Репост из: Підслухано Київ
Привіт)
Хотілось би описати весь біль та смуток, який сіє в моїй душі наш рідний український сервіс. Коли кожного днях бачиш щось погане, то поступово звикаєш до цього і не помічаєш, як з тобою не вітаються продавці в магазинах, не посміхаються офіціанти або матюкаються маршрутчики, але я знайшла місце, яке знаходиться просто на вершині лайно-гори.
Вирішили ми з подругою рванути на вихідні в Одесу.
Коли ми вийшли з поїзда, нашій радості не було меж. Першою причиною, звичайно, були море і красиве місто, а другою - те, що ми нарешті на волі (думаю, не варто описувати всі "сильні" сторони Укрзалізниці 😜). Але, на жаль, (як говорять в дешевих мелодрамах) наше щастя тривало не довго. Перше, що робить Жемчужина у моря - це буквально блює тобі в обличчя хамством і абсурдною нахабністю.
Все почалось з камери схову на вокзалі, де за кожен елемент свого багажу ти повинен заплатити 30 грн і якщо ти здав своє барахло і в ту ж секунду згадав, що в рюкзаку лишилась потрібна річ, яку ти забув забрати з собою, ти можеш це зробити, але обов'язково повинен заплатити повторно. Крім того, ми прийшли близько 22:30 і нас запитали, чи заберемо ми свої речі до 00:00. Якщо ні, то платимо подвійний тариф 🤦♂️. Ми кладемо свої речі, віддаємо гроші за послугу, повідомляючи, що прийдемо до 00:00, а якщо не встигнемо, то оплатимо по факту запізнення. Після чього працівник камери схову відмовляється приймати багаж зі словами: "Мы у малолеток багаж не принимаем (нам 21 на мінутачьку, але так, виглядаємо і справді як малалєтки, але яке це має значення?) и вообще, девочки , вы с такого региона интересного, идите отсюда (цікаво, індикатором яких таких "интересных регионов" є українська мова? 🤔). На щастя, його колега виявився трохи адекватнішим і нарешті прийняв наші речі. Коли ми попросили покликати когось з дирекції або дати хоча б книгу скарг, на нас спочатку подивились як на ворогів народу і сказали: "не занимайтесь ерундой, не подливайте масло в огонь, или вы хотите третий майдан тут устроить?" Ска штааааааа? 🤷♀️
В Аромі нас ледь не вигнала прибиральниця за те, що ми зайшли у вбиральню вмитись холодною водичкою серед спекотного дня, бо ми нічого не замовили. Замовлення в місцевих кафе потрібно чекати 100 років. Про мінімальну ввічливість я взагалі мовчу. Тебе не послали, то й радій. При цьому ціни мінімум в 2 рази вищі київських і вражає "якість" не тільки обслуговування, а й самих товарів та послуг.
В жодному місті України, а тим більше Європи, ми не зустрічали такого відношення.
Одеса неприємно дивує, на жаль :(
Описую місця, в які ходять прості смертні. Хз, можливо у ресторанах, де чашка еспресо коштує, як моя нирка, тебе вилизують з ніг до голови.
Ребят, хватит это терпеть! Реально дуже часто бачу, як люди тупо мовчки дивляться на те, як їх найо за їхні ж гроші.
#неприємне #спостереження
Хотілось би описати весь біль та смуток, який сіє в моїй душі наш рідний український сервіс. Коли кожного днях бачиш щось погане, то поступово звикаєш до цього і не помічаєш, як з тобою не вітаються продавці в магазинах, не посміхаються офіціанти або матюкаються маршрутчики, але я знайшла місце, яке знаходиться просто на вершині лайно-гори.
Вирішили ми з подругою рванути на вихідні в Одесу.
Коли ми вийшли з поїзда, нашій радості не було меж. Першою причиною, звичайно, були море і красиве місто, а другою - те, що ми нарешті на волі (думаю, не варто описувати всі "сильні" сторони Укрзалізниці 😜). Але, на жаль, (як говорять в дешевих мелодрамах) наше щастя тривало не довго. Перше, що робить Жемчужина у моря - це буквально блює тобі в обличчя хамством і абсурдною нахабністю.
Все почалось з камери схову на вокзалі, де за кожен елемент свого багажу ти повинен заплатити 30 грн і якщо ти здав своє барахло і в ту ж секунду згадав, що в рюкзаку лишилась потрібна річ, яку ти забув забрати з собою, ти можеш це зробити, але обов'язково повинен заплатити повторно. Крім того, ми прийшли близько 22:30 і нас запитали, чи заберемо ми свої речі до 00:00. Якщо ні, то платимо подвійний тариф 🤦♂️. Ми кладемо свої речі, віддаємо гроші за послугу, повідомляючи, що прийдемо до 00:00, а якщо не встигнемо, то оплатимо по факту запізнення. Після чього працівник камери схову відмовляється приймати багаж зі словами: "Мы у малолеток багаж не принимаем (нам 21 на мінутачьку, але так, виглядаємо і справді як малалєтки, але яке це має значення?) и вообще, девочки , вы с такого региона интересного, идите отсюда (цікаво, індикатором яких таких "интересных регионов" є українська мова? 🤔). На щастя, його колега виявився трохи адекватнішим і нарешті прийняв наші речі. Коли ми попросили покликати когось з дирекції або дати хоча б книгу скарг, на нас спочатку подивились як на ворогів народу і сказали: "не занимайтесь ерундой, не подливайте масло в огонь, или вы хотите третий майдан тут устроить?" Ска штааааааа? 🤷♀️
В Аромі нас ледь не вигнала прибиральниця за те, що ми зайшли у вбиральню вмитись холодною водичкою серед спекотного дня, бо ми нічого не замовили. Замовлення в місцевих кафе потрібно чекати 100 років. Про мінімальну ввічливість я взагалі мовчу. Тебе не послали, то й радій. При цьому ціни мінімум в 2 рази вищі київських і вражає "якість" не тільки обслуговування, а й самих товарів та послуг.
В жодному місті України, а тим більше Європи, ми не зустрічали такого відношення.
Одеса неприємно дивує, на жаль :(
Описую місця, в які ходять прості смертні. Хз, можливо у ресторанах, де чашка еспресо коштує, як моя нирка, тебе вилизують з ніг до голови.
Ребят, хватит это терпеть! Реально дуже часто бачу, як люди тупо мовчки дивляться на те, як їх найо за їхні ж гроші.
#неприємне #спостереження