Думи | Метакритичність 🇺🇦🍉

Не нападати на країну яка об'явила тобі війну?

Це навіть не подібне на наш випадок з росією, тому що вони паскуди хоча б прикриваються якоюсь там "спецоперацією", а Іран такий буквально каже: "наша свята місія знищити вашу країну".

◽️ 1967. Арабські країни зробили збір Арабської Ліги, на якій затвердили 3 постулати щодо ставлення до Ізраїлю:
1. Ніякого миру.
2. Ніякого визнання.
3. Ніяких перемовин.

Десь за 20 років Єгипет та Ізраїль створюють Кемп-девідські угоди, де Ізраїль віддає свої землі за мир з Єгиптом.
За що президента Єгипту вбивають 
Д - дипломатія. 🤷‍♂️

Ще багато історії, але в основному це про те що як Ізраїльтяни хочуть миру а араби поводяться, вгадайте як? 

🔲 Давайте до сьогодення.

Хамас напав на Ізраїль. Під приводом того що Ізраїлю як такого не має існувати, це все має бути Палестиною.
Також очевидно що їх підтримує Ірак, особливо обурений недавнім покращенням стосунків між Ізраїлем та ОАЕ.

Зі словами "Алах Акбар" ХАМАС викрадають ізраїльських громадян, вбивають їх та впринципі роблять те що любі терористи.

Те що робить Палестина до Ізраїлю виглядає як тероризм, без жодного шансу на реальний успіх країни з економікою Авганістану проти економіки номер 1 по стартапах на душу населення та лідера в медицині та військовій галузі.

Ізраїль практично зразу відбив атаку, проте знову, як і раніше він іде дальше. 
Тому що знає, як і думаю українці... 
Що якщо не дати відповідь терористу, то йому тільки більше розв'язуватимуться руки.

Тому насправді те що робить Ізраїль до Палестини теж виглядає як тероризм, тому що як і всі минулі роки, навіть коли я був в 2019-му в Ізраїлі, вони просто терпіли ракетні удари з боку Палестини.
Тому що не хотіли атакувати мирне населення.

Яке насправді не мирне. Це населення яке обрало до влади ХАМАС 🤷‍♂️
В кращому випадку, це люди "внє палітікі".

Тепер у відповідь Ізраїль атакує Палестину ударами в тому числі по лікарнях, мирних жителях.
Інакше не можливо, тому що всі попередні роки, терористи користувались якраз цим і жили між мирним населенням.

Але знову, якщо ви мирне населення і так проти війни, то чому ви і тези не говорите про те що ХАМАС не правий та потрібно змінити в себе владу?

Проте тупорилий ООН обруюється, як ж це Ізраїль може бомбити людей, які ніяк не причетні до війни?

На відео ізраїльску закривавлену полонену (чомусь закривавлену саме в районі геніталій) перед сотнями Палестинців закидують в машину та везуть під загальні викрики "Алах Великий". 
Випадкові "мирні" Палестинці біжуть за машиною, щоб вдарити зайвий раз по полоненому.

​​Релігія Магомета ще й дуже пуританська: забороняє алкоголь та образотворче мистецтво й проголошує жіночу цноту непорушною істиною. Але передусім арабське панування характеризувалося зневагою до невірних. Вони поділяли світ на "територію ісламу" і "територію війни", а їхньою головною ідеєю було те, що територія ісламу воюватиме з "територією війни", доки не наверне їх в свою віру. Тим часом невірних до навернення називали принизливим прізвиськом "зіммі", а за те що їх терпіли, вони мусили платити вищий подушний податок.

(с) Борис Джонсон

На початку нашої ери, землі Ізраїлю захопив Рим, та назвав Іудеєю.

Два століття євреї пробували відбити свою незалежність.
У відповідь Єрусалим та безліч храмів було зруйновано, нове, жорсткіше управління поставлене на цих землях.

