****
І назустріч грудню листя нічне летить.
Гострокрає, залізне, воно кружлятиме тут,
поки місто дихає, і рухаються мости,
наче ребра, що обіймають важку застуду.
Перший сніг викликає нас, дорослих дітей
із вуглинками в горлі на місці імені маминого,
завмирає за крок. І вікно твоє золоте,
як молитва, засвічується крізь сніговий туман.
І широкий проспект обертається манівцем.
І сурмить у нього вітер пісню похідну.
Тільки я все чую: просто люби, і це
буде свічкою, від якої осліплій зимі розвидниться.
Жовті ґрона вогнів обіб'ють крикливі граки.
Перший сніг розпускає шов між душею й тілом.
Світ назвався тобою. А більше я вже ні з ким
говорити правдою вітру
і не хотіла.
Катерина Калитко
****
Тут ще є можливість оформити предзамовлення нової збірки поетки з суттєвою знижкою
https://vivat.com.ua/product/vidkrytyi-perelom-holosu/