Репост из: Час Чернігівський | Війна
До Городні з Луганщини через Львівську область: історія багатодітної родини біженців, які мріють повернутися додому
Наталія з чоловіком щасливо жили в Новодружеську, що на Луганщині.
«Ми прокинулись о шостій ранку від звуків обстрілу, — говорить Наталія. — Я подзвонила старшій доньці Наді в Сєвєродонецьк. І кажу —швиденько збирай речі й кота й приїжджай сюди, до нас, поки ще ходять маршрутки. Більше жодного дня спокійного в нас не було».
Далі був Хмельницький, Львів, наметове місцечко.
46-річна городнянка Оксана Богомаз каже, що знайома з багатодітною родиною з Луганщини давно. У жінки в Новодружеську живуть гарні знайомі, до яких їздила в гості. Там познайомилась і з Олександром та Наталією, з того часу підтримували дружні стосунки.
— Я дуже переживала за друзів, — каже Світлана. — Слухала про їхні поневіряння й тому запропонувала приїжджати в Городню. Хай у нас і не зовсім тихо й безпечно, але що це таке в порівнянні з тим, що довелось пережити їм?
Наталія з чоловіком щасливо жили в Новодружеську, що на Луганщині.
«Ми прокинулись о шостій ранку від звуків обстрілу, — говорить Наталія. — Я подзвонила старшій доньці Наді в Сєвєродонецьк. І кажу —швиденько збирай речі й кота й приїжджай сюди, до нас, поки ще ходять маршрутки. Більше жодного дня спокійного в нас не було».
Далі був Хмельницький, Львів, наметове місцечко.
46-річна городнянка Оксана Богомаз каже, що знайома з багатодітною родиною з Луганщини давно. У жінки в Новодружеську живуть гарні знайомі, до яких їздила в гості. Там познайомилась і з Олександром та Наталією, з того часу підтримували дружні стосунки.
— Я дуже переживала за друзів, — каже Світлана. — Слухала про їхні поневіряння й тому запропонувала приїжджати в Городню. Хай у нас і не зовсім тихо й безпечно, але що це таке в порівнянні з тим, що довелось пережити їм?