я ніколи цього не дізнаюсь,
та, можливо, це все-таки правда –
те, що вмирати не боляче,
те, що вмирати не страшно;
що до цього можна бути готовим.
що ти здатна свідомо, за власним бажанням,
робити кроки назустріч бурі,
пригортати холодне тіло
й не відчувати напруги,
не відчувати відрази, сумнівів
чи хоча би
смутку.
⠀
ти ніколи цього не дізнаєшся:
як це –
розуміти, що все це моя провина.
що я, звісно, могла би тебе спинити,
що я мала б тебе спинити,
та не стала.
і тепер до кінця існування –
твого чи мого? не знаю, –
лунатиме у моїх піснях
і розкаяння, і зізнання.
намагання повірити в те,
що, можливо, це все-таки правда –
що тонути не боляче і не страшно,
якщо в глибині
хтось
на тебе
чекає.
та, можливо, це все-таки правда –
те, що вмирати не боляче,
те, що вмирати не страшно;
що до цього можна бути готовим.
що ти здатна свідомо, за власним бажанням,
робити кроки назустріч бурі,
пригортати холодне тіло
й не відчувати напруги,
не відчувати відрази, сумнівів
чи хоча би
смутку.
⠀
ти ніколи цього не дізнаєшся:
як це –
розуміти, що все це моя провина.
що я, звісно, могла би тебе спинити,
що я мала б тебе спинити,
та не стала.
і тепер до кінця існування –
твого чи мого? не знаю, –
лунатиме у моїх піснях
і розкаяння, і зізнання.
намагання повірити в те,
що, можливо, це все-таки правда –
що тонути не боляче і не страшно,
якщо в глибині
хтось
на тебе
чекає.