Репост из: Leport
Переклали статтю Теодора Драйзера про становлення американського реалізму в літературі.
Драйзеру і пощастило, і ні: з одного боку, він був співтворцем епохи в мистецтві, з іншого - став свідком її занепаду. Ось подивіться лишень, що він пише про літературу США зразка 1932 року!
«Разом із тим все тупе, посереднє й непристойне отримує визнання як реалістична література. Це впадає в очі, варто заглянути в будь-яку бібліотеку або на книжкові полиці в бакалійні й тютюнові крамниці, битком напхані новинками белетристики, котрі претендують не лише на реалістичне, але й на надреалістичне зображення великосвітських і порнографічних сторін нашого американського життя.
Ці книжки, звичайно, непогані. Вони навіть не такі вже погані з точки зору психології, хоча це переважно психологія віталень і чайного столу. Дія відбувається жваво. Але жодного рядка про справжнє життя, справжні переживання, справжніх людей, справжню драму, справжню трагедію. І купуються ці книжки майже завжди несправжніми людьми, які живуть не реальністю, зате ілюзією».
Прочитаєш ці рядки - і здається, немовби кінець епохи ще триває: тільки тепер це вже «глобальний тренд». Ви іншої думки? Обґрунтуйте її в @leport_chat - нашому чаті для дискусій.
https://teletype.in/@leport/B1Zl6OTbL
Драйзеру і пощастило, і ні: з одного боку, він був співтворцем епохи в мистецтві, з іншого - став свідком її занепаду. Ось подивіться лишень, що він пише про літературу США зразка 1932 року!
«Разом із тим все тупе, посереднє й непристойне отримує визнання як реалістична література. Це впадає в очі, варто заглянути в будь-яку бібліотеку або на книжкові полиці в бакалійні й тютюнові крамниці, битком напхані новинками белетристики, котрі претендують не лише на реалістичне, але й на надреалістичне зображення великосвітських і порнографічних сторін нашого американського життя.
Ці книжки, звичайно, непогані. Вони навіть не такі вже погані з точки зору психології, хоча це переважно психологія віталень і чайного столу. Дія відбувається жваво. Але жодного рядка про справжнє життя, справжні переживання, справжніх людей, справжню драму, справжню трагедію. І купуються ці книжки майже завжди несправжніми людьми, які живуть не реальністю, зате ілюзією».
Прочитаєш ці рядки - і здається, немовби кінець епохи ще триває: тільки тепер це вже «глобальний тренд». Ви іншої думки? Обґрунтуйте її в @leport_chat - нашому чаті для дискусій.
https://teletype.in/@leport/B1Zl6OTbL