Репост из: Projector
Із розмови з Іваном Петрушенко, куратором курсу «Алгоритміка. Основи», Senior Software Engineer/Machine Learning Engineer у Ring Ukraine.
Усе закладається у дитинстві. У шостому класі натрапив на книгу «Один проти долі» Антоніна Згоржа про Бетховена, після якої успішність в школі значно виросла.
Проблема будь-якої самореалізації — це проблема концентрації. І якщо я в 11 років міг сконцентруватися на 2 дні, щоб вирішити задачу з зірочкою, значить, перестань, Іванко, хникати в 27. Закатав рукава і вперед.
У Херсонському фізико-технічному ліцеї мені прищепили свободу мислення і почуття власної індивідуальності. Після того вже ніколи не хотілося жити так як всі, почав дослухатися до себе. Як казав Сковорода, пізнай себе і відповідно до того, що є ти, вибудовуй своє життя, а не приміряй «чужі костюми».
Програміст — це творча професія. Перед тобою є білий екран, як перед письменником листок, і ти з нічого створюєш щось. Це можуть бути self-driving cars, мобільні додатки, Google search... Предметна область величезна і багатошарова, що вимагає дисципліни. Ти маєш «виписуватись», постійно читати/писати код. Поєднувати, переплітати життя і роботу я ще не навчився. Коли ти не можеш спокійно засісти на день, бо тобі тобі треба зробити те і те, то ти собі прикриваєш краник.
Як на мене, то програмістам, як і більшості людей взагалі, важливо вміти три прості речі: писати (програмувати), читати і говорити.
Допоки людина не може побудувати послідовність висновків, 5-6 речень зв'язаних між собою, з чітким наведенням фактів і прикладів — вона не мислить. Поки ми не можемо після прочитання тексту в кількох реченнях передати основну думку, сюжет, тип аргументації — ми не вміємо читати. Поки ми не можемо чітко пояснити свою позицію — ми не вміємо говорити. Шкода, що на цьому не загострюють увагу в наших школах, хоча такі університети як Стенфорд, MIT та Оксфорд це культивують.
Мені близькі цитати в дусі: «У бідних людей великі екрани, у багатих — великі бібліотеки» або «люди, які читають книги, завжди будуть керувати тими, хто дивиться телевізор».
Варто час від часу почитувати Арістотеля, який давно все придумав за нас.
Мені завжди боліли постаті, які прийшли в нашу культуру з даром, з хистом, з душею, а про них ніхто не пам'ятає. От де справжня біда: у нас кожне нове покоління починає з нуля, ніби дня вчорашнього не було. Чому ніхто не говорить про Віктора Глушкова? Ось хто справжній геній. В 30 років довів п'яту проблему Гільберта, а потім заснував нову галузь, в якій я і працюю. Люди моляться на Ілона Маска, і не мають жодного уявлення, хто ходив по тим же вулицям, що і вони.
Існує класна теорема в математиці, яка показує зв'язок між математикою і життям — це теорема Геделя. Узагальнено вона звучить так: в рамках будь-якої замкнутої системи існують твердження, які не можна довести засобами цієї системи. Розгортаючи цю думку, можна прийти до того, що система не є повноцінною, якщо в неї не привносити розвиток. Мені імпонує ця думка про постійний розвиток, рух вперед і пошук нового, але з обертанням голови назад, на Арістотеля і компанію.
Усе закладається у дитинстві. У шостому класі натрапив на книгу «Один проти долі» Антоніна Згоржа про Бетховена, після якої успішність в школі значно виросла.
Проблема будь-якої самореалізації — це проблема концентрації. І якщо я в 11 років міг сконцентруватися на 2 дні, щоб вирішити задачу з зірочкою, значить, перестань, Іванко, хникати в 27. Закатав рукава і вперед.
У Херсонському фізико-технічному ліцеї мені прищепили свободу мислення і почуття власної індивідуальності. Після того вже ніколи не хотілося жити так як всі, почав дослухатися до себе. Як казав Сковорода, пізнай себе і відповідно до того, що є ти, вибудовуй своє життя, а не приміряй «чужі костюми».
Програміст — це творча професія. Перед тобою є білий екран, як перед письменником листок, і ти з нічого створюєш щось. Це можуть бути self-driving cars, мобільні додатки, Google search... Предметна область величезна і багатошарова, що вимагає дисципліни. Ти маєш «виписуватись», постійно читати/писати код. Поєднувати, переплітати життя і роботу я ще не навчився. Коли ти не можеш спокійно засісти на день, бо тобі тобі треба зробити те і те, то ти собі прикриваєш краник.
Як на мене, то програмістам, як і більшості людей взагалі, важливо вміти три прості речі: писати (програмувати), читати і говорити.
Допоки людина не може побудувати послідовність висновків, 5-6 речень зв'язаних між собою, з чітким наведенням фактів і прикладів — вона не мислить. Поки ми не можемо після прочитання тексту в кількох реченнях передати основну думку, сюжет, тип аргументації — ми не вміємо читати. Поки ми не можемо чітко пояснити свою позицію — ми не вміємо говорити. Шкода, що на цьому не загострюють увагу в наших школах, хоча такі університети як Стенфорд, MIT та Оксфорд це культивують.
Мені близькі цитати в дусі: «У бідних людей великі екрани, у багатих — великі бібліотеки» або «люди, які читають книги, завжди будуть керувати тими, хто дивиться телевізор».
Варто час від часу почитувати Арістотеля, який давно все придумав за нас.
Мені завжди боліли постаті, які прийшли в нашу культуру з даром, з хистом, з душею, а про них ніхто не пам'ятає. От де справжня біда: у нас кожне нове покоління починає з нуля, ніби дня вчорашнього не було. Чому ніхто не говорить про Віктора Глушкова? Ось хто справжній геній. В 30 років довів п'яту проблему Гільберта, а потім заснував нову галузь, в якій я і працюю. Люди моляться на Ілона Маска, і не мають жодного уявлення, хто ходив по тим же вулицям, що і вони.
Існує класна теорема в математиці, яка показує зв'язок між математикою і життям — це теорема Геделя. Узагальнено вона звучить так: в рамках будь-якої замкнутої системи існують твердження, які не можна довести засобами цієї системи. Розгортаючи цю думку, можна прийти до того, що система не є повноцінною, якщо в неї не привносити розвиток. Мені імпонує ця думка про постійний розвиток, рух вперед і пошук нового, але з обертанням голови назад, на Арістотеля і компанію.