dolliтературне

Нарешті здобула 🥹

Минулого року наважилася почати цей масштабний цикл. Першу частину читала десь пів року й коли нарешті завершила, то другої вже просто ніде не було, навіть на барахолках.

Мій план — знову читати по розділу зранку. Але спочатку дочитаю величезну «Книгу для дітей» 😁

У спільноті The Ukrainians цього місяця буде обговорення фільму «Я працюю на цвинтарі». Я зареєструвалася, але перед тим, звісно ж, вирішила почитати. Тим паче, книга вже пів року стоїть на поличці.

Це супер короткі історії про роботу працівника ритуальних послуг. Дуже цікаво, як цю мозаїку з різноманітних історій могли поєднати у фільмі. Але скоро дізнаюся 👀

🌸 Для тих, хто дочитав до кінця, — промокод на 20% знижки на каву 25CoffeeRoasters. Вводьте dolli й насолоджуйтеся) Я після появи крапельної кавоварки не можу натішитися цією кавою.

Нарешті підібʼю підсумки прочитаного в жовтні 🍁

➡️ Lynn Painter "Stawiam na nas" 4/5⭐️ — перша прочитана книга польською, моє особисте досягнення! Проста романтична історія про старшокласників з тропом "від ворогів до закоханих".

➡️ Софія Андрухович "Катананхе" 4/5⭐️ — мій відгук можна почитати ТУТ.

➡️ Джейн Остін "Емма" 3,5/5⭐️ — мої очікування зіграли злий жарт, тож ця історія видалася нуднішою, ніж "Гордість і упередження", яку я обожннюю й хочу в такому ж гарному виданні.

➡️ Террі Пратчетт "Піраміди" 4/5⭐️ — перша прочитана мною позациклова книга в Дискосвіті. І, як завжди, це любов!

➡️ Ґеоргі Ґосподінов "Часосховище"4/5⭐️ — чудова книга для обговорень і клубів, адже посперечатися є про що. Автор чудово описує ностальгію за минулим і прагнення повернутися в той час.

➡️ Мін Джін Лі "Пачінко"4,5/5⭐️ — ця книга змусила мене пригадати, як я люблю сімейні саги. Чотири покоління, майже століття життя корейців у Японії. Дуже цікаво було додатково гуглити про вимушених емігрантів з Кореї до країни, яка фактично окупувала їхню територію.

➡️ Курт Воннеґут "Синя Борода" 4/5⭐️ — мій відгук можна почитати ТУТ.

➡️ Олексій Жупанський "Осіннє заціпеніння (Стрічання мертвих)" 3/5⭐️ — химерна історія, яка поєднує сучасність з віруваннями у світ духів. Це було неочікувано прочитати, що опалювальний сезон повʼязаний з вічним вогнем. Але зачепило не сильно.

Поділіться, яка книга стала для вас найкращою у жовтні 🥺. Може й мені це треба.

🌟 Марічка Крижанівська "Тіні"

Мене обманули! Анотація з перших рядків обіцяє справжній гуцульський детективний роман, а детективом тут і не пахне.

➡️ Фан фект. На сайті ВСЛ в описі змінили "детективний" на "пригодницький". Можливо, бо в купі відгуків люди невдоволені, що тут немає детективу 😅

У цій книзі виявилося для мене дві переваги:
📎 Її дуже атмосферно читати в горах, куди я її з собою й брала. Відчувається, що авторка дуже любить Карпати, гуцульські традиції й фільм "Тіні забутих предків".
📎 Розділи про зйомки "Тіней забутих предків" топ!

Загалом у книзі 3 часові лінії: 1 - прадавні часи, куди авторка вплела світ духів із гуцульський вірувань: Арідника, Чугайстра, Бісицю, а також мольфарів, баїльників тощо; 2- 60-ті роки ХХ ст., коли відбуваються зйомки "Тіней забутих предків"; 3 - сучасність.

І от у наш час журналістка зі Львова їде в Криворівню знімати сюжет про "Тіні забутих предків" і стикається з дуже дивними явищами — як мінімум, з юнаком, якого ніхто, крім її команди, не бачив, і з мольфаром, який наче вже помер пару років тому. Коротше, я очікувала детектив, а отримала "Містичні історії"))

Мені була цікава часова лінія про зйомки, про Параджанова і його стосунки зі знімальною командою та місцевими. Про давні часи теж часом було прикольно. Сучасна лінія взагалі повз — героям і їхній закоханості не віриш, вагітність і майбутня дитина спокутують давню провину, ага, ну саме для цього й народжують дітей. А опис, як дівчина "іде в наступ на чоловіка, вихиляє перед ним своїми принадами", а потім нам кажуть, що в неї "срачина ідеальних розмірів" (дослівно) — ну це зовсім не моє.

Плюс — у післямові авторка розповідає, які реальні факти про зйомки "Тіней..." використала в книзі.

💜 Магія книги, бо я просто люблю такі моменти. ЦЬого місяця будемо обговорювати "Тіні забутих предків" Коцюбинського на клубі The Ukrainians, а перед цим буду дивитися екранізацію, тому прикольно, що так збіглася тематика. А ще саме в день, коли я прочитала в книзі Марічки про те, що Верховина раніше називалася Жабʼє, мої колеги ввечері теж розказали цей факт, бо хотіли назвати так місто під час гри в "Мафію". Та й таке.

Стосунки, яких я боюся 🫣

— Чому ти мені про себе не розказуєш?
— Та ти нічого не зрозумієш!!!

Ок, ок, нашо вам тоді стосунки…

💭 Марічка Крижанівська «Тіні»

Поїздка скінчилася, жодну книгу не завершила, але всі потроху почитала 😁

Поки зосереджуся на «Тінях» Марічки Крижанівської. Дуже подобаються вставки про період зйомок «Тіней забутих предків» — тут і вибір Параджановим локацій, і його конфлікти з оператором Іллєнком, і кумедні історії зі зйомок. Дуже хочеться потім почитати, скільки з цього авторка взяла зі справжніх спогадів, а що вигадала 👀

«Тіні» Марічки Крижанівської завʼязані на історії з «Тіней забутих предків». І це дуже колоритно читати саме в горах 🌄

Покажу вам красу й попрошу про донат ☺️

Моя колега відкрила збір для свого брата. Зараз дуже потрібні зарядна станція й бінокль.

🌞Відкрила допоміжну банку й закликаю донатити будь-які суми.

Минулого разу ви дуже підтримали мою допоміжну банку для іншої колеги, тож дуже вірю, що зберемо 🥺

Повний кайф 😍

Наступні дні матиму можливість трохи читати з такими видами 😍😍😍

Збираюся в чіл-відрядження до кінця тижня в Карпати (відрядження, бо по роботі, а чіл, бо буде й можливість відпочити). Поки зупинилася на трьох книгах з собою 😁

▶️ Марічка Крижанівська «Тіні», бо це гуцульський детектив, а я люблю підбирати тематичні книги в поїздки.
▶️ Григорій Квітка-Основʼяненко «Конотопська відьма», бо давно час дочитати цю збірку.
▶️ А. С. Баєтт «Книга для дітей», бо раптом я упорюся й дочитаю перші дві 👀

P.S. Знайшли котячий хвостик в кутку?

До речі, яка обкладинка вам більше подобається? 🥺

▶️ Нарешті зняла відео про прочитане у вересні

Розповідаю про книги за рейтингом від найгіршої до найкращої для мене.

Приємного перегляду 🩷

людське існування можна підсумувати одним-єдиним словом, і це слово — збентеження.

🌟 Курт Воннеґут "Синя Борода"

Трохи взяла час подумати про книгу, перш ніж про неї розказувати)

Спойлер — мої власні очікування трохи попсували мені враження, бо я собі вирішила, що книга буде більш незвична, тим паче за назвою з натяком на зловіщого героя казки. А книга більш реалістична.

➡️ Маємо автобіографію Рабо Карабекяна — ексхудожника, ексвійськового, ексбатька та й усього екс. На схилі років він лишився дуже самотнім — перша дружина його покинула, сини з ним не говорять, друга дружина померла, друзі померли раніше. Він доволі багатий, тож живе в маєтку на березі океану, а з ним лише кухарка та її донька. І час від часу заходить бідний письменник, який харчується за його рахунок.

І от на його приватний пляж заходить жінка, яка починає ставити дивні питання, переїжджає до нього жити й спонукає написати автобіографію. І згадати нарешті, як він жив, як досягав успіху, як втрачав близьких.

Історія нагадує мозаїку спогадів. Наче дід трохи випив і розказує тобі про власну молодість, часом перескакуючи з одного на інше. І це прям захоплює.

▶️ Тут буде й історі про геноцид вірменів у Туреччині, І Велика Депресія в США, і друга світова, і війна у Вʼєтнамі та купа інших світових трагедій. І найголовніше — як люди в цьому виживали, на які компроміси з совістю йшли, як ламалися або продовжували боротися.

Великий Джон — поранений ветеран війни, як ми з Полом Шлезінґером, але він молодший за нас і його війна була зовсім інша. Його війна — це війна в Кореї.
А його єдиний син — "Маленький Джон" — підірвався на міні, воюючи у Вʼєтнамі.
Кожному — по війні.

Історія прекрасна, оформлення прекрасне (як і завжди у Вавилонської Бібліотеки). Треба мені всі книги цього автора дуже!

Вони народжувалися, заселялися, одружувалися, розлучалися, дружили, сварилися, викидалися з балконів, пускали собі кров, вішалися, закохувалися, обмінювали квартири, переїздили, хворіли, вмирали, вирушали на фронт чи в тюрму, щоб потім, через багато років, інколи повертатися і не заставати тут, у цих будинках, нічого, що нагадувало про колишнє їхнє життя, оскільки всі інші теж пішли на свої фронти і потрапили у свої тюрми, але так і не змогли віднайти дорогу назад, до витоків свого нелегкого й загалом абсурдного життя, а отже, тут уже давно мешкали інші, в яких були свої, геть інакші, тюрми і фронти, і які вже не пускали собі кров і не викидалися з балконів, бо за час, що минув, у ці будинки вже встигли провести центральне опалення і газопостачання, і всі тепер знали, що ці питання легше вирішувати за допомогою газу — без всіх оцих ретроградних драматичних ефектів.

💭 Олексій Жупанський «Осіннє заціпеніння (Стрічання мертвих)»

Починаю день з новою історією. (Воннеґута вчора дочитала, трохи пізніше розкажу).

Вирішила взяти цю супер коротку книгу — усього 136 сторінок. Я її ще минулоріч купила, щоб читати восени, так що план виконую.

Почнемо одразу з ранкових читань 📖

Перед поїздкою у Львів не встигла дочитати 50 сторінок «Синьої Бороди», тож цим зараз і займуся.

Узагалі я раніше у Воннеґута читала лише «Сирени Титана» (дуже короткий відгук 👀тут👀) і тому очікувала чогось дуже дивного (ну бо чого ще очікувати після хроносинкластичної інфундибули…) Але ця історія виявилася доволі реалістичною. Тож уже після фіналу буду вирішувати, як мені, бо я сама собі придумала якісь очікування, які не виправдалися 🤷🏼‍♀️