Репост из: Лабораторна миша
Я неодноразово наголошував, що серйозною проблемою нашої країни є імітація.
Хтось каже про карго-культ, але саме слово "імітація" прекрасно вписується в словосполучення - імітація науки, імітація освіти, імітація кандидата в президенти, імітація правоохоронної діяльності, імітація судової реформи тощо.
Імітація науки мене цікавить найбільше і нижченаведена стаття є короткою, але вичерпною з цього питання.
https://dt.ua/SCIENCE/kuri-ne-vinni-308411_.html
- Чому ці "козли" заважають нормальним людям жити? - може обуритися дехто з читачів. - Чому вони чіпляються до плагіату чи псевдонауки, лептонівни чи квантової культурології, підроблених дослідів чи вкрадених результатів? Всі ж так роблять, краще розберіться спочатку з корупцією у владі!
По-перше, не всі так роблять і в цьому є основна проблема. Поки справжні науковці зайняті у своїх лабораторіях експериментами та публікаціями в найпрестижніших наукових журналах світу, місцеві псевдонауковці активні в громадському житті та медіа, обіймають посади завідувачів кафедр, деканів, ректорів, депутатів, голів фракцій.
Суспільство слухає їх, дивиться на їхні пики та дії, вчитується, що всі вони доктори або кандидати наук, та вважає, що наука в Україні такою і є.
По-друге, на даний момент існує кілька причин, чому нормальні вчені з такою нетерпимістю ставляться до імітаторів науки:
- Наука, насправді, є однією з найбільш євро- та світоінтегрованих сфер в Україні.
Саме наука, а не її імітація.
Для справжніх вчених важить, що про них думають на умовному Заході, бо це доступ до міжнародних колаборацій і фінансування.
Колаборації і фінансування - не є самоціллю. Вони є інструментом для пізнання цього світу. І для імітації ці інструменти суворі іноземні рефері не надають.
Тому практично вся "підроблена" наука в Україні - виключно місцева, що не публікується у визнаних світом журналах і існує суто для внутрішнього бюрократичного споживання і присвоєння наукових ступенів.
- Брак коштів. Їх відверто мало. І однакові посадові оклади згідно кретинської тарифної сітки для винахідників Лептонного Бога та вченого, на яого посилаються нобелівські лауреати - це ганьба.
- Брак людей.
Молоді люди, що потрапляють в імітаційно-наукові структури педагогічних досліджень (наприклад. Я просто дуже люблю українську педагогіку) вчаться у своїх керівників передряпувати тексти та вигадувати маячню.
І вони на все життя матимуть у своїх головах саме таке уявлення про науку.
Вони не розуміють різницю між статтею у журналі Science та Вісником драгопедівського молебного університету.
Вони не бачили місяців, проведених за мікроскопом чи стосів списаних математичними формулами паперів, а бачили перекладання російських статей українською мовою, оформлення титулки та захист з фуршетом.
Та сама молодь, хай не вся, могла потрапити до правильних спільнот і зробити хоч невеликий, але достовірний внесок у світове надбання.
Посунути межі людського розуміння про Всесвіт на сантиметр далі.
Тобто, імітація страшна тим, що ми просто даремно витрачаємо час і ресурси.
Ні першого, ні другого ми не маємо.
Все, читайте статтю.
Дивуйтеся.
Волайте.
Ми те все подолаємо.
Якщо, звісно, кожен з нас не імітуватиме боротьбу з цим ганьбиськом.
Хтось каже про карго-культ, але саме слово "імітація" прекрасно вписується в словосполучення - імітація науки, імітація освіти, імітація кандидата в президенти, імітація правоохоронної діяльності, імітація судової реформи тощо.
Імітація науки мене цікавить найбільше і нижченаведена стаття є короткою, але вичерпною з цього питання.
https://dt.ua/SCIENCE/kuri-ne-vinni-308411_.html
- Чому ці "козли" заважають нормальним людям жити? - може обуритися дехто з читачів. - Чому вони чіпляються до плагіату чи псевдонауки, лептонівни чи квантової культурології, підроблених дослідів чи вкрадених результатів? Всі ж так роблять, краще розберіться спочатку з корупцією у владі!
По-перше, не всі так роблять і в цьому є основна проблема. Поки справжні науковці зайняті у своїх лабораторіях експериментами та публікаціями в найпрестижніших наукових журналах світу, місцеві псевдонауковці активні в громадському житті та медіа, обіймають посади завідувачів кафедр, деканів, ректорів, депутатів, голів фракцій.
Суспільство слухає їх, дивиться на їхні пики та дії, вчитується, що всі вони доктори або кандидати наук, та вважає, що наука в Україні такою і є.
По-друге, на даний момент існує кілька причин, чому нормальні вчені з такою нетерпимістю ставляться до імітаторів науки:
- Наука, насправді, є однією з найбільш євро- та світоінтегрованих сфер в Україні.
Саме наука, а не її імітація.
Для справжніх вчених важить, що про них думають на умовному Заході, бо це доступ до міжнародних колаборацій і фінансування.
Колаборації і фінансування - не є самоціллю. Вони є інструментом для пізнання цього світу. І для імітації ці інструменти суворі іноземні рефері не надають.
Тому практично вся "підроблена" наука в Україні - виключно місцева, що не публікується у визнаних світом журналах і існує суто для внутрішнього бюрократичного споживання і присвоєння наукових ступенів.
- Брак коштів. Їх відверто мало. І однакові посадові оклади згідно кретинської тарифної сітки для винахідників Лептонного Бога та вченого, на яого посилаються нобелівські лауреати - це ганьба.
- Брак людей.
Молоді люди, що потрапляють в імітаційно-наукові структури педагогічних досліджень (наприклад. Я просто дуже люблю українську педагогіку) вчаться у своїх керівників передряпувати тексти та вигадувати маячню.
І вони на все життя матимуть у своїх головах саме таке уявлення про науку.
Вони не розуміють різницю між статтею у журналі Science та Вісником драгопедівського молебного університету.
Вони не бачили місяців, проведених за мікроскопом чи стосів списаних математичними формулами паперів, а бачили перекладання російських статей українською мовою, оформлення титулки та захист з фуршетом.
Та сама молодь, хай не вся, могла потрапити до правильних спільнот і зробити хоч невеликий, але достовірний внесок у світове надбання.
Посунути межі людського розуміння про Всесвіт на сантиметр далі.
Тобто, імітація страшна тим, що ми просто даремно витрачаємо час і ресурси.
Ні першого, ні другого ми не маємо.
Все, читайте статтю.
Дивуйтеся.
Волайте.
Ми те все подолаємо.
Якщо, звісно, кожен з нас не імітуватиме боротьбу з цим ганьбиськом.