Дух Ізраїлю пропитаний вірою та відданістю своїй країні.
Я особисто був на горі Масада, де близько тисячі людей покінчили з собою, щоб не здатись в полон римлянам що їх оточили.

Інший приклад сили духовності Ізраїлю, це наявність дня, коли нічого не працює, і кожен іде до випадкової могили щоб вшанувати пам'ять померлих.
Логіка така що ви підходите до випадкової могили, ставите туди свічку чи квіти.
Таким чином, жодна могила у всій країні не має бути пропущеною.

В 6-му столітті, коли арабська релігія впринципі з'явилась, араби захопили Єрусалим, столицю Палестини, після чого правили в цих землях до 11-го століття, поки не почались Хрестові походи, щоб відвоювали Святу Землю. 

А потім в 16-му столітті, ці землі знову завоювали араби, проте вже Османська Імперія і правила там кінця Першої світової.

Проте увесь цей час на цій землі жили євреї, хоч часто і в меншості.

На початку 19-го століття антисемітизм був нестерпний, євреї хотіли власної країни. 
1917-го Британія визнає це право, в той час як араби постійно створювали погроми євреям, бо ті наприклад хотіли молитись біля стіни плачу.

Після війни, з 1923-го Британія вводить війська в Палестину, пробує примирити арабське поселення та сприяє єврейським поселенцям, тому що нагадую, антисемітизм в Європі стає тільки гіршим.

Проте 1939 року Британія забороняє емігрувати в Палестину більше ніж 75 тисяч євреїв, в той час коли сюди хотіли потрапити мільйони.
Британці не хотіли впускати більше євреїв, щоб наладити стосунки з арабами, які всерівно були незадоволені та створювали конфлікти.

Починається Друга Світова.
Євреї ідуть воювати на боці Британії.
В той ж час лідер Палестини та арабського світу, щось типу "верховного релігійного судді" Єрусалиму, Абдул Хусейн Аміні буквально зустрічається з Гітлером, щоб переконати його захопити Палестину.

Кінець війни. 
Британці хочуть вийти з земель Палестини, ООН вирішує зробити з цих земель інтернаціональну землю, який б ділився в собі на регіони для євреїв та арабів.
Євреї зразу ж погодились, араби ж продовжили створювати погроми та конфлікти, цілий рік вбиваючи та спалюючи поселення євреїв.

1948, рік після Другої світової, Ізраїль проголошує незалежність. 
При чому мені подобається що лідер руху, не був релігійною людиною, яка була відкрита до перемовин та хотіла знайти мирне рішення.
Проте розуміла що євреям потрібна своя країна, інакше їм не дадуть спокою.

Проте зразу після проголошення незалежності, араби прозвали цей день "трагедією".
Ізраїлю відкрито об'явили війну: Египет, ОАЕ, Ірак, Йорданія, Лебанон та Сирія.

Щоб ви розуміли на скільки це жостко... Це КОЖНА країна що є сусідом з Ізраєлем. Плюс Ірак та ОАЕ.

◽️ Але Ізраїль виграв цю війну.
Збільшивши за 6 днів свої території як на картинці нижче.

Євреї хотіли маленький клаптик землі та жити мирно, Ізраїльтяни напали на країни що об'явили їм війну та збільшили свої території в кілька разів.

На що ООН сказав щоб вони повернули ці землі, та засудила їх за напад.
Проте кожна розуміюча людина мала б послати нах*й цю безкорисну організацію.

​​Сенс білого аркуша.

Сьогодні мені приснився свідомий сон.
Не пам'ятаю його деталей, але завжди в такий період в мене є дві опції. Або я шукаю як б цей кайф продовжити та не прокинутись або ж....
Хочу зловитись за якусь "реальність" тут, щоб і далі не виходити в реальність.

Але цього разу це був другий випадок. Це була концентрація на тому як використати по максимуму свою підсвідомість.
В минулому, чи просто не сьогодні я б використав цей час щоб кайфанути, а найбільше я кайфую від літань у сні.

Проте тепер ж, я задався питанням до внутрішнього "я": в чому сенс життя?

Потрібно трішки контексту.

Я ледь не кожен день думаю про смерть.
Я не те щоб панічно її боюсь, але це №1 те про що я думаю та по можливості спробую віддалити.

Але не на максимальний проміжок часу, коли я казав так я завжди чув від друзів: а ти не боїшся безсмертя?
Звісно боюсь, тому що це з великою ймовірністю пекло. Ти зрештою будеш за квантильйони років в умовах де ти просто існуєш у вакуумі чи гірше, страждаєш, і знаєш що цьому нема кінця.

Діло не в безсмерті, а щоб самому вибирати коли ти помреш.

Тому моя головна ціль по життю це не щастя, це як додатковий квест в грі, суть це в тому щоб оптимально використати свій час. Щоб по можливості продовжити його до 150 років, пізнати цей всесвіт максимально сильно. 
А пізнати смерть, коли вже сприймаєш це як "оптимальний варіант", а не безвихідь.

Якщо говорити практичніше то мені потрібно біля пів мільйона доларів щоб можна було криогенно себе заморозити, чи скористатись дивами майбутніх технологій, якщо вони будуть.

Можливо й більше грошей знадобиться, або діло буде взагалі не в них, що теж добавляє красоти в гру, еге ж?

Ах так... Вернімося до сну. Я спитав внутрішнього себе, "Я", чи Бога, можливо бога з маленької букви, можливо всесвіт чи Всесвіт: "а в чому сенс?".

І мене вкинуло в темряву, де я почув чітке "він відсутній".

Весь день в мене крутиться ця думка.
Я якось дійти до висновку що я малий піздюк, і треба не шукати закриваючих відповідей на всі питання.
Тому чим довше триматись до того що "я знаю що нічого не знаю", тим краще.
Як мінімум тоді більше шансів дізнатись більше.
Тому відповідь на це в мене впиралась в два варіанти.
Яких впринципі можна і об'єднати.

Перший, це якщо брати буквально. Всесвіт просто є. Все що в ньому є, впринципі що може бути це "рух", або "існування".
Відповідно сенс в русі.
Щоб щось відбувалось. 

Друга інтерпретація полягає в тому що все ж ми маємо до чогось дойти. Що має більше сенсу.
Адже коли ми були космічним пилом, ми і близько не могли б усвідомити самих себе та придумати такі круті штуки як меми з "я нє хачу уєзжать, тут так по дамашнєму".
То хіба ми зможемо уявити хоча б чуть-чуть потенціал майбутнього за мільярд років?

Але що ж в кінці?
Після ось цього руху?

А в кінці знову, рух та ціль?
Коли ти проходиш гру, ти відкриваєш нову?
Коли ти закінчуєш сенс, ти створюєш новий?

Іншими словами, ми задаємось питаннями, "а який сенс в білому аркуші".
Мені подобається прозаїчна відповідь на це: "свобода".

Сенс в свободі. Вибрати що ти хочеш намалювати, що ти хочеш щоб він для тебе означав.
Свобода. Свобода... 
Звучить краще ніж "сенсу немає", та й більш по Шевченківському ця дума звучить🤔

P.S. Вам точно здасться дивним те, наскільки часто я думаю про смерть та що після неї.
Суть в тому, що це бл*ть єдине, що може мати безмежний потенціал, і якщо відкинути всякі казки типу з Біблії чи Сансари, то з чого ми взяли що там щось скоріше добре ніж погане? 
Мені здається навпаки, лиш з того факту що життя впринципі існує, не жива матерія чомусь намагається іти вперед, вся еволюція ніби від чогось "тікає".

І ця еволюційна дорога це завжди не "до чогось", тимпаче не чогось конкретного, а ніби позаду стоїть сутність що знає щось більше, і від якої ти втікаєш.