🪩 Незвичне у звичному 🪩
Минулого тижня відбувся Young Chefs, куди мене запросили у секцію фуд-лабораторії поговорити про незвичний погляд на звичні нам продукти.
Досвід дещо смішний, адже я ніяк не очікувала, що буду махати руками перед аудиторією, яка буквально сиділа за партами. Проте дуже задоволена і реакцією слухачів, і запитаннями, і тим, що такі формати починають поступово оформлюватись.
Хочу сьогодні показати вам один приклад інакшого погляду на продукт, який у нас сприймається майже виключно як інгредієнт для народної медицини. Ми постійно бачимо його, коли гуляємо у парку, лісі або буваємо у селах. Мова про горобину 🌳. Поділіться в коментарях, якщо бачили або пробували як у нас застосовують горобину у їжу, бо я не змогла пригадати.
Між іншим, якщо спробувати дізнатися як інші культури сприймають цю рослину, то побачимо геть інший погляд.
Наведу декілька прикладів:
🌿 Сироп, який пропонують використовувати для випічки хліба, лікерів, газованої води, сиру, в'яленого м'яса, заправок, салатів, м'яса та дичини, а також у маринадах, соусах і глазурі. Він також добре поєднується з морозивом, млинцями, десертами і особливо молочними продуктами.
🌿 Можна приготувати желе з горобини, яке ідеально пасує до дичини, гуся або качки. Або купити, адже його продають ось тут, наприклад («Неповторний сухий та димний смак осінньої ягоди. Традиційне поєднання з олениною та сезонною дичиною»), або тут («вони є чудовим гарніром до жирного м’яса, хай то свинина чи дичина»), або тут («класичний додаток до дичини. М’який тонкий смак чудово пасує для використання в бутербродах»).
🌿 Або спробувати приготувати ось такий бренді з горобини чи шнапс.
🌿 Ще можна перетворити ягоди горобини на оцет. «Використовуйте у стравах з тушкованою дичиною та яловичиною, фруктових компоте та додавайте у смажені коренеплоди.»
Горобину додають у компоти, пюре, мюслі, випічку. Варто інколи звертати увагу на широко поширені у нас рослини та ставити собі питання «а що із цим можна зробити?», чого ми не робили до цього.
Ось таке світосприйняття у мене і воно впливає на багато що. В тому числі на те, як я пишу про українські продукти та їх застосування у серії гастрономічних записників «Сезони української кухні». До речі, вже завтра, нарешті починається відправка ваших передзамовлень «Осені»🍂 ! Тож не проґавте можливість придбати свій примірник на сайті їzhakultura, де цього разу записники представлені у двох форматах 😉
PS: поки передивлялася ідеї з горобиною, натрапила на абсолютно прекрасну пораду італійців шведам як убезпечити від птахів врожай ягід на гілках:
«Зі збором ягід горобини мені порадили дочекатися перших заморозків — тоді ягідки стають менш терпкими й гіркими. Однак це пов’язано з певним ризиком: птахи. У 1966 році письменник та художник Гуннар Брусевіц поскаржився в гумористичному есе в Svenska Dagbladet на те, що птахи спустошують ягоди на деревах у його дворі. Турботливий читач написав йому аж з Італії, щоб дати пораду щодо найкращого захисту. Яка була пропозиція читача? Розвішувати на деревах солоні оселедці! Брусевіц, однак швидше за все змирився з долею, бо обрав оселедці їсти …»
Минулого тижня відбувся Young Chefs, куди мене запросили у секцію фуд-лабораторії поговорити про незвичний погляд на звичні нам продукти.
Досвід дещо смішний, адже я ніяк не очікувала, що буду махати руками перед аудиторією, яка буквально сиділа за партами. Проте дуже задоволена і реакцією слухачів, і запитаннями, і тим, що такі формати починають поступово оформлюватись.
Хочу сьогодні показати вам один приклад інакшого погляду на продукт, який у нас сприймається майже виключно як інгредієнт для народної медицини. Ми постійно бачимо його, коли гуляємо у парку, лісі або буваємо у селах. Мова про горобину 🌳. Поділіться в коментарях, якщо бачили або пробували як у нас застосовують горобину у їжу, бо я не змогла пригадати.
Між іншим, якщо спробувати дізнатися як інші культури сприймають цю рослину, то побачимо геть інший погляд.
Наведу декілька прикладів:
🌿 Сироп, який пропонують використовувати для випічки хліба, лікерів, газованої води, сиру, в'яленого м'яса, заправок, салатів, м'яса та дичини, а також у маринадах, соусах і глазурі. Він також добре поєднується з морозивом, млинцями, десертами і особливо молочними продуктами.
🌿 Можна приготувати желе з горобини, яке ідеально пасує до дичини, гуся або качки. Або купити, адже його продають ось тут, наприклад («Неповторний сухий та димний смак осінньої ягоди. Традиційне поєднання з олениною та сезонною дичиною»), або тут («вони є чудовим гарніром до жирного м’яса, хай то свинина чи дичина»), або тут («класичний додаток до дичини. М’який тонкий смак чудово пасує для використання в бутербродах»).
🌿 Або спробувати приготувати ось такий бренді з горобини чи шнапс.
🌿 Ще можна перетворити ягоди горобини на оцет. «Використовуйте у стравах з тушкованою дичиною та яловичиною, фруктових компоте та додавайте у смажені коренеплоди.»
Горобину додають у компоти, пюре, мюслі, випічку. Варто інколи звертати увагу на широко поширені у нас рослини та ставити собі питання «а що із цим можна зробити?», чого ми не робили до цього.
Ось таке світосприйняття у мене і воно впливає на багато що. В тому числі на те, як я пишу про українські продукти та їх застосування у серії гастрономічних записників «Сезони української кухні». До речі, вже завтра, нарешті починається відправка ваших передзамовлень «Осені»🍂 ! Тож не проґавте можливість придбати свій примірник на сайті їzhakultura, де цього разу записники представлені у двох форматах 😉
PS: поки передивлялася ідеї з горобиною, натрапила на абсолютно прекрасну пораду італійців шведам як убезпечити від птахів врожай ягід на гілках:
«Зі збором ягід горобини мені порадили дочекатися перших заморозків — тоді ягідки стають менш терпкими й гіркими. Однак це пов’язано з певним ризиком: птахи. У 1966 році письменник та художник Гуннар Брусевіц поскаржився в гумористичному есе в Svenska Dagbladet на те, що птахи спустошують ягоди на деревах у його дворі. Турботливий читач написав йому аж з Італії, щоб дати пораду щодо найкращого захисту. Яка була пропозиція читача? Розвішувати на деревах солоні оселедці! Брусевіц, однак швидше за все змирився з долею, бо обрав оселедці їсти …»