємо про нього дітям – так, 8-річна Неллі дотепно і водночас справедливо говорить батькові, що дорослі не розповідають про своє дитинство щось справжнє, натомість оповідають завжди якісь історії, але ніколи не страхи, наприклад. Як відчуваємо відстань та як з дорослішанням змінюється наша темпоральність – адже відчуття часу в дитинстві зовсім інше.
«Маленька мама» вийшла саме тим зачудовано комфортним кіно, який накриває тебе твоїм старим найтеплішим пледом та дозволяє будь-яку емоційність, не звинувативши у зайвій сльозливості.
Подивіться цю історію. Наступний показ – 23 жовтня о 10:00.


«I’m thinking of ending things» - депресивна подорож-сон, де герої(ня) споглядає за життям, яке проноситься повз неї. Мені був відчутний вайб героїні Сильвіі Плат у «Під скляним ковпаком», який ще сильніше підкріплювалася озвученням її думок. Картина ідеальна під меланхолійний настрій у снігову погоду.


Please no


Закріпила післясмак від майже тижневого спостереження за американськими виборами переглядом стрічки Джордана Піла «Ми» (“Us”). Будучи ще тою pop-culture снобярою, я завжди високо ціную метафоричні фільми, рясно всіяні пасхалками та різного роду символами. Цей горор 2019 року знятий таким самим попкультурним задротом, який деколи напівжартома вплітає у напружений, місцями доволі некомфортний сюжет, посилання на ті чи інші культурні або соціальні образи. «Ми» - це не стільки горор про двійників, що полюють за сім’єю на відпочинку, скільки писаний широкими мазками соціальний коментар про США, яку розриває суспільна поляризація. На запитання переляканого члена сім’ї, в дім якого вдерлися напівзомбуваті дублі з ножицями в руках, хто ж вони, в біса такі, ми чуємо відповідь: «ми - американці». Відтак, назва US тепер може читатися як абревіатура, правда? Двійників було створено безліч, кожен ножицями прагне розірвати нитки, якими їх поєднано з оригіналом. Щоправда,твіст наприкінці дещо рве і логіку сюжету, тому 7/10.


Оскільки Христос вже остаточно воскрес, час воскреснути моєму каналу. Ще й врешті в україномовному форматі та у розпал улюбленого Docudays. Йому й присвячую (не)перший пост, з референсом до стрічки «У пошуках Єви».


Репост из: Kinkybambuk
Главные фильмы 2019 года по мнению Американского киноинститута (AFI)

1917
Прощание / THE FAREWELL
Ирландец / THE IRISHMAN
Кролик Джоджо / JOJO RABBIT
Джокер / JOKER
Достать ножи / KNIVES OUT
Маленькие женщины / LITTLE WOMEN
Брачная история / MARRIAGE STORY
Однажды в Голливуде / ONCE UPON A TIME IN… HOLLYWOOD
Ричард Джуэлл / RICHARD JEWELL


Репост из: Cinemagraphie


Репост из: Cinemagraphie


Репост из: Cinemagraphie


Репост из: Cinemagraphie


Репост из: Cinemagraphie


Репост из: Cinemagraphie

Показано 20 последних публикаций.

17

подписчиков
Статистика канала