ПАСКАЛЬ ЛАСАЛЬ(представник французьких нових правих): НЕПОПРАВНА ВТРАТА ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО ТА ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКОГО РУХУ
Я був засмучений, дізнавшись учора про загибель у бою мого молодого друга та товариша Сергія Заїковського на прізвисько «Деймос».
Загинув у віці 28 років у селі Лук'янівка, на північ від Києва, від російського снаряда разом зі своїм напарником, коли вони збиралися вступити у бій як передова протитанкова група проти нового ворожого танка. Родом із Харкова, він швидко здався мені одним із найнепересічніших молодих інтелектуалів, яких я міг зустріти в Україні, у лавах цих молодих радикальних правих, цього багатообіцяльного авангарду.
З ненаситною й завжди невгамовною цікавістю, дослідник, який вивчав кілька мов (англійська, французька, італійська, румунська), вивчав санскрит, давньогрецьку та японську, щоби перекласти кількох авторів, таких як Домінік Веннер, Ален де Бенуа, Ґійом Фай, Жорж Дюме́зіль, Мірча Еліаде чи Корнеліу З. Кодряну. Він був одним зі стовпів видань «Пломінь» та «Nuovi Arditi».
Він був лектором та вчителем у метаполітичному клубі «Пломінь», який довгий час базувався в Козацькому домі в Києві, захоплювався індоєвропейськими дослідженнями (він переклав «Мітру-Варуну» Дюме́зіля), а також історією та ідеями нової правиці (я пам'ятаю, з якою радістю він отримував номери «Europe Action», «Eléments» або роботи Алена де Бенуа, які я привіз йому з Франції, люб'язно надані покійним П'єром-Гійомом де Ру).
Він також вивчав роботи Джорджо Локкі після конференції, котру я йому присвятив, й нещодавно з великим інтересом прочитав перший номер журналу «Sparta». Я планував взяти в нього довге інтерв'ю, але Норни цього не забажали.
Незадовго до початку російського наступу йому вдалося опублікувати перший номер доктринального журналу «Авангард», названого на честь групи бойовиків-неонаціоналістів, до якої він приєднався й ідеологом котрої був.
Саме посеред цього він виконав своє призначення, відповідно до дорогого йому шляху воїна, аж до того, що приніс найвищу жертву за Україну та певну ідею Європи, нашої Європи. Він помер поетом та воїном, він помер Українцем.
Нехай насіння, яке він посіяв, проросте на священному ґрунті Вітчизни...
Вічна пам’ять герою